ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 361/4481/19
Провадження № 14-109цс22
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Зміст позовної заяви
1. 14 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АНСУ" (далі - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 (далі - позичальниця), Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - Банк), ОСОБА_3 (далі - майнова поручителька), про виселення із житлового будинку.
2. Позивач просив виселити відповідачку із житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 95.7 кв. м, житловою площею 53.3 кв. м (далі - будинок) без надання іншого житла. Обґрунтував позов так:
2.1. 25 червня 2013 року позичальниця уклала з Банком кредитний договір № IKIZG.137452/001 (далі - кредитний договір), згідно з яким Банк надав їй кредит у сумі 240 000 грн до 24 червня 2023 року. Цього ж дня майнова поручителька та Банк з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором уклали договір іпотеки будинку та земельної ділянки.
2.2. 7 листопада 2017 року Банк уклав із позивачем договори про відступлення права вимоги, згідно з якими Банк відступив, а позивач прийняв права вимоги, що належали Банку на підставі кредитного договору та договору іпотеки.
2.3. 10 листопада 2017 року позивач направив позичальниці та майновій поручительці вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором із зазначенням про те, що у випадку невиконання цих вимог позивач зверне стягнення на предмет іпотеки - будинок і земельну ділянку.
2.4. Через те, що позичальниця та майнова поручителька не виконали вимоги позивача останній звернувся до виконавчого комітету Броварської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
2.5. 18 липня 2018 року державний реєстратор задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом державної реєстрації за позивачем права власності на предмет іпотеки.
2.6. 12 грудня 2018 року виконавчий комітет Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області видав довідку про те, що у будинку, який належить позивачеві, з 28 лютого 2015 року проживає та зареєстрована відповідачка.
2.7. 3 травня 2019 року позивач направив відповідачці та майновій поручительці вимоги про добровільне звільнення будинку.
2.8. 10 травня 2019 року відповідачка отримала цю вимогу, але не виконала.
2.9. Вона зареєструвалася у будинку після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя, не є колишнім власником будинку та не отримувала кредит. Тому її слід виселити без надання іншого житла.
(2) Зміст рішення суду першої інстанції
3. 25 січня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:
3.1. Особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. За частиною другою статті 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) постійне житло вказується у рішенні суду.
3.2. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту, відсутність постійного житлового приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
3.3. За змістом частини другої статті 109 ЖК України, статті 379, глави 26 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається тоді, коли саме це житлове приміщення придбане за кредитні кошти та забезпечує їхнє повернення. Якщо за кредитні кошти набутий інший об`єкт цивільних прав (частка у праві спільної часткової власності), а не передане в іпотеку житлове приміщення, то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц).
3.4. Згідно з кредитним договором позичальниця отримала кредит на споживчі потреби, а не для придбання будинку, на який Банк звернув стягнення як на предмет іпотеки. Будинок придбаний не за кредитні кошти. Зареєстрована у ньому на загальних підставах відповідачка не була позичальником та іпотекодавцем. Вона не має іншого житла. Тому відсутні підстави для виселення відповідачки з предмета іпотеки без надання їй іншого житлового приміщення.
3.5. Аргументи позивача про те, що реєстрація місця проживання відповідачки у будинку відбулась без згоди на те та повідомлення іпотекодержателя, не спростовують висновків суду, бо відповідачка не є стороною договірних відносин із позивачем. Тому ніяких зобов`язань вона не порушила.
(3) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. 4 серпня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову. Аргументував так:
4.1. Загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК України, застосовується у разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку.
4.2. У випадку звернення стягнення на іпотечне майно шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору виселення мешканців з відповідного об`єкта відбувається за умови дотримання передбаченої у частині другій статті 40 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) та у частині третій статті 109 ЖК України процедури у разі невиконання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
4.3. Висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 109 ЖК України є помилковим. Позивач дотримав процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі відповідного договору, а відповідачка порушила права позивача як нового власника будинку.
(4) Зміст касаційної скарги відповідачки
5. 6 вересня 2021 року відповідачка подала касаційну скаргу. Просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Мотивувала так:
5.1. Частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилого приміщення, придбаного не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного житла (див. постанови Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, 2 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2020 року у справі № 320/10637/14-ц).
5.2. За змістом частини другої статті 109 ЖК України, статті 379, глави 26 ЦК України виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається тоді, коли саме це житлове приміщення придбане за кредитні кошти. Якщо за них набутий інший об`єкт цивільних прав (частка у праві спільної часткової власності), а не передане в іпотеку житлове приміщення, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц).
5.3. Позичальниця отримала кредит на споживчі потреби. Будинок придбаний не за рахунок кредиту. Виселення відповідачки з такого будинку без надання іншого постійного житла не допускається.
(5) Зміст відзиву на касаційну скаргу відповідачки
6. 11 жовтня 2021 року позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідачки. Просив залишити цю скаргу без задоволення. Аргументував так: