1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 369/14257/18

провадження № 61-11188св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" Бульба Олександр Миколайович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта",

в інтересах якого діє Дещенко Анатолій Сергійович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до директора Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Нова Пошта"

Бульби О. М. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що з 2012 року працював у відділенні № 1

ТОВ "Нова Пошта" на посаді приймальника.

23 квітня 2013 року він призваний на військову службу. На момент призову відповідач не провів з ним розрахунків та не видав трудову книжку.

26 серпня 2014 року позивач та Міністерство оборони України в особі командира окремого полку Президента України полковника ОСОБА_3 уклали строковий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Після звільнення із Збройних Сил України в запас для свого подальшого працевлаштування позивач звернувся до Києво-Святошинського центру зайнятості Київської області, однак отримав відмову у взятті його на облік як безробітного у зв`язку з тим, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Після цього він звернувся до відділення ТОВ "Нова Пошта" та дізнався про своє звільнення. Відповідач трудову книжку йому не видав та жодних пояснень не надав.

Вважаючи своє звільнення незаконними, просив:

- скасувати наказ №40-к від 3 березня 2014 року в частині його звільнення

з посади фахівця з приймання та обробки вантажу (Вишневе) ТОВ "Нова Пошта" з 14 січня 2014 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП (за прогул без поважних причин);

- поновити його на посаді фахівця з приймання та обробки вантажу (Вишневе)

ТОВ "Нова Пошта";

- стягнути з ТОВ "Нова пошта" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 257 031 грн, індексацію заробітної плати у розмірі 361 572,00 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 33 252,00 грн, індексацію за невикористану відпустку у розмірі 46 776,54 грн та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 18 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ № 40-к від 3 березня 2014 року в частині звільнення

ОСОБА_1 з посади фахівця з приймання та обробки вантажу (Вишневе)

ТОВ "Нова Пошта" з 14 січня 2014 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував на строковій військовій службі, починаючи з 23 квітня 2013 року, проте відповідач встановив відсутність позивача на робочому місці лише з 15 січня 2014 року, тобто майже через 10 місяців. Місцевий суд врахував, що ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця з приймання та обробки вантажу (Вишневе) ТОВ "Нова пошта" з 14 січня 2014 року за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивача призвано на строкову військову службу

23 квітня 2013 року, а стаття 119 КЗпП України в редакції Кодексу, яка діяла на той час, не містила положення щодо забезпечення гарантії збереження за звільненим працівником у разі призову на строкову військову службу місця роботи (посади) і середнього заробітку, тому відповідач повинен був звільнити позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України.

Врахувавши наявність у позивача поважних причин відсутності на роботі (проходження строкової військової служби), що виключає можливість його звільнення за прогул, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування наказу № 40-к від 3 березня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади фахівця з приймання та обробки вантажу (Вишневе) ТОВ "Нова Пошта" з 14 січня 2014 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що належним відповідачем за цими вимогами є ТОВ "Нова Пошта", а позов пред`явлений до директора цього товариства.

Постановою Київського апеляційного суду від 9 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Нова Пошта", інтересах якого діяв Дещенко А. С., та апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в його інтересах адвокатом Чирвою В. Г., залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2020 року представник ТОВ "Нова Пошта" Дещенко А. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 червня 2020 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, оскільки останній не повідомив ТОВ "Нова Пошта" про його призов на військову службу. Суди попередніх інстанцій проігнорували факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 23 квітня 2013 року і помилково вважали причини такої відсутності поважними.

На думку заявника, директор ТОВ "Нова Пошта" Бульба О. М. не є належним відповідачем за пред`явленим позовом.

Заявник вважає, що суди помилково задовольнити позов в частині скасування наказу. Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в іншій частині.

Позиція інших учасників справи

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чирва В. Г. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Нова Пошта", який не підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи, оскільки в порушення пункту 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву не надано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 6 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи

заявника про прийняття судами рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучені до участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 квітня 2013 року

ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду фахівця з приймання та обробки вантажу (Вишневе) з посадовим окладом згідно штатного розпису з повним робочим днем за основним місцем роботи.

Весною 2013 року ОСОБА_1 отримав повістку про призов на військову службу. Призовною комісією Києво-Святошинського району Київської області позивач визнаний придатним до військової служби і 23 квітня 2013 року направлений до військової частини для проходження строкової військової служби.

З військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що він прийняв військову присягу 25 травня 2013 року у військовій частині НОМЕР_2 .

28 серпня 2014 року ОСОБА_1 наказом командира окремого полку Президента України № 73 РС від 28 серпня 2014 року зарахований до Збройних Сил України на військову службу за контрактом.

10 вересня 2017 року наказом командира окремого полку Президента України № 35 РС від 13 жовтня 2017 року звільнений у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

2 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного центру зайнятості для реєстрації статуса безробітного і отримання матеріальної допомоги.

Листом Києво-Святошинського районного центру зайнятості № 185

від 14 березня 2018 року позивачу відмовлено у такій реєстрації у зв`язку з встановленням факту зайнятості особи, оскільки відповідно до даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Нова Пошта", починаючи з 22 квітня 2013 року. Дані про припинення трудових відносин відсутні.

Судами встановлено, що наказом ТОВ "Нова Пошта" № 40-к від 3 березня

2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади фахівця з приймання та обробки вантажу (Вишневе) з 14 січня 2014 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. У вказаному наказі зазначено, що підставою для звільнення стала відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у період з 15 січня 2014 року до 3 лютого 2014 року (лист № 119 від 5 лютого 2014 року) та у період з 4 лютого 2014 року до 13 лютого 2014 року (лист № 127 від 13 лютого 2014 року), а також ненадання ОСОБА_1 доказів поважності причини відсутності його на робочому місці у вказані періоди.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


................
Перейти до повного тексту