Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 348/1532/19-ц
провадження № 61-10284св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2021 року у складі судді Міськевич О. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист порушених авторських прав, стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є автором книги "ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1". Книга підготовлена ним на основі мемуарів полковника УНР ОСОБА_3, що були написані у січні 1940 року.
22 січня 2006 року на основі підготовленого ним макету твору видавництво ТОВ "Діокор" видало книгу " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1" накладом 2000 примірників, які в повному обсязі передано йому.
21 травня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України йому видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на книгу " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1" за № НОМЕР_1 .
30 квітня 2019 року він придбав книгу "ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої зазначено ОСОБА_3, а видавцем - фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, яка підписана до друку 10 серпня 2018 року, без зазначення загального накладу книги. З придбаного примірника цього видання він дізнався, що при його видавництві використано твір, автором якого є він. Вказує, що він не мав і не має договірних чи будь-яких інших відносин з ФОП ОСОБА_2 на використання виключних майнових прав на твір.
Оскільки посилання на його авторство не було, згоди на опублікування твору він не надавав, договору про використання об`єктів своєї інтелектуальної власності з ФОП ОСОБА_2 не укладено, то 17 травня 2019 року на адресу відповідача він направив досудову вимогу про виплату грошової компенсації за порушення його авторського права, яка відповідачем проігнорована.
Вважає, що грубе порушення його авторських прав відповідачем є підставою для стягнення з відповідача грошової компенсації за неправомірне використання створеного ним твору, що має бути визначена судом як паушальна сума на базі такого елементу, як потроєна сума авторської винагороди.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути із ФОП ОСОБА_2 на його користь 182 724,84 грн компенсації, а також моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторських прав у сумі 182 724,84 грн та 10 000,00 грн завданої моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення майнових прав позивача як суб`єкта авторського права, так як ФОП ОСОБА_2 всупереч вимог законодавства, без отримання згоди та укладення відповідного авторського договору із ОСОБА_1, неправомірно опублікував твір позивача у своїй книзі "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розповсюджується на комерційній основі через мережу книгарень та інтернет-магазинів, чим фактично порушив майнові права позивача.
Частина книги "ІНФОРМАЦІЯ_1" на сторінках 371-502 повністю відповідає змісту книги " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1" видавництво ТОВ "Діокор", а саме: у частині безпосередньо оброблених перекладених та адаптованих мемуарів ОСОБА_3 (33-143 сторінки книги); частково матеріалів із розділу "Переднє слово" книги (абзаци 5, 6 та 8, 4-5 сторінки книги); розділу "Примітки" (144-147 сторінки книги), який використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги; розділу "Словник, у який варто зазирати", який також використано відповідачем у відповідних зносках до сторінок його книги.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження набуття ФОП ОСОБА_2 права використання створеної позивачем книги " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", тому існують правові підстави для задоволення вимоги про стягнення компенсації за порушення авторських прав.
Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 750,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок опублікування ФОП ОСОБА_2 у 2018 році книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої зазначено ОСОБА_3, при видавництві якої використано твір " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якого є ОСОБА_1, порушені майнові авторські права позивача.
За результатами висновку експерта від 20 червня 2022 року № 30/22 виділені ознаки свідчать про внесений ОСОБА_1 вклад щодо перевірки, виправлення, відповідного оформлення та редагування рукопису твору в композиційному та мовному відношенні, а також доповнено додатковими розділами та примітками, що несуть у собі прояв індивідуальності автора.
Висновки експертів констатують авторство твору ОСОБА_1 " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", виданого у 2006 році видавництвом " Діокор", та ідентичність відтворення частини цього твору позивача у книзі "ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої зазначений ОСОБА_3 та яка видана у 2018 році видавництвом "ФОП ОСОБА_2".
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка О. І. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн та судові витрати за проведення експертизи об`єкта інтелектуальної власності в сумі 60 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме: статей 1, 11, 20, 30, 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права", статті 23 Закону України "Про видавничу справу", статей 433, 435, 437, 446, 447, 1107, 1166 ЦК України у подібних правовідносинах.
Також у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що: суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко О. І. подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що відмінності в об`єктах авторського права жодним чином не виливають на суть правового регулювання спірних правовідносин у контексті дотримання презумпції авторства та обов`язку відповідачів її спростувати.
Правовідносини між автором первісного твору (мемуарів) та автором похідного твору (позивачем у цій справі) жодним чином не впливають на встановлений судами факт авторства позивача на похідний твір - книгу " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1" та на факт порушення відповідачем авторських прав саме ОСОБА_1, оскільки відповідач повністю скопіював твір саме позивача, а не рукопис ОСОБА_3 .
Саме на книгу " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", видану ТОВ "Діокор" у 2006 році, як на похідний твір, позивачу і було видане 21 травня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України свідоцтво про реєстрацію авторського права за № НОМЕР_1.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Обставини, встановлені судами
22 січня 2006 року видавництво ТОВ "Діокор" видало книгу під назвою " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", де ОСОБА_1 зазначений як редактор-упорядник.
Державна служба інтелектуальної власності України, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 15 березня 2013 року за № 49504 про реєстрацію авторського права на твір, прийняла рішення зареєструвати авторське право на твір - книгу " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1"; автор - ОСОБА_1
21 травня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України видане свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 - книга " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", автор - ОСОБА_1
10 серпня 2018 року підписано до друку книгу "Проти червоних окупантів. ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої зазначено ОСОБА_3, а видавцем ФОП ОСОБА_2, без зазначення загального накладу книги.
