Постанова
Іменем України
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 761/14044/21
провадження № 61-6916св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів",
третя особа - Міністерство економіки України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року під головуванням судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів", третя особа - Міністерство економіки України, про визнання недійсними рішень, оформлених протоколами наглядової ради (якими розірвано трудовий контракт до закінчення строку його дії та звільнено директора), поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення наглядової ради Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів", оформлене протоколом від 18 березня 2021 року № 7 (друге питання порядку денного), яким вирішено розірвати контракт від 22 травня 2017 року № 12 до закінчення строку його дії та звільнити ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України;
- визнати незаконним та скасувати рішення наглядової ради Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів", оформлене протоколом від 30 березня 2021 року № 9, яким надані роз`яснення щодо рішення наглядової ради від 18 березня 2021 року (протокол № 7, друге питання порядку денного);
- визнати незаконним наказ Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" від 30 березня 2021 року № 415-к "Про особовий склад", яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" з 30 березня 2021 року;
- стягнути з Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 березня 2021 року по дату прийняття рішення суду, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 13 011,66 грн;
- стягнути з Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на користь ОСОБА_1 50 000 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що з 22 травня 2017 року він приступив до виконання обов`язків директора Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - ДП "Поліграфкомбінат Україна") на підставі контракту № 12, укладеного між ним та ДП "Поліграфкомбінат Україна".
18 березня 2021 року наглядова рада ДП "Поліграфкомбінат "Україна" без його відома та участі провела засідання, другим питанням порядку денного якого було розірвання трудового контракту до закінчення строку його дії та звільнення з посади директора, оформлене протоколом № 7 від 18 березня 2021 року, яким вирішено розірвати трудовий контракт з директором ДП "Поліграфкомбінат "Україна" ОСОБА_1 до закінчення строку його дії (п. 5.3 контракту) на підставі, визначеній підпунктами "б", "в" та "и" п. 5.3 Розділу 5 контракту, та звільнення з посади директора відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивач зазначав, що підставою прийняття вказаного рішення стали виявлені, на думку наглядової ради відповідача, недоліки та порушення в ході аудиторського дослідження оцінки діяльності ДП "Поліграфкомбінат Україна" за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2020 року (аудиторський звіт планового внутрішнього аудиту відповідача від 13 листопада 2020 року № 2501-03/17).
30 березня 2021 року в режимі відеоконференції наглядова рада ДП "Поліграфкомбінат "Україна" без його відома та участі провела засідання, за наслідками проведення якого ухвалила рішення, оформлене протоколом від 30 березня 2021 року № 9, яким вирішено, зокрема, з урахуванням рішення наглядової ради від 18 березня 2021 року, що контракт від 22 травня 2017 року № 12 є розірваним, а ОСОБА_1 є звільненим з посади директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна" з 29 березня 2021 року.
Позивач вважає, що підстави для прийняття рішення про розірвання контракту від 22 травня 2017 року № 12 до закінчення строку його дії та звільнення його з посади директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна" відсутні, оскільки порушення, за яке його звільнено, ним не вчинялись, а саме: в його діях відсутнє одноразове грубе порушення законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, що спричинили значні негативні наслідки для підприємства (завдано збитків, виплачені штрафи тощо); відсутнє доведене невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом і Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, що могло бути підставою для звільнення; відсутнє недотримання позивачем фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної аудиторської служби України та її територіальних органів, вимог наглядової ради підприємства та/або Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за результатами проведення контрольних заходів, що могли бути підставою для звільнення.
Окрім того, позивач вказав на те, що його звільнено з дати, яка передувала даті прийняття рішення про звільнення, тобто, 30 березня 2021 року наглядовою радою прийнято рішення про його звільнення з 29 березня 2021 року.
В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказав, що моральна шкода, яку він зазнав у зв`язку з незаконним звільненням, полягає у приниженні його престижу та ділової репутації, моральних та душевних страждань через неможливість продовження активного трудового життя як професіонала, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, депресивному стані, порушенні звичайного способу життя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за результатами проведеної аудиторської перевірки було складено аудиторський звіт від 13 листопада 2020 року № 2501-03/17, яким встановлено ряд порушень з боку керівництва ДП "Поліграфкомбінат "Україна".
Рішенням наглядової ради підприємства вирішено розірвати контракт з директором ДП "Поліграфкомбінат "Україна" ОСОБА_1 до закінчення строку його дії (пункт 5.3 контракту) на підставі, визначеній підпунктами "б", "в" та "и" п. 5.3 Розділу 5 контракту, та звільнити з посади в установленому порядку відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Підставою для розірвання контракту та звільнення позивача з посади є виявлені недоліки та порушення в ході аудиторського дослідження оцінки діяльності ДП "Поліграфкомбінат Україна"
Для врегулювання організаційних питань щодо внесення записів до трудової книжки ОСОБА_1 та фіксації припинення виконання ним обов`язків директора необхідно було видати наказ по підприємству відповідача.
Станом на 29 березня 2021 року тільки ОСОБА_1 був повноважним директором підприємства відповідача на видання наказу про припинення виконання ним обов`язків директора підприємства відповідача згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, однак він такого наказу не видав.
Саме у зв`язку з цим, рішенням наглядової ради підприємства відповідача, оформленим протоколом від 30 березня 2021 року № 9, наглядовою радою роз`яснено порядок виконання рішення, оформленого протоколом від 18 березня 2021 року № 7, та визначено, що останнім робочим днем позивача було саме 29 березня 2021 року, а з 30 березня 2021 року обов`язки директора підприємства покладено на ОСОБА_2 .
Також, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 з 30 березня 2021 року значиться керівником ДП "Поліграфкомбінат "Україна".
Зважаючи на те, що розірвання контракту від 22 травня 2017 року № 12 відбулось 29 березня 2021 року, а з 30 березня 2021 року до виконання обов`язків директора підприємства приступив ОСОБА_2, ним було видано наказ 30 березня 2021 року № 415-к "Про особовий склад", яким зафіксовано припинення ОСОБА_1 виконання обов`язків директора з 29 березня 2021 року.
Таким чином суди попередніх інстанцій вважали, що рішення Наглядової ради ДП "Поліграфкомбінат "Україна" про розірвання контракту від 22 травня 2017 року № 12 до закінчення строку його дії та звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України прийнято на підставі діючого законодавства та в межах повноважень наглядової ради, отже відсутні будь-які підстави для визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради, оформленого протоколом від 18 березня 2021 року № 7, рішення наглядової ради, оформленого протоколом від 30 березня 2021 року № 9, наказу від 30 березня 2021 року № 415-к.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Фелді О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року в якій, з урахуванням доповнень, просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що звільнення позивача відбулося без дотримання порядку, передбаченого трудовим законодавством, а тому підстави для відмови у задоволенні позову були відсутні.
Вказує, що приймаючи оскаржені судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 14 листопада 2019 року у справі № 705/7494/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 752/12962/16-ц, від 31 липня 2020 року у справі № 757/38977/18-ц та від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15.
Зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України у поєднанні із статтями 5 та 22 КЗпП України з приводу того, чи повинен суд перевірити порушення умов трудового контракту, якщо їх зафіксовано у аудиторському звіті, проте позивач з ними не погоджується. Також відсутній висновок застосування норм статті 16 ЦК України в поєднанні з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України з приводу того, чи повинен директор державного підприємства окремо оскаржувати висновки аудиторського звіту, якщо ними встановлено порушення в діяльності підприємства та застосування пункту 7 частини першої статті 11-4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" до спірних правовідносин.
В доповненнях до касаційної скарги представник заявника також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 47 КЗпП України у поєднанні із статтями 57, 65 та 74 ГК України з приводу того чи повинен був (та взагалі чи міг) директор державного підприємства самостійно визначати дату розірвання укладеного з ним трудового контракту та дату свого звільнення із займаної посади, якщо визначення вказаних дат належить до виключної компетенції наглядової ради державного підприємства, а визначення дати розірвання трудового контракту та дати звільнення позивача із займаної посади належить до виключної компетенції наглядової ради підприємства відповідача.
