Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 686/1696/15
провадження № 61-6727св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2018 року у складі судді Мазурок О. В. і постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В. та за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовів
У січні 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду з позовом, уточнивши який у серпні 2018 року, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 280,12 дол. США, що еквівалентно 1 346 039,56 грн.
На обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 27 листопада 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 49 000,00 дол. США на строк до 24 листопада 2017 року. Відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та винагороду (комісію) за надання фінансового інструмента у строки та порядку, що встановлені цим договором.
У зв`язку з неналежним виконанням умов указаного договору в ОСОБА_1 станом на 15 липня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 54 280,12 дол. США, з яких 32 901,67 дол. США неповерненого кредиту; 8 966,10 дол. США процентів; 2 646,00 дол. США винагороди за надання фінансового інструменту; 9 767,55 дол. США пені.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
Справу суди розглядали неодноразово.
Короткий зміст рішень судів, ухвалених у справі
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 25 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2015 року, позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією в розмірі 36 716,70 дол. США, що еквівалентно 660 533,43 грн, та 42 055,79 грн неустойки, з яких 779,12 грн - пеня, 250 грн - штраф (фіксована частина) та 33 026,67 грн штраф (процентна складова). Вирішив питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з вини відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь банку.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 02 березня 2016 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2015 року і ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2015 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що, вирішуючи спір, суди належним чином не перевірили та не дослідили наданого позивачем розрахунку заборгованості, не з`ясували періоду нарахування, зокрема щодо пені, та всіх складових заборгованості, при цьому не врахували, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання норм статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, унаслідок чого взагалі не визначилися з дійсним обсягом відповідальності відповідача. Крім того, не перевірили доводів ОСОБА_1 про те, що її не було належним чином повідомлено про підвищення процентної ставки та про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 12 жовтня 2018 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитом у розмірі 1 172 421,22 грн, що еквівалентно 41 895,35 дол. США, та пені в розмірі 27 644,83 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь банку підлягає стягненню заборгованість, розмір якої визначений у висновку експерта від 13 грудня 2017 року № 6650/16-26.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 23 січня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2018 року в частині валюти заборгованості змінив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 41 895,35 дол. США та 27 644,83 грн заборгованості за кредитним договором і 17 995,57 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно визначив валюту заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1, у національній валюті України - гривні, оскільки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" має банківську ліцензію Національного банку України на право надання банківських послуг, у тому числі здійснення валютних операцій, від 05 жовтня 2011 року № 22, а умовами кредитного договору (пункт 7.1) визначено, що позичальник повертає банку кредит, сплачує йому проценти, винагороди та комісії виключно у валюті кредиту, у зв`язку з чим дійшов висновку про стягнення кредитної заборгованості в іноземній валюті.
Верховний Суд постановою від 09 грудня 2020 року постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанцій мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив характер кредитування позичальника і, відповідно, виконання банком вимог частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в результаті чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19).
Суди, стягуючи із ОСОБА_1 заборгованість за процентами, комісією за користування кредитом та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання, не звернули увагу на норми права, які регулюють спірні правовідносини, не перевірили обґрунтованість розміру заборгованості, та дійшли передчасного висновку про задоволення вимог банку.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 16 березня 2021 рокурішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 3 041,31 дол. США, заборгованість за відсотками в розмірі 8 862,59 дол. США, заборгованість за пенею в розмірі 27 644,83 грн, всього 11 903,90 дол. США та 27 644,83 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що немає правових підстав для дострокового стягнення споживчого кредиту через невиконання банком вимог частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо направлення попередження позичальнику про дострокове повернення коштів, строк повернення яких не настав.
Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" та стягуючи з відповідача заборгованість з винагороди за надання фінансового інструмента, суд першої інстанції не звернув уваги на нікчемність пункту договору, яким її встановлено, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.
Виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, суд визначає заборгованість за кредитом і процентами в іноземній валюті, однак пеня підлягає стягненню у гривні.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 21 квітня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2018 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 347/1561/15, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15; суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, в результаті чого суд стягнув заборгованість за кредитним договором у доларах США, а не в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент прийняття рішення.
Умовами кредитного договору передбачено обов`язок сплати позичальником винагороди за надання фінансового інструмента в розмірі 3 % від суми виданого кредиту, тобто вона сплатила 1 470 дол. США, та винагороди за надання фінансового інструмента в розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в терміни та в розмірах, визначених в графіку погашення кредиту, що становило 98,00 дол. США щомісяця, тобто вона безпідставно сплатила банку за період з 27 грудня 2007 року до 31 березня 2014 року 7 546,00 дол. США.
Такі умови кредитного договору є несправедливими, суперечать вимогам закону та порушують її права.
Крім цього, сплачуючи щомісячні платежі в більшому розмірі, ніж це передбачено графіком платежів, вона як позичальник здійснила переплату, яка за період з грудня 2007 року до грудня 2009 року становить 4 281,34 дол. США, які повинні були бути зараховані на тіло кредиту, але в судових засіданнях представник позивача пояснила, що вони не зараховувались в тіло кредиту, а чомусь зараховувались на погашення процентів.
Ураховуючи наведене, банк не зарахував сплачених нею за період з 27 листопада 2007 року до 23 липня 2016 року 13 297,34 дол. США на погашення тіла кредиту, а апеляційний суд, стягуючи з неї заборгованість за кредитом, не врахував безпідставно сплачених коштів. Апеляційний суд не перевірив виконання банком норм частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, та не перевірив обґрунтованість розміру заборгованості.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 червня 2021 року, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц та постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11, від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.
На обґрунтування касаційної скарги банк зазначає, щосуд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У цій справі відповідач не заперечувала проти рішення суду першої інстанції, адже в апеляційному порядку його не оскаржувала, а апеляційна скарга банку стосувалася лише валюти стягнення за судовим рішенням, тому розгляд справи мав би відбуватися лише в межах доводів апеляційної скарги.
Крім того, частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає право кредитодавця вимагати здійснення внесків, строк сплати яких не настав, у досудовому порядку і такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.
Норми цієї статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, враховуючи фактичні обставини справи, оскільки обов`язковою умовою її застосування є вимога про повернення споживчого кредиту, строк сплати якого не настав. Однак останній день строку, визначений пунктом 7.1 кредитного договору, - 24 листопада 2017 року, отже, строк повернення споживчого кредиту у цій справі настав.
Також вказує, що відповідач не заявляла вимог щодо недійсності чи нікчемності умов кредитного договору та не заперечувала проти рішення міськрайонного суду про стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитом, у тому числі винагороди за надання фінансового інструмента. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відповідач зазначала про правомірність рішення суду першої інстанції, просила залишити його в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито у справі касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
26 липня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 листопада 2007 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HMІВGA00007872, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 54 250,00 дол. США на строк до 24 листопада 2017 року включно під 11,04 % річних. З указаних коштів 49 000,00 дол. США ОСОБА_1 отримала на споживчі цілі, а 5 250,00 дол. США спрямовані позивачем на щорічну сплату позичальником страхових платежів за договором страхування іпотечного майна та договором особистого страхування.