ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня2023 року
м. Київ
справа № 653/679/15-к
провадження № 51-3504км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230140001755, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білогорськ, АР Крим, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 1 листопада 2016 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 1 ст. 185 КК на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 185 КК на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 5 вересня 2014 року приблизно о 22:00, правомірно перебуваючи у кімнаті №19 бази відпочинку " Експрес", що на вул. Набережна, 13, у с. Щасливцеві Генічеського району Херсонської області, керуючись корисливою метою, направленою на незаконне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, викрав годинник "Tissot RP-50" № J376/476 китайського виробництва, мобільний телефон "Nokia 6300" IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора МТС, що належали ОСОБА_7, після чого зник з місця вчинення злочину, викраденим розпорядився на свій розсуд. Своїми діями завдав майнову шкоду ОСОБА_7 на суму 230 грн.
Того ж дня ОСОБА_6 приблизно о 22:20, перебуваючи у барі " Корал" на базі відпочинку "Корал", що на вул. Набережна, 15, с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області, повторно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон "HTC One V" IMEI: НОМЕР_2 вартістю 1000 грн з сім-картою мобільного оператора МТС вартістю 10 грн, що належали ОСОБА_8, після чого зник з місця вчинення злочину. Своїми діями завдав майнову шкоду ОСОБА_8 на суму 1010 грн.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року вирок щодо ОСОБА_6 скасований. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції,просить рішення суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- у порушення вимог статей 370, 419 КПК доводи апеляційної скарги прокурора зі змінами взагалі не перевірив, не дав на них жодних відповідей, аналіз і оцінку доказів, про які зазначив прокурор в апеляційній скарзі не зробив, що перешкодило апеляційному суду повно і всебічно розглянути провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, а тому відповідно до ч. 1 ст. 412, ч. 1 ст. 438 КПК ці порушення є істотними;
- залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевий суд у мотивувальній частині вироку, сформулювавши обвинувачення визнане доведеним, аналогічне тому, яке інкримінувалось ОСОБА_6 органом досудового розслідування, розглянув кримінальне провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК, перекваліфікував дії ОСОБА_6 за першим епізодом злочину з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК та визначив остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК, чим, на думку прокурора, погіршив становище засудженого;
- всупереч законодавчим приписам ч. 1 ст. 407 КПК, ухвалюючи рішення про скасування вироку щодо ОСОБА_6 та закриття провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не зазначив будь-якого висновку по суті вимог апеляційної скарги прокурора, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону;
- усупереч приписів ст. 49 КК та позиції об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яку викладено у постанові від 5 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, не взяв до уваги що у період з 7 червня по 23 серпня 2017 року засуджений знаходився у розшуку і перебіг строку давності був перерваний. Отже, на час апеляційного розгляду кримінального провадження (12 квітня 2021 року) не минуло 15 років з дня вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, а тому висновок апеляційного суду про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6, на переконання прокурора, є безпідставним;
- ухвалив рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності лише за ч. 2 ст. 185 КК. Рішення щодо висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК не ухвалив, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор вимоги касаційної скарги підтримав частково та заявив клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС.
Мотиви Суду
До початку касаційного розгляду прокурор заявив клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, оскільки, на його думку, у колегій суддів ККС ВС існує різна судова практика про застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо неоднакової практики прокурор вказує на те, що Верховний Суд у постанові від 5 жовтня 2022 року (справа №619/3770/20, провадження №51-167км22) констатував, що в аспекті реалізації положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 7, 17 і 284 КПК задля забезпечення права на справедливий суд, дотримання судового розгляду стандартам захисту прав людини та забезпечення належної реалізації принципу презумпції невинуватості, не дивлячись на подання під час апеляційного розгляду стороною захисту клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, необхідно проводити апеляційний розгляд із дотриманням приписів ст. 405 КПК.
Аналогічно, на переконання прокурора, вирішено це ж питання упостанові від 1 травня 2023 року у справі № 187/149/20 (провадження № 51-784км23), де Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, розглянувши клопотання обвинуваченого про застосування до нього приписів ст. 49 КК, у порушення статей 404, 405, 419 КПК України, виклавши доводи апеляційних скарг, не перевірив та не дав відповіді на них, не навів висновків щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості вироку.
Водночас прокурор посилається на те, що інша колегія суддів Третьої судової палати Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2021 року (справа № 644//7193/17, провадження № 51-2271км21) за подібних, на думку прокурора, правовідносин при застосуванні ст. 49 КК на стадії апеляційного перегляду прийшла до протилежного висновку та вказала, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо. Якщо на стадії апеляційного розгляду наявні всі підстави для закриття кримінального провадження згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК та ст. 49 КК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний невідкладно розглянути заявлене клопотання і позбавлений можливості перевіряти законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку місцевого суду за апеляційними скаргами учасників.
Суд вважає необхідним відмовити прокурору в задоволенні його клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, оскільки позиції, які прокурор вважає протилежними з метою усунення суперечностей між ними, не є релевантними тій правовій ситуації, яка існує в цьому кримінальному провадженні.
Зокрема, у постановах колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року (справа №619/3770/20, провадження №51-167км22) та від 1 травня 2023 року (справа № 187/149/20, провадження № 51-784км23), на відміну від ситуації у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6, під час розгляду в суді апеляційної інстанції оспорювався вирок стороною захисту з підстав невинуватості особи.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6, останній провину свою визнав повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції розглянув провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК. При цьому прокурор у апеляційній скарзі, не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, не погоджувалась з правильністю кваліфікації дій обвинуваченого і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 1 травня 2023 року Суд не заперечував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року щодо застосуванні ст. 49 КК на стадії апеляційного перегляду, однак зазначив, що правові ситуації у цих кримінальних провадженнях не є релевантними.
У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду слід залишити без задоволення.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні крадіжок у касаційній скарзі прокурором не оскаржується.
У своїй касаційній скарзі прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, звільнивши ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК від кримінальної відповідальності допустив порушення вимог закону, оскільки ОСОБА_6 знаходився у розшуку і перебіг строку давності був перерваний.