Постанова
Іменем України
25 травня 2023 року
місто Київ
справа № 2609/13454/12
провадження № 61-11545св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва",
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, який також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_6,
треті особи: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, Управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Київська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, який також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_6, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року, постановлене суддею Кушнір С. І., та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва") у травні 2012 року звернулося до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення) просило виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 з усіма особами, які разом із ними проживають, із самовільно зайнятих приміщень № АДРЕСА_1, 14, загальною площею 125, 70 кв. м, розташованих у напівпідвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1, а саме за групою приміщень АДРЕСА_1 з приміщень, розташованих у ньому, з № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, загальною площею 55, 20 кв. м; за групою приміщень АДРЕСА_3 з приміщень, розташованих у ньому № № 1, 2, 4, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 17, загальною площею 70, 50 кв. м, відповідно до поверхового плану Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське бюро технічної інвентаризації"
(далі - ТОВ "Київське БТІ") від 12 березня 2018 року.
Позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" обґрунтовувало тим, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності і переданий до сфери управління позивача розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112.
Рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради депутатів трудящих від 14 лютого 1972 року № 241 за Залізничною районною фільмотекою закріплено та надано в користування ОСОБА_1 як службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 15, 60 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 .
Позивач наполягав на тому, що в подальшому зазначена квартира не передавалася до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" як службове житло, не рахується вона і на балансі Залізничної районної фільмотеки. В журналі перерахунку площ житлового будинку АДРЕСА_1 обліковується не як квартира, а як приміщення АДРЕСА_1 . Відповідно до первинної інвентаризації будинку від 15 квітня 1963 року приміщення напівпідвалу були проінвентаризовані як дитячий дошкільний заклад, а згідно з поверховим планом будинку АДРЕСА_1 має окремий від під`їзду зазначеного будинку вхід та фактично є частиною нежитлових приміщень.
Отже квартира АДРЕСА_1 була влаштована з частини нежитлових приміщень Залізничної фільмотеки з метою надання як службового житла працівникам фільмотеки. При обстеженні будинку виявлено, що нежитлові приміщення, площею 175, 20 кв. м, використовуються без дозвільних документів колишнім сторожем-двірником ОСОБА_1 . Вона самовільно зайняла нежитлові приміщення та здійснила їх часткове перепланування під житло. На момент звернення до суду із позовом нежитлові приміщення не звільнено.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відповідачі заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Просили застосувати наслідки спливу позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Ухвалою від 27 квітня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року в частині вирішення позовних вимог КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва", справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням від 26 листопада 2020 року Солом`янський районний суд міста Києва частково задовольнив позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".
Суд виселив ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 зі самовільно зайнятих нежитлових приміщень групи АДРЕСА_3 (нежитлові приміщення № 1, 2, 4, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 17) у будинку АДРЕСА_1, відповідно до поверхового плану ТОВ "Київське БТІ" станом на 12 березня 2018 року.
В іншій частині вимог позову відмовив.
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався тим, що ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 не видавався. Втім, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а тому подальше виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. Оцінюючи пропорційність виселення відповідачів із службового житла, суд першої інстанції враховував, що законне право на зайняття службового житла саме відповідачки ОСОБА_1 не припинене, оскільки вона пропрацювала на підприємстві, яке надало їй службове жиле приміщення, не менше ніж десять років, та звільнена у зв`язку з ліквідацією фільмотеки. Також суд врахував, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пенсіонерами за віком. ОСОБА_1 та члени її сім`ї вселилися у спірну службову квартиру на законних підставах, постійно проживають і зареєстровані у ній, мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена спірна квартира є їхнім житлом у розумінні статті 8 Конвенції. Позивач не надав доказів того, що виселення відповідачів відповідає вимогам закону, не порушує їх конституційних прав на житло.
Водночас суд першої інстанції виснував, що відповідачі самовільно зайняли групу нежитлових приміщень АДРЕСА_3, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, оскільки документів, які б підтверджували правомірність користування цими приміщеннями, до суду не надано.
Також суд першої інстанції зазначив, що підстав для застосування позовної давності немає, оскільки пред`явлений позов є негаторним.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Постановою від 29 вересня 2022 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, до якої приєдналося КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва", та залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, який також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_6 .
