ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 466/4470/17
провадження № 61-15513св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Львівська місцева прокуратура № 2 в інтересах Львівської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Приватне підприємство "ТМ Тріада", Приватне підприємство "К.Р.О.К-7", Товариство з обмеженою відповідальністю "Масафі",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вовчак Андрій Васильович, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2018 року, ухвалене у складі судді Луців-Шумської Н. Л., та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевич А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року керівник Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Приватне підприємство
(далі - ПП) "ТМ Тріада", ПП "К.Р.О.К-7", Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Масафі", про скасування записів про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову вказував, що прокуратурою встановлено факт незаконного вибуття з власності територіальної громади міста Львова нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського райвиконкому міста Львова № 192 від 14 квітня
1987 року оформлено право комунальної власності територіальної громади в особі Львівської міської ради на будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташовані на АДРЕСА_1 . Інформацію про права власності внесено до реєстрової книги № 7 за реєстровим № 5969
від 7 червня 1996 року, що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення від 13 серпня 1999 року серія НОМЕР_1 .
Право комунальної власності на будівлю підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради (далі - ОКП ЛОР) "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 8826408 від 2 листопада
2005 року, а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
13 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Галицька районна адміністрація) № 617 від 4 грудня 1995 року та реєстраційного посвідчення ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 79 від 28 грудня 1995 року приватним нотаріусом внесено відомості про право приватної власності ПП фірма "Грот"
(код ЄДРПОУ 21923720) на нежитлове приміщення загальною
площею 1 004,4 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083784046101).
Вказував, що згідно з інформацією Галицької районної адміністрації розпорядження за № 617 від 4 грудня 1995 року нею не приймалось. За інформацією ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" реєстраційне посвідчення № 79 від 28 грудня 1995 року на підставі вказаного розпорядження не видавалось.
У подальшому 19 листопада 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 892 від 17 листопада 2016 року право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна перейшло до ПП "К.Р.О.К.-7", а 28 листопада 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 926 від 25 листопада 2016 року -
до ТОВ "Масафі".
16 березня 2017 року на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. за №№ 1550 та 1547, 1/4 та 3/4 частки у праві власності на вказане нерухоме майно перейшло до ОСОБА_1 .
За фактом незаконного вибуття з комунальної власності часток нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420161141040000088 від 25 серпня
2016 року за ознаками злочинів, передбачених частиною першої статті 365-2,
статтею 356 та частиною четвертою статті 190 КК України.
Львівська міська