Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 200/22167/17
провадження № 61-7647св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідач -ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю., додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" (далі - ТОВ "ТУЛС"), Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" (далі - КЖЕП "Південне"), про витребування майна.
Позов обґрунтований тим, що нежитлове приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 . (далі - спірне нежитлове приміщення), безпідставно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра шляхом відчуження на користь приватних підприємців, одним з яких є відповідачка. Бездіяльність Дніпровської міської ради, яка є органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, призвела до порушення прав та інтересів територіальної громади м. Дніпра, просив витребувати у відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірне нежитлове приміщення.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційного інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року, позов задоволено. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірне нежитлове приміщення
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності є непорушним. Враховуючи те, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника, є підстави для повернення цього майна шляхом його витребування від добросовісного набувача.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника, з огляду на встановлення преюдиційних фактів у справі № 34/5005/4591/2012 про недійсність договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення.
Суд апеляційної інстанції вказав, що у справі, що переглядається, втручання держави у право власності відповідачки є правомірним та відповідає критерію "справедливої рівноваги" згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року стягнено із ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 881,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року, додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року, просила їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особа, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Дніпропетровська міська рада не прийняла на баланс спірне майно у встановленому порядку, такі обставини суди помилково вважають встановленими. Дніпропетровська міська рада затвердила ліквідаційний баланс КЖЕП "Південне", тому спірне майно включено до ліквідаційної маси підприємства правомірно.
Згідно з частиною другою статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було реалізовано у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Спірне майно реалізоване з прилюдних торгів у межах справи про банкрутство КЖЕП "Південне" на виконання постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, тому витребуванню не підлягає.
Дніпропетровська міська рада була обізнана щодо відчуження майна та бажала настання таких наслідків, оскільки кошти від реалізації майна використано для погашення вимог кредиторів.
Нежитлове приміщення вона набула у власність в шлюбі, спільно з чоловіком здійснили капітальний ремонт та реконструкцію будівлі на суму 1 313 662, 00 грн, проте цим обставинам суд оцінки не дав, не залучив її чоловіка до участі у справі, проте вирішив питання про його права та обов`язки.
Суд розглянув справу у спрощеному порядку, проте відповідного клопотання позивача у матеріалах справи немає.
У прокурора немає повноважень на представництво інтересів Дніпропетровської міської ради, тому позов необхідно залишити без розгляду.
Дніпропетровська міська рада обізнана щодо порушення своїх прав з 31 липня 2013 року, з позовом в інтересах ради прокурор звернувся 10 жовтня 2017 року, тому позовна давність за вимогами позивача сплила, що є підставою для відмови у позові.
Суди не застосували позовну давність, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року, провадження № 6-152цс14, від 22 лютого 2017 року, провадження № 6-17цс17; у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, провадження № 61-4313св19, про те, що суди мають з`ясувати, коли саме Дніпропетровська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права.
Оскаржуваними судовими рішеннями порушено право відповідачки на мирне володіння майном.
Аргументи інших учасників справи
Відзив прокурора на касаційну скаргу обґрунтований тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 34/5005/4591/2012про банкрутство КЖЕП "Південне" визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута низки об`єктів нерухомого майна комунальної власності (зокрема спірного нежитлового приміщення), продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.
Спірне нежитлове приміщення безпідставно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра та підлягає витребуванню.
Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом не є судовим рішенням відповідно до статті 388 ЦК України, за наявності якого майно не підлягає витребуванню у добросовісного набувача, оскільки стосується процедури банкрутства.
На момент звернення прокурора до суду єдиним зареєстрованим власником спірного майна була ОСОБА_1, тому суд не залучив до участі у справі її чоловіка. Суд не вирішив питання про його права чи обов`язки.
При визначенні ціни позову суд врахував вартість майна, визначену в договорі купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, за яким останній набувач - відповідачка придбала спірне майно, інших доказів щодо вартості майна у матеріалах справи немає.
Витребування земельної ділянки від відповідача не порушує принцип пропорційності втручання у право власності.
Дніпровська міська рада, дізнавшись про банкрутство КЖЕП "Південне" з ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 34/5005/4591/2012 та про недійсність первинної угоди щодо відчуження спірного нежитлового приміщення, не вжила заходів щодо повернення комунального майна, що свідчить про її бездіяльність та обґрунтовує підстави звернення прокурора в інтересах територіальної громади м. Дніпра.
Прокурор і Дніпровська міська рада дізналися про факт протиправного вибуття спірного нежитлового приміщення поза волею власника після постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне". З позовом до суду прокурор звернувся у грудні 2017 року, тобто в межах позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення задоволено. Зупинено дію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року до закінчення касаційного розгляду справи.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 8 частини першої, пунктом 2 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/XXIV "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передання обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради № 171-р від 10 вересня 2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Південне".
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя"", до комунальної власності прийнято Житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акта приймання-передання від 10 березня 2003 року.
Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 11/13 комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідного до чинного законодавства.
Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року № 14-КВ затверджено нову редакцію статуту КЖЕП "Південне", який перереєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року, реєстраційна справа № 040520921О0020776.
Відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 22 травня 2013 року здійснено держану реєстрацію права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року відкрито провадження у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне".
На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 КЖЕП "Південне" в повному обсязі виконане не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року КЖЕП "Південне" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Південне" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, який включив спірне нежитлове приміщення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а надалі відчужив його шляхом проведення торгів товарною біржою "Регіональна універсальна біржа", оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року № 13, переможцем яких визначено ТОВ "ТУЛС".
30 липня 2013 року на підставі протоколу № 13 проведення біржових торгів між КЖЕП "Південне" і ТОВ "ТУЛС" укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення.
31 липня 2013 року ТОВ "ТУЛС" відчужило спірне нежитлове приміщення на користь ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП "Південне" задоволено скаргу прокурора області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута низки об`єктів нерухомого майна комунальної власності (у тому числі спірного нежитлового приміщення), продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.
Згідно з пунктом 31 частини першої статті 26 Закону до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 319, 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (стаття 338 ЦК України).
Відповідно до змісту наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі № 34/5005/4591/2012, про банкрутство КЖЕП "Південне" встановлено, що спірне нежитлове приміщення не належало КЖЕП "Південне", визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення майна до ліквідаційної маси боржника та подальшої його реалізації, а також визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продаж, за яким відбулося відчуження спірного нежитлового приміщення.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння Дніпровської міської ради поза волею власника, а тому відповідно до частини першої статті 388 ЦК України міська рада має право на витребування його у відповідача як добросовісного набувача.
Законодавство про банкрутство не встановлює порядок реалізації майна боржника виключно шляхом його продажу та не виключається можливість передання майна боржника, в тому числі комунального підприємства, за наявності відповідного рішення місцевої ради, на баланс іншого комунального підприємства, зокрема, за рішенням суду про зобов`язання вчинити такі дії. Постанову суду першої інстанції про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки цим судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передання майна, яке перебувало у нього на праві власності чи повного господарського відання, здійснюється з урахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників.
Визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - внаслідок проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів.
Таких висновків у аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 904/12514/16 та від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 199/7377/16-ц, провадження № 61-46307св18, від 03 березня 2021 року у справі № 199/7376/16-ц провадження № 61-9290св19, від 22 лютого 2023 року у справі № 206/5891/16-ц, провадження № 61-23384св19.