1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 523/19512/21

провадження № 61-9831св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 лютого 2022 року у складі судді Дяченко В. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту знаходження на утриманні та зобов`язання призначити безстроково щомісячну страхову виплату у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок трудового каліцтва,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати призначити їй безстроково щомісячну страхову виплату у зв`язку із смертю ОСОБА_2 з дати встановлення МСЕК причинного зв`язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом, тобто з 02 липня 2019 року .

Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона отримувала пенсію за віком, а ОСОБА_2 - пенсію за віком та додатково працював слюсарем у КП "Теплопостачання міста Одеси".

ОСОБА_2 03 листопада 2017 року отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, а 28 лютого 2018 року був оглянутий комісією МСЕК і визнаний інвалідом І групи "А", який потребує стороннього догляду.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (далі - Фонд) ОСОБА_2, крім іншого, призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 7 888,58 грн.

Оскільки ОСОБА_2 потребував стороннього догляду, вона звільнилася з роботи та здійснювала догляд за ним. Основним доходом сім`ї була його пенсія і страхова виплата.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2019 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 грудня 1992 року до дня смерті чоловіка, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Їй було призначено пенсію по втраті годувальника.

У подальшому стало відомо, що вона має право на отримання страхової виплати в зв`язку зі смертю потерпілого від нещасного випадку на виробництві згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", однак на її звернення від 28 листопада 2019 року відповідач вказав, що призначення страхових виплат по втраті годувальника не є можливим без судового рішення про встановлення факту перебування заявника на утриманні ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 08 лютого 2022 року позов задовольнив.

Встановив факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язав Фонд призначити ОСОБА_1 безстроково щомісячну страхову виплату, у зв`язку зі смертю потерпілого - ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, з дати встановлення МСЕК причинного зв`язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом, тобто з 02 липня 2019 року .

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 знаходилась на утриманні ОСОБА_2 до настання його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1, та має право на одержання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого.

Одеський апеляційний суд постановою від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу Фонду залишив без задоволення, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 лютого 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 знаходилась на утриманні ОСОБА_2 до настання його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1, та має право на одержання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого, незважаючи на отримання нею пенсії за віком у розмірі, більшому ніж прожитковий мінімум.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Фонд у жовтні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 лютого 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень Фонд посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 212/5707/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 639/6343/17.

Судами попередніх інстанцій застосовано норми права, а саме статті 21, 25, 36, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який на час виникнення спірних правовідносин втратив чинність.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_1 у січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги про те, що позивач отримує пенсію за віком, яка вище за прожитковий мінімум встановлений законом, з посиланням на постанову Верховного Суду, не спростовує правильність висновків апеляційного суду, оскільки сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення цього спору, що відповідає практиці Верховного Суду.

Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі не релевантні із правовідносинами, які виникли у цій справі, тому не можуть бути застосовані.

Вирішуючи цей спір суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Суворовського районного суду міста Одеси.

Справа № 523/19512/21 надійшла до Верховного Суду 10 січня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 02 березня 2023 року справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З січня 2017 року до грудня 2017 року дохід ОСОБА_2 складав 61 707,25 грн, з січня 2018 року до березня 2018 року - 28 467,61 грн, що підтверджується довідками Комунального підприємства "Теплопостачання м. Одеси" від 02 грудня 2019 року № 03/01-417 та № 03/01-418 про доходи ОСОБА_2 .

З жовтня 2017 року до лютого 2018 року ОСОБА_2 отримував пенсію за віком щомісячно по 7 434,06 грн, в березні 2018 року - 7 621,40 грн, з квітня 2018 року до листопада 2018 року - по 7 897,16 грн, з грудня 2018 року до лютого 2019 року - по 7 918,16 грн.

ОСОБА_2 03 листопада 2017 року отримав травму внаслідок нещасного випадку на роботі, а 28 лютого 2018 року був оглянутий комісією МСЕК і визнаний інвалідом І групи "А", який потребує стороннього догляду.

У березні 2018 року Фондом ОСОБА_2, крім іншого, була призначена щомісячна страхова виплата в сумі 7 888,58 грн.

ОСОБА_1 звільнилася з роботи та доглядала за ОСОБА_2, оскільки він потребував стороннього догляду.

Основним доходом сім`ї ОСОБА_1 була пенсія і страхова виплата ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом від 02 липня 2019 року смерть ОСОБА_2 настала у зв`язку з отриманням трудового каліцтва від 28 лютого 2018 року, підстава: акт № 87ТР від 02 липня 2019 року.

Фонд листом від 24 жовтня 2019 року за № 05/4040, на звернення ОСОБА_1 про призначення їй страхових виплат у зв`язку із смертю годувальника, відмовив з підстав ненадання необхідних документів на підтвердження факту перебування на утриманні ОСОБА_2, який помер.

На підтвердження факту перебування на утриманні померлого, позивачем надано акти засвідчені головою ЖБК "Вимпел-21", згідно з якими ОСОБА_1 проживала разом з померлим ОСОБА_2 та перебувала на його утриманні, та довідку № 41 від 04 листопада 2019 року, засвідчену начальником ЖБК "Вимпел-21" про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за однією адресою, ведення спільного господарства та перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На аналогічну заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року про призначення їй страхових виплат, виконуючий обов`язки начальника Фонду 08 липня 2021 року надав відповідь, згідно з якою в управлінні відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Судами також встановлено, що у період з 28 квітня 1974 року до 01 грудня 1992 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Проте, після розірвання шлюбу подружжя продовжувало проживати разом однією сім`єю.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08 серпня 2019 року у справі № 523/9552/19 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю задоволено. Встановлено як такий, що має юридичне значення, факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 грудня 1992 року по день смерті чоловіка, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням № 11 Спеціальної комісії при Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеської області з питань вирішення спорів від 28 листопада 2019 року вирішено визнати, що задоволення заяви ОСОБА_1 про призначення Одеським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області страхових виплат по втраті годувальника не є можливим без судового рішення про встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).


................
Перейти до повного тексту