Постанова
Іменем України
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 161/4569/22
провадження № 61-12220св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Максимовичем Олегом Володимировичем, на додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року в складі колегії суддів Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
Історія справи
Короткий зміст обставин справи
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та реєстрацію права власності на нього.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000 грн відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення районного суду від 12 серпня 2022 року, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення від 26 серпня 2022 року, в якій просила його скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000 грн.
Постановою Волинського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2022 року змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності;
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2022 року скасовано, справу в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що, зробивши правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову по суті, суд першої інстанції помилково одночасно з цим застосував наслідки спливу позовної давності, адже не звернув увагу, що сплив позовної давності, про застосування наслідків якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за обґрунтованих позовних вимог; у разі ж коли заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, суд відмовляє у задоволенні позову саме з цієї підстави. За таких обставин апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання про наявність підстав для відмови у позові з підстав пропуску позовної давності.
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 та направляючи справу в цій частині на новий розгляд, апеляційний суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції відповідно до статті 270 ЦПК України мав постановити ухвалу, а не додаткове рішення.
27 жовтня 2022 року представник відповідача подав до Волинського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, понесених відповідачкою у суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст додаткової постанови апеляційного суду
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року задоволено частково заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення; стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що представник ОСОБА_2 навів орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 12 серпня 2022 року, подав докази понесених судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 25 000 грн.
Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника відповідачки про стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу суд уважав співмірним зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді, а також таким, що відповідає критерію реальності витрат і розумності їх розміру. Суд апеляційної інстанції врахував заперечення представника ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аргументи учасників справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Максимовича О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року, у якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та відмовити у стягненні витрат відповідачки на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення частини третьої статті 270 ЦПК України ухвалив додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та не звернув увагу, що остаточне рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ухвалив суд першої інстанції. На думку позивачки ухвалювати додаткове рішення про розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному суді мав районний суд.
21 лютого 2023 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивачки, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої додаткової постанови. Вказує, що у додатковій постанові апеляційного суду від 04 листопада 2022 року суд апеляційної інстанції вирішував питання розподілу судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи по суті у суді апеляційної інстанції, а тому додаткова постанова прийнята відповідно до положень статті 270 ЦПК України.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; надано для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищуватидесяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою; витребувано з районного суду справу № 161/4569/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
03 березня 2023 року матеріали справи № 161/4569/22 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.