За даними Державного реєстру суб`єктів видавничої справи станом на 04 липня 2019 року ОСОБА_2 із 20 червня 2008 року зареєстрований суб`єктом видавничої справи (видавцем) та має право здійснювати видавничу діяльність та розповсюдження видавничої продукції.
Реалізація примірників видання, яке містить книга "Проти червоних окупантів. ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої зазначено ОСОБА_3, а видавцем ФОП ОСОБА_2, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеків. Вказана книга продається також на вебресурсах "Всі Книги", "Онлайн Криївка", "Розетка", "Книгарня Є".
17 травня 2019 року позивач на адресу відповідача направив досудову вимогу про стягнення грошової компенсації за порушення майнових прав позивача щодо авторства його книги, яку відповідач особисто отримав 25 травня 2019 року. Відповідач на звернення позивача не відреагував
У висновку судового експерта від 29 грудня 2021 року № 133-12/21, долученого ОСОБА_2, зазначено, що переробник, а саме редактор-упорядник, не стає співавтором відредагованого автентичного тексту. Він не створює нової форми вираженого твору, а виконує редакційно-технічне завдання. Здійснена переробка носить технічний характер, оскільки є перетворенням рукописного тексту автора в друкований із внесенням до тексту змін, які полягають у вилученні або додаванні окремих слів (словосполучень), застосуванні іншого порядку слів, використанні синонімічних слів та заміні в тексті словесних одиниць їх еквівалентами (осучаснення тексту). Процес перетворення оригінального рукописного твору в друкований текст не вважається адаптацією твору, а внесені зміни є осучасненням твору шляхом заміни окремих застарілих слів на ті, що використовуються в сучасній мові. Процес перетворення оригінального рукописного твору в друкований текст не вважається перекладом твору, оскільки як оригінальний (рукописний) текст, так і перетворений, відредагований текст (друкований текст), викладені українською мовою. У результаті переробки не створюється новий, похідний, оригінальний твір. Внесені редактором-упорядником зміни носять несуттєвий характер, що не призводить до створення нового, оригінального твору, а є перетворенням рукописного тексту на друкований. Автором такого тексту вважається автор рукопису, а редактор, що перетворив твір, не змінює форму вираження твору. Така праця є технічною і не надає можливість редактору висловити свою власну індивідуальність, яка б надавала особливого, неповторного відтінку творчості, у результаті якої створюється новий, оригінальний об`єкт авторського права. На підставі викладеного, експерт дійшов висновку, що твір автора ОСОБА_3 "ІНФОРМАЦІЯ_1", що міститься у виданні " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1: мемуари. / Вступн. слово ОСОБА_1. - Київ: " Діокор", 2006. - 192 с." не є адаптацією та перекладом рукописного твору - мемуари ОСОБА_3, а є переробкою, яка полягає у редакційно-технічних правках. Така переробка не має творчого характеру.
За результатами висновку судового експерта Кісіль Н. В. від 20 червня 2022 року № 30/22, долученого ОСОБА_1, встановлено, що книга ОСОБА_1 є літературним твором з української історіографії, який створений на основі дослідження історичних подій першої половини ХХ століття, упорядкування і редагування архівних матеріалів, а саме: рукопису, написаного ОСОБА_3 ; у книзі ОСОБА_1 текст рукопису викладений в упорядкованому, відредагованому та адаптованому для розуміння сучасного українського читача вигляді, що включав у собі редагування у мовному відношенні, зокрема: частину слів у книзі ОСОБА_1 приведено до правил сучасного правопису; виправлено ряд помилок; уточнено та переформульовано певні слова та фрагменти тексту; наведено примітки з уточненнями та поясненнями певних тлумачень, подій (слів), що описуються (згадуються) у рукопису тощо. У книзі ОСОБА_1 внесено зміни до смислової структури висловлювання (викладення матеріалу) окремих фрагментів тексту, зокрема: окремі фрагменти тексту рукопису ОСОБА_3 розділено на додаткові розділи, яким надано назви. Так, у рукопису ОСОБА_3 містилися тільки 5 назв розділів, яким надано назви, іншим 7 розділам, виділеним ОСОБА_3, у книзі ОСОБА_1 виділено 11 додаткових розділів, яким також присвоєно назви. Зазначене дає підстави для висновку про внесену ОСОБА_1 творчу працю при створенні твору " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", що був виданий у 2006 році видавництвом " Діокор". Таким чином, за результатами проведеного дослідження встановлено, що твір ОСОБА_1 " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", виданий у 2006 році видавництвом " Діокор", є результатом творчої праці та містить ознаки об`єкта авторського права. У книзі "ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якої зазначений ОСОБА_3 та яка видана у 2018 році видавництвом "ФОП ОСОБА_2", має місце часткове відтворення твору ОСОБА_1 " ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1", виданого у 2006 році видавництвом "Діокор".
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 у силувимог статті 20 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є автором похідного твору "ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1", який створений ним внаслідок творчої переробки та перекладу вже існуючого твору, а саме мемуарів воєнного нотатника полковника Армії Української Народної Республіки ОСОБА_3 (ОСОБА_3).
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною другою статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, зокрема фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або науки.
За законодавством країн Союзу зберігається право визначати термін охорони фотографічних творів і творів прикладного мистецтва, охоронюваних як художніх творів; проте цей термін не може бути менший двадцяти п`яти років від часу створення такого твору (частина четверта статті 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів).
У частинах першій, другій статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
За частиною першою статті 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право: 1) вимагати зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору; 3) обирати псевдонім у зв`язку з використанням твору; 4) на недоторканність твору.
Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (тут і далі в редакції, на час виникнення спірних відносин) далі визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.