Суд скасував рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позову КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва", а також щодо стягнення судового збору, ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким виселив ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з нежитлових приміщень групи АДРЕСА_1 (група приміщень АДРЕСА_1: 1 - кухня, площею 9, 20 кв. м; 2 - коридор, 16, 10 кв. м;
3 - основне, 19, 20 кв. м; 4 - коридор, 1, 90 кв. м; 5 - коридор, 1, 30 кв. м;
6 - коридор, 3, 10 кв. м; 7 - санвузол, 1, 30 кв. м; 8 - санвузол, 1, 20 кв. м; загальною площею 55, 20 кв. м) у будинку АДРЕСА_1, відповідно до поверхового плану ТОВ "Київське БТІ" станом на 12 березня 2018 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Здійснив розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що ОСОБА_1 зайняла службове приміщення не самовільно, а відповідно до розпорядження уповноваженого органу державної влади. Проте, доказів того, що нежитлові приміщення фільмотеки, які фактично використовувались родиною відповідачки ОСОБА_1 для проживання, в установленому порядку були переведені у категорію житлових приміщень з присвоєнням відповідної адреси та (або) віднесення спірних приміщень до службового житла, до суду не надано. Тоді як до категорії службового житла можуть бути переведені виключно житлові приміщення за відповідним рішенням органу виконавчої влади, а таких об`єктивних доказів в матеріалах справи немає.
Апеляційний суд врахував, що 06 грудня 1993 року ОСОБА_1 разом із сім`єю з чотирьох осіб (вона, чоловік - ОСОБА_2, сини - ОСОБА_7, ОСОБА_5 ) була забезпечена державою постійним житлом (трикімнатною квартирою) для проживання. Суд виснував, що службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення та у випадку забезпечення особи іншим постійним житлом для проживання службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники. Відтак, виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем та у випадку забезпечення працівника у встановленому порядку іншим житлом переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, який також діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_6, 22 листопада 2022 року подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Відповідачі, будучи переконаними, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, підставами касаційного оскарження наведених судових рішень визначили те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 686/23415/18
(провадження № 61-20014св19), згідно з яким без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), не може бути виселено осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 127/25924/17-ц (провадження № 61-2785св19), відповідно до якого лише припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції для виселення особи зі службового житла;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц
(провадження № 61-1634св19), про те, що суд, встановивши підстави для виселення, у кожній конкретній справі повинен здійснити оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві, оскільки таке виселення має відповідати "нагальній суспільній потребі", бути співмірним із переслідуваною правомірною метою;
- суди першої та апеляційної інстанцій належно не дослідили докази, наявні в матеріалах справи. Зокрема суди не врахували, що квартира АДРЕСА_1 є службовою однокімнатною квартирою, загальною площею 121, 00 кв. м, житловою площею 19, 20 кв. м, в якій зареєстровані та проживають шість осіб. Це житлове приміщення вони правомірно займають з 1972 року. Втім, у подальшому квартира без рішення органу місцевого самоврядування переведена з житлового приміщення в нежитлове.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація у грудні 2022 року та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" у січні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направили до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу відповідачів залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 15 грудня 2022 року Верховний Суд поновив заявникам строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрив касаційне провадження у справі та відмовив узадоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до наказу Державного комунального управління житлового господарства Залізничної районної Ради народних депутатів міста Києва від 01 вересня 1997 року № 203 будинок АДРЕСА_1, що раніше належав Київським тепловим мережам (ДАЕК "Київенерго"), прийнято на баланс Державного комунального управління житлового господарства Залізничної районної Ради народних депутатів міста Києва.
Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01 серпня 2001 року № 1625 створено Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію. У додатку до зазначеного розпорядження будинок АДРЕСА_1 зазначений у переліку майна, що перебуває на балансі відділу освіти Залізничної районної в м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 липня 2002 року № 894 за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом`янського району міста Києва закріплено на праві повного господарського відання майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом`янського району м. Києва, зокрема, й будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом`янської районної в місті Києві ради від 19 грудня 2007 року створено Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної у місті Києві ради.
Відповідно до розпорядження Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 01 лютого 2008 року № 141 будинок АДРЕСА_1 закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної у місті Києві ради.
Рішенням від 01 грудня 2010 року № 284/5096 Київська міська рада затвердила перелік об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва та віднесла будинок АДРЕСА_1 до об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Розпорядженням від 24 січня 2011 року № 20 Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація закріпила на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житловою фонду" Солом`янської районної в місті Києві ради будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Київської міської ради від 10 листопада № 607/6843 найменування Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної у місті Києві ради змінено на Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, а рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 перейменовано в КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".
Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 травня 2015 року № 279 (зі змінами, внесеними розпорядженням від 14 листопада 2016 року № 838) за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" на праві повного господарського відання закріплено будинок АДРЕСА_1 .
Суди першої та апеляційної інстанцій також встановили, що ОСОБА_1 в 1972 році прийнята на посаду фільмоперевірниці та за сумісництвом працювала на посаді сторожа. З 1977 року до 15 січня 2012 роки вона працювала на посаді завідуючої фільмотеки. Наказом Управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 листопада 2011 року № 395 ОСОБА_1 була попереджена про ліквідацію фільмотеки, а наказом від 10 січня 2012 року № 17-к її звільнено з роботи з 15 січня 2012 року.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Залізничної районної ради депутатів трудящих від 14 лютого 1972 року № 241 за Залізничною районною фільмотекою закріплено як службову однокімнатну квартиру на АДРЕСА_1, площею 15, 60 кв. м, та надано її на час роботи сторожу-двірнику ОСОБА_1, з родиною з трьох осіб (вона, чоловік - ОСОБА_2 та син ОСОБА_7 ). Також у цьому рішенні зазначено, що завідуючому Залізничним районним відділом народної освіти Нарожному П. Н. потрібно укласти договір з ОСОБА_1 на користування службовим приміщенням на час роботи сторожем-двірником.
За інформацією Київського міського бюро технічної інвентаризації, відповідно до первинної інвентаризації будинку АДРЕСА_1 від 15 квітня 1963 року приміщення напівпідвалу були проінвентаризовані як дитячий дошкільний заклад, а інвентаризацією від 22 березня 1988 року частина приміщень обліковується як квартира АДРЕСА_1 .
В акті обстеження житлово-побутових умов, складеному Службою у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації 17 вересня 2012 року зазначено, що в квартирі АДРЕСА_1 фактично проживає сім`я з шести осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_5 (син), ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_4 (онука), ОСОБА_4 (онук), ОСОБА_2 (чоловік). При обстеженні також встановлено, що вони займають службову однокімнатну квартиру, площею 55, 20 кв. м, житлова площа якої становить 19, 20 кв. м, та додатково використовують приміщення, площею 50, 70 кв. м, які мають статус нежитлових.
18 квітня 2018 року комісія КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" склала акт обстеження нежитлового приміщення, у якому встановлено, що нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_1 та групи приміщень АДРЕСА_3 самовільно зайняті відповідачами, а саме:
група приміщень АДРЕСА_1: 1 - кухня 9, 20 кв. м; 2 - коридор 16, 10 кв. м;
3 - основне 19, 20 кв. м; 4 - коридор 1, 90 кв. м; 5 - коридор 1, 30 кв. м;
6 - коридор 3, 10 кв. м; 7 - санвузол 1, 30 кв. м; 8 - санвузол 1, 20 кв. м; загальною площею 55, 20 кв. м.
група приміщень АДРЕСА_3: 1 - коридор 3, 70 кв. м; 2 - основне 5, 60 кв. м;
4 - комора 5, 40 кв. м; 13 - основне 9, 60 кв. м; 14 - основне 27, 90 кв. м;
15 - комора 8, 00 кв. м; 16 - комора 5, 00 кв. м; 17 - коридор 5, 30 кв. м; загальною площею 70, 50 кв. м, самовільно зайняті ОСОБА_1 та членами її родини. Група приміщень АДРЕСА_3: 3 - коридор 3, 00 кв. м;
5 - основне 10, 20 кв. м; 6 - комора 2, 10 кв. м; 7 - коридор 3, 10 кв. м;
8 - санвузол 1, 10 кв. м; 9 - санвузол 2, 00 кв. м; 10 - коридор 5, 90 кв. м;
11 - коридор 2, 70 кв. м, 12 - коридор 9, 90 кв. м; 13 - основне 9, 50 кв. м; загальною площею 49, 50 кв. м, є у задовільному стані, ключі від приміщень знаходяться в ЖЕД № 903.
Право власності на ці приміщення, саме як на нежитлові приміщення, загальною площею 278, 60 кв. м, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 квітня 2018 року як комунальна власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Суди також встановили, що розпорядженням Залізничної районної державної адміністрації міста Києва від 06 грудня 1993 року № 1179 ОСОБА_1 з сім`єю з чотирьох осіб (вона, чоловік - ОСОБА_2, сини - ОСОБА_7, ОСОБА_5 ) надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, площею 41/82/75 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, зі зняттям з квартирного обліку.
28 грудня 1993 року ОСОБА_1 з сім`єю з чотирьох осіб (вона, чоловік - ОСОБА_2, сини - ОСОБА_7, ОСОБА_5 ) видано ордер, серія Б, № НОМЕР_2, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Право, застосоване судом
Згідно зі статтею 279 Цивільного кодексу Української РСР
(далі - ЦК Української РСР) (тут і далі - в редакції, чинній на час вселення відповідачів до службового приміщення) службові жилі приміщення надаються громадянам, які за родом своїх трудових обов`язків повинні проживати за місцем роботи (керуючий будинком, двірник, вахтер тощо) або в службовому будинку (працівники лікувальних і учбових закладів, музеїв тощо). Жиле приміщення, незалежно від належності будинку, в якому воно знаходиться, включається до числа службових рішенням виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих і надається за спеціальним ордером, що видається цим виконавчим комітетом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 281 ЦК Української РСР управління будинком зобов`язане укласти з громадянином, на ім`я якого виданий ордер (стаття 278 цього Кодексу), письмовий договір найму зазначеного в ордері жилого приміщення строком до п`яти років. Договір найму службового жилого приміщення укладається на весь час роботи наймача в організації, що надала йому це приміщення, а договір найму службового жилого приміщення, наданого як посадова квартира, - на період роботи на посаді, що дає право на заняття посадової квартири.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого права, зокрема із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
У статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.