Постанова
Іменем України
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 454/3130/21
провадження № 61-2803св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області, у складі судді Адамович М. Я., від 13 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я.А., Шандри М.М., від 17 лютого 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 та держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь 1 000 000 грн моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді ОСОБА_2, що спричинили приниження честі, гідності та ділової репутації.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 червня 2017 року, яким стягнено з нього на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15 000 грн, ухвалене з порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки таким судовим рішенням його позбавлено доступу до правосуддя.
Вважав, що заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 червня 2017 року є завідомо неправосудним, тому що суддя ОСОБА_2 в порушення обов`язків та присяги судді, передбачених статями 54, 55 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статтями 8, 22, 40, 55, 56, 124, 129 Конституції України, не оцінив усі надані позивачем докази, внаслідок чого постановив незаконне рішення.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 06 червня
2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області
від 13 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли висновку про необґрунтованості позовних вимог та відсутність передбачених законом підстав для стягнення із держави відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки саме по собі скасування рішення суду не є підставою для такого відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що у результаті ухвалення Червоноградським міським судом Львівської області заочного рішення від 20 червня 2017 року у справі
№ 454/3015/15, яким зокрема із нього стягнуто судовий збір в сумі
15 000 грн, йому було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні ділової репутації, нормальних ділових зв`язків, відносин з оточуючими людьми.
Зазначає, що на підставі положень частини першої статті 1167 ЦК України суди попередніх інстанцій зобов`язані були захистити його права, гарантовані статтею 56 Конституції України, і задовольнити позов з урахуванням наявності постанови Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/3015/15, якою встановлено вину та незаконність дій судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2
Також просить вирішити питання щодо звернення до Конституційного Суду України з поданням про тлумачення статті 56 Конституції України та конституційності постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади".
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
Заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області
від 20 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року, у справі № 454/3015/15 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди та стягнуто із позивача на користь Державної судової адміністрації України 15 000 грн судового збору.
Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі
15 000 грн скасовано, в іншій частині судові рішення залишено без змін.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.