Представник заявника додатково зазначає, що наглядова рада підприємства відповідача дійшла помилкового висновку про наявність підстав для звільнення позивача, адже в його діях відсутні порушення податкового законодавства, оскільки повідомлення-рішення № 0000064502 від 05 травня 2020 року, яким встановлено заниження підприємством основного зобов`язання зі сплати чистого прибутку (доходу) за 2019 рік у сумі 157 664,7 тис. грн оскаржене. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/18107/20 за позовом ДП "Поліграфкомбінат "Україна" відкрито провадження у справі, а відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Представник заявника також посилається на безпідставність вказівок наглядової ради щодо порушення позивачем правил бухгалтерського обліку та касових операцій, адже вказані правопорушення не є безпосередніми посадовими обов`язками позивача. Ним, як безпосереднім керівником підприємства, було забезпечено та організовано виконання рекомендацій аудиторського звіту. Позивачем, як керівником підприємства також було організовано та в повній мірі дотримано вимоги в частині розроблення та затвердження внутрішнім документом підприємства порядку розрахунку ліміту каси, а тому висновки аудиторського звіту є такими, що не відповідають дійсності.
Також касаційна скарга містить посилання на те, що у діях відповідача відсутні підстави для звільнення у зв`язку із прийняттям управлінських рішень, які призвели до здійснення витрат на суму 1 844,1 тис. грн, адже 22 вересня 2021 року Верховний Суд у справі № 761/3894/18 прийняв постанову, якою рішення місцевого суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ДП "Поліграфкомбінат "Україна" відмовлено, залишив в силі.
Вказує, що позивач звернувся за захистом своїх виключно трудових прав, а тому висновки наглядової ради, зроблені на підставі аудиторського звіту, порушили трудові права позивача, а не сам аудиторський звіт як такий.
Аргументом касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам позивача про те, що звільнення його з посади директора у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення унеможливило виконання імперативних норм статей 47, 116 КЗпП України щодо вручення йому трудової книжки та проведення розрахунку.
Звертає увагу на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду: від 23 жовтня 2018 року у справі № 307/3549/16-ц; від 01 вересня 2019 року у справі № 237/4712/17; від 31 березня 2020 року у справі № 578/62/18; від 14 квітня 2020 року у справі № 462/993/17; від 21 червня 2021 року у справі № 703/240/20; від 25 січня 2022 року у справі № 755/867/20 та від 02 травня 2022 року у справі № 759/10779/20.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року від представника ДП "Поліграфкомбінат "Україна" ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 представник відповідача просить відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Представник відповідача зазначає, що позивач був підзвітним наглядовій раді підприємства, яка мала право достроково розірвати контракт, укладаючи який ОСОБА_1 погодився з його умовами.
Аудиторський звіт, яким було встановлено порушення, позивачем не оскаржувався, навпаки ним було організовано та забезпечено виконання зазначених у ньому рекомендацій. Разом із тим аудиторами було встановлено порушення підприємством норм закону, що призвело до заниження основного зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку, а обставина оскарження податкового повідомлення не спростовує встановленого факту порушення чинного законодавства; позивачем також не було вжито ефективних управлінських рішень, щодо реалізації, списання, утилізації необоротних активів, виробничих запасів, готової продукції виявлених за результатами проведення річних інвентаризацій, що призвело до порушення правил ведення бухгалтерського обліку, а ОСОБА_1 несе персональну відповідальність за діяльність підприємства та дотримання ним фінансового законодавства в тому числі і в частині ведення бухгалтерського обліку; позивачем не забезпечено затвердження внутрішнім документом порядку розрахунку ліміту каси підприємства, крім того у справі № 761/3894/18 ухвалено рішення 23 червня 2022 року, яким стягнуто з підприємства відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6 014 049,52 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4 500 грн.
Вказує також, що твердження позивача про те, що його звільнення відбулось у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення є помилковим, адже підставою для звільнення позивача було рішення наглядової ради від 18 березня 2021 року № 7.
У поданому у вересні 2022 року Міністерством економіки України відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 представник третьої особи - Кандиба М. у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник третьої особи зазначав, що наглядова рада має право звільнити ОСОБА_1 у разі порушень вимог законодавства і невиконання умов контракту. Підвищена відповідальність позивача полягає у виникненні у суб`єкта призначення права розірвати контракт за умови наявності самого лише факту недотримання фінансового та бюджетного законодавства.
Аудиторським висновком встановлено факти порушення позивачем вимог фінансового законодавства та факти завдання шкоди підприємству внаслідок неправомірного звільнення працівника та порушення правил бухгалтерського обліку.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування висновків аудиторського звіту від 13 листопада 2020 року позивачем не надано, а тому рішення наглядової ради від 18 березня 2021 року та від 30 березня 2021 року правомірні.
У поданих у листопаді 2022 року до Верховного Суду додаткових поясненнях представник відповідача зазначає, що в рамках розгляду цієї справи відсутні підстави доводити встановлений судом факт неправомірності управлінського рішення позивача, яким відповідачу завдано матеріальної шкоди в сумі 1 844,1 тис. грн, оскільки ця обставина була встановлена під час розгляду справи № 761/3894/18.
Результати проведеного аудиту та зроблені ним висновки позивачем до суду оскаржені окремо не були, навпаки, на підставі наказу від 26 червня 2021 року № 31 по підприємству, ОСОБА_1 такі висновки були взяті до роботи та розроблено на їх підставі план заходів щодо усунення порушень, чим позивач фактично визнав наявність порушень в діяльності підприємства, яке він очолював. Додатково зазначав, що представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції вказував на відсутність у позивача зауважень до змісту аудиторського звіту.
Узагальнені доводи пояснень до відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фелді О. В. подав пояснення до відзиву на касаційну скаргу в яких зазначав, що обставини, встановлені під час розгляду справи № 761/3894/18 щодо протиправності управлінських рішень позивача, як керівника підприємства відповідача, не можна вважати доведеними, адже після перегляду за нововиявленими обставинами, рішення у цій справі чинності не набрало.
Додатково зазначає, що аудиторський звіт сам по собі є документом інформаційного (аналітичного) характеру, який не несе та не може нести правових наслідків для позивача. Він фіксує певні факти і обставини, які для позивача лише у подальшому можуть зумовити певні правові наслідки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 01 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував цивільну справу із Шевченківського районного суду м. Києва.
15 вересня 2022 року цивільна справа № 761/14044/21 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 322-р погоджено пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо призначення ОСОБА_1 директором ДП "Поліграфкомбінат "Україна".
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 травня 2017 року № 97-п ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна" з 22 травня 2017 року з переведенням з Національного банку України, як такого, що пройшов конкурсний відбір на посаду, на термін та на умовах, визначених контрактом.
Наказом ДП "Поліграфкомбінат "Україна" від 22 травня 2017 року № 463-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна" з 22 травня 2017 року на термін та на умовах визначених контрактом.
22 травня 2017 року між Міністерством економіки розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) та ОСОБА_1 було укладено контракт № 12 згідно з яким директор зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Мінекономрозвитку зобов`язується створювати необхідні умови для матеріального забезпечення та організації праці директора. На підставі контракту виникають трудові відносини між директором підприємства та Мінекономрозвитку. Директор підзвітний Мінекономрозвитку в межах, установлених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.
Відповідно до підпункту "в" п. 5.2 контракту, цей контракт припиняється до закінчення строку його дії у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього контракту.
Пунктом 6.1 контракту визначено, що цей контакт діє з 22 травня 2017 року по 22 травня 2022 року.
29 жовтня 2018 року між ДП "Поліграфкомбінат "Україна" в особі Голови наглядової ради підприємства Перевезенцева О. Ю., який діє на підставі наказу Мінекономрозвитку від 19 лютого 2018 року № 222 "Деякі питання наглядової ради державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів", протоколу № 1 засідання наглядової ради підприємства від 03 квітня 2018 року та протоколу № 14 засідання наглядової ради підприємства від 16 жовтня 2018 року, з однієї сторони та директором ДП "Поліграфкомбінат "Україна" ОСОБА_1, з другої сторони, було укладено додаткову угоду № 5 до контракту № 12 від 22 травня 2017 року, якою внесені зміни у розділах 1-7.
Із змісту даної додаткової угоди встановлено, що директор зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а наглядова рада підприємства зобов`язується створювати необхідні умови для матеріального забезпечення та організації праці директора. На підставі контракту виникають трудові відносини між директором підприємства та наглядовою радою підприємства. Директор підзвітний наглядовій раді підприємства в межах, установлених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.
Пункт 5.3 додаткової угоди № 5 передбачає підстави, за якими директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою наглядової ради підприємства.
Відповідно до пункту 4 розділу І Операційного плану діяльності з внутрішнього аудиту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на 2020 рік, наказів Мінекономіки від 14 серпня 2020 року № 1563 "Про здійснення планового внутрішнього аудиту" та від 28 вересня 2020 року № 1898 "Про внесення змін до програми здійснення планового внутрішнього аудиту" аудиторською групою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було проведено плановий внутрішній аудит Поліграфкомбінату "Україна" на тему: Оцінка діяльності підприємства щодо дотримання вимог законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження і використання активів, законності та ефективності використання державних коштів і майна, відповідності фактичної наявності активів та зобов`язань підприємства даним бухгалтерського обліку фінансової звітності.
За результатами проведеної аудиторської перевірки було складено аудиторський звіт від 13 листопада 2020 року № 2501-03/17, яким встановлено ряд порушень з боку керівництва ДП "Поліграфкомбінат "Україна".
Директор ДП "Поліграфкомбінат "Україна" ОСОБА_1 подав зауваження до аудиторського звіту, які не враховані керівником аудиторської групи, оформлені 03 грудня 2020 року протоколом розбіжностей до аудиторського звіту.
Рішенням наглядової ради підприємства, оформленим протоколом № 7 від 18 березня 2021 року (друге питання порядку денного), вирішено розірвати контракт від 12 травня 2017 року № 12 року з директором ДП "Поліграфкомбінат "Україна" ОСОБА_1 до закінчення строку його дії (пункт 5.3 контракту) на підставі, визначеній підпунктами "б", "в" та "и" п. 5.3 Розділу 5 контракту, та звільнити з посади в установленому порядку відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Як зазначено у вказаному рішенні, підставою для розірвання контракту та звільнення позивача з посади є виявлені недоліки та порушення в ході аудиторського дослідження оцінки діяльності ДП "Поліграфкомбінат Україна", а саме:
1) статті 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, що за висновками контролюючих органів призвело до заниження основного зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) за 2019 рік у сумі 157 664,7 тис. грн;
2) частини першої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в частині надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства, а саме облік основних засобів, виробничих запасів, готової продукції, які непридатні для використання у господарській діяльності, та втратили свою первісну якість та споживчу властивість на загальну суму 174 679,4 тис. грн;
3) недотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 147, що призвело до нерозроблення та відповідно до незатвердження внутрішнім документом Порядку розрахунку ліміту каси; безпідставної видачі з каси підприємства 13 438,3 тис. грн; вирахуванню умовного перевищення залишку ліміту каси у 122 випадках на суму 13 033,6 тис. грн; встановлення перевищення видачі сум для розрахунків між суб`єктами господарювання у 385 випадках на суму 4 077,9 тис. грн;
4) прийняття керівником управлінських рішень, що призвели до завищення витрат підприємства та до здійснення зайвих витрат на суму 1 844,1 тис. грн, а саме нараховано та виплачено середній заробіток звільненому працівнику за час вимушеного прогулу та відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням.
Відповідно до Указу Президента України від 16 квітня 2010 року № 542/2010 "Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями" та постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818 "Про затвердження Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203" 26 березня 2021 року Київською міською державною адміністрацією було погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Поліграфкомбінат Україна", про що було повідомлено Міністерство економіки України листом від 26 березня 2021 року № 001-739 за підписом голови Київської міської державної адміністрації Кличка В.
Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 29 березня 2021 року № 245-р "Про погодження тимчасово покладення обов`язків директора державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на ОСОБА_2 .
Рішенням наглядової ради підприємства, оформленим протоколом № 9 від 30 березня 2021 року, було вирішено, з урахуванням рішення наглядової ради від 18 березня 2021 року (протокол № 7, друге питання порядку денного) про дострокове розірвання контракту № 12 від 22 травня 2017 року, укладеного з ОСОБА_1, до закінчення строку його дії та звільнення з посади директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна", листа Київської міської державної адміністрації від 26 березня 2021 року № 001-739 про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Поліграфкомбінат Україна" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 березня 2021 року № 245-р, контракт № 12 від 22 травня 2017 року є розірваним, а ОСОБА_1 є звільненим з посади директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна" 29 березня 2021 року.
Наказом т.в.о. директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна" ОСОБА_2 від 30 березня 2021 року № 415-к "Про особовий склад" ОСОБА_1 визнано таким, що припинив виконання обов`язків директора ДП "Поліграфкомбінат "Україна" 29 березня 2021 року у зв`язку із достроковим розірванням контракту, пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України.