Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 397/479/21
провадження № 61-6327св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Розумівський урожай",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року в складі судді Івченка П. О. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року в складі колегії суддів:
Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Розумівський урожай" (далі - ТОВ "Розумівський урожай", третя особа - ОСОБА_2, про розірвання договору оренди землі, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заяваОСОБА_1 мотивована тим, що він є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 щодо 3/4 часток земельної ділянки площею 2,6281 га, яка знаходиться на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (кадастровий номер 3520585500:02:000:0116), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2017 року. Спадкоємцем 1/4 частки цієї земельної ділянки є ОСОБА_2 .
Згідно з договором оренди землі від 05 березня 2015 року, укладеним між ОСОБА_3 і ТОВ "Розумівський урожай", строк дії оренди становить 6 років, а розмір орендної плати 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції. Проте відповідач не сплатив орендну плату за 2019-2021 роки.
Вказував, що договір оренди необхідно розірвати з підстав систематичної несплати орендарем орендної плати, а також протиправної бездіяльності відповідача, яка загрожує збереженню стану земельної ділянки. Зазначав, що через систематичну несплату відповідачем орендної плати, на отримання якої він мав правомірне сподівання, йому завдано моральної шкоди. Стверджував, що протягом 2019-2021 років, коли відповідач не сплачував орендну плату за землю, він міг самостійно отримати дохід від використання належної йому земельної ділянки, пропорційно розміру його частки у праві власності на земельну ділянку, в розмірі 70 000 грн на рік,
а за три роки - 210 000 грн. У разі збирання врожаю двічі на рік за відповідний період його дохід становив би 420 000 грн. Неотриманий ним дохід становить для нього збитки.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: розірвати договір оренди землі, укладений 05 березня 2015 року між ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і ТОВ "Розумівський урожай"; стягнути з указаного товариства матеріальну шкоду у розмірі 420 000 грн та моральну шкоду
в розмірі 420 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області
від 10 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та невиплати її у повному обсязі за 2019-2020 роки зі сторони відповідача є доведеним та
є підставою для розірвання такого договору. Разом з тим спосіб захисту міг би бути ефективним за наявності порушень прав позивача під час діючого договору оренди. Проте відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди є припиненим через закінчення строку, на який його було укладено. На час розгляду цієї справи строк дії договору оренди земельної ділянки сплив, відповідач не виявив бажання продовжити строк його дії, а відтак відсутній предмет спору, у зв`язку із чим вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки є безпідставною, тому відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.
Суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо завдання відповідачем позивачу збитків відповідно до частини другої
статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та
статей 29, 34 Закону України "Про оренду землі". Також позивачем не надано доказів, що з вини відповідача відбулось погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану. Позивач має право на отримання несплаченої суми орендної плати та отримання пені за невнесення своєчасно орендної плати, яка полягає
у справленні пені у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення, що прямо передбачено умовами договору та такі умови договору не суперечать законодавству. Водночас позивач у своїй позовній заяві не заявляв вимог про стягнення з відповідача орендної плати та пені за прострочення сплати орендної плати, тому суд позбавлений можливості вирішити це питання. За встановлених у справі обставин вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними, тому не підлягають задоволенню.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі, виклавши його в редакції цієї постанови. В інших частинах рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що правові наслідки припинення договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, істотно відрізняються від правових наслідків припинення договору у зв`язку з його розірванням у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", та умовами договору. Суд першої інстанції не врахував, що між сторонами у справі виник спір саме щодо виконання умов договору і цей спір не було ними врегульовано у період розгляду справи
в суді, отже юридичний спір між ними існує (він не зник). Висновок про відсутність предмета спору є безпідставним. Співвласником спірної земельної ділянки є також і ОСОБА_2, яка самостійно вимог про розірвання договору оренди не заявляла, а позивач цієї вимоги до неї не пред`явив, клопотань про її залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв. Суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі саме у зв`язку з тим, що позов пред`явлено не до всіх осіб, які мають відповідати за цією вимогою, а не
з будь-який інших підстав, і незалежно від доведеності або недоведеності заявлених позивачем вимог у цій частині.
Позивач обґрунтовував свою вимогу про стягнення з відповідача збитків тим, що впродовж 2019-2021 років він міг би сам обробляти належну йому земельну ділянку і збирати з неї врожай сільськогосподарських культур до двох разів на рік, що по суті є вимогою про стягнення упущеної вимоги. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди ґрунтуються не на порушенні орендарем умов договору, а на припущенні, що він сам, замість орендаря, обробляв би свою земельну ділянку, вирощував на ній сільськогосподарські культури і збирав урожай двічі на рік та реалізував збіжжя. Доводи позивача щодо самостійного використання позивачем його земельної ділянки у 2019-2021 роках є безпідставними, оскільки
у цей період існував чинний договір оренди земельної ділянки
з ТОВ "Розумівський урожай" і саме останньому належало право користування земельною ділянкою, що виключає одночасне її використання позивачем. У зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано визнав позов у цій частині недоведеним.
Позивач не довів наявність усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме: відсутнє матеріальне підтвердження моральної шкоди, не розкрито її суть в цілому та не доведено її фактичне існування, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між завданими душевними та психологічними переживаннями і протиправною бездіяльністю відповідача. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
05 липня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року касаційну скаргу на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області
від 10 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог указаної вище ухвали ОСОБА_1, у встановлений судом строк, надіслав матеріали на усунення недоліків.
Верховний Суд ухвалою від 21 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду позивач посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільний процесуальний кодекс України (далі -
ЦПК України). Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16,
від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12; Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17; Верховного Суду
від 17 березня 2021 року у справі № 551/543/20, від 06 березня 2019 року
у справі № 183/262/17, від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17,
від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, від 31 липня 2020 року
у справі № 479/1073/18; ухвалі Верховного Суду від 03 березня 2021 року
у справі № 397/1307/19. Зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявлені у справі вимоги доведені належними та допустимими доказами, тому підлягають задоволенню. Відповідач дізнався про смерть первісного орендодавця у 2018-2019 роках, а також про спадкування позивачем спірної земельної ділянки, оскільки останній повідомив орендаря про намір розірвати договір оренди, проте орендну плату позивачу не сплачує, хоча продовжує користуватися вказаною земельною ділянкою. Доводи ТОВ "Розумівський урожай" про необізнаність щодо платіжних реквізитів для сплати орендної плати спростовуються встановленими у справі № 397/1307/19 обставинами. При цьому орендар протягом одного місяця не скористався переважним правом та не повідомив спадкоємця про намір укласти новий договір оренди землі або продовжити його дію. Водночас не відомо, чи сплачував відповідач орендну плату за 2019-2021 роки іншому спадкоємцю ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (яка успадкувала 1/4 частину переданої в оренду земельної ділянки), а також чи укладено з нею договір оренди на зазначену частину земельної ділянки.
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу. Відповідач надав незавірену належним чином та без підпису державного кадастрового реєстратора копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. ТОВ "Розумівський урожай" систематично не сплачує орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди. Після закінчення строку дії договору оренди відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, тому позивач позбавлений захистити свої права без судового рішення про розірвання договору оренди та його припинення. Орендар має заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати, про що фактично не заперечує.
При своєчасному поверненні земельної ділянки позивач мав би можливість обробляти належні йому 3/4 частки цього майна (земельну ділянку
площею 1,97 га), а при подвійному збиранні сільськогосподарської продукції прибуток за три роки міг скласти не менше 420 000 грн, тобто відповідач завдав збитків на вказану суму. Крім того, позивач довів заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 420 000 грн.
Позиції інших учасників
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 і ТОВ "Розумівський урожай"
05 березня 2015 року уклали договір оренди щодо земельної ділянки площею 2,63 га, кадастровий номер якої 3520585500:02:000:0116, яка знаходиться на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Умовами договору оренди передбачено, що:
- він укладений строком на шість років (з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (пункт 8);
- орендна плата вноситься орендарем у грошовій та натуральній формі (за домовленістю між сторонами) у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто на момент укладення 4 029 грн (пункт 9);
- обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється
з урахуванням індексу інфляції (пункт 10);.
- орендна плата вноситься до 01 січня наступного за звітним року (пункт 11);
-у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 14);
-після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків, у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується
у судовому порядку (пункт 21);
-зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 36);
- дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 37);
- дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 38);
- перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи,
а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (пункт 40);
- за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (пункт 41);
- цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 46).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 червня
2017 року ОСОБА_1 на праві спадкування після смерті
ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належить 3/4 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3520585500:02:000:0116, площею 2,6281 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.
Право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку за позивачем зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 червня 2017, номер запису про право власності 21073336.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер якої 3520585500:02:000:0116, яка розташована на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, площею 2,62 га, становить 89 344,26 грн.
Відповідно до відомостей Національної кадастрової системи, отриманими
у порядку взаємообміну інформації з органами реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, земельна ділянка з кадастровим номером 3520585500:02:000:0116, площею 2,6281 га перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 (3/4 частки) та ОСОБА_2 (1/4 частка). Земельна ділянка обтяжена правом оренди, зареєстрованим Реєстраційною службою Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області 11 серпня 2015 року, що належить ТОВ "Розумівський урожай", терміном на 6 років відповідно до договору оренди, укладеного
з попереднім власником - ОСОБА_3 .
Суди також встановили, що ОСОБА_1 не отримував від
ТОВ "Розумівський урожай" орендну плату за земельну ділянку за період 2019-2021 років.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Обґрунтовуючи заявлені у справі вимоги, позивач вказував, зокрема, що внаслідок систематичної несплати орендної плати, а також протиправної бездіяльності відповідача, яка загрожує збереженню стану земельної ділянки, наявні підстави для розірвання договору оренди від 05 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ "Розумівський урожай".
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,
а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Ураховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня
2023 року у справі № 144/692/21.
Суди встановили, що ОСОБА_3 (орендодавець за спірним договором оренди від 05 березня 2015 року) померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями майна останньої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які отримали у спадок 3/4 частки та 1/4 частку, відповідно, спірної земельної ділянки.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стали власниками спірної земельної ділянки до пред`явлення позову у цій справі, що підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2017 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 червня
2017 року, повідомленням Відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09 серпня
2019 року № 424/101-19.
Відповідно до пункту 40 договору оренди від 05 березня 2015 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи,
а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.
Згідно з частиною першою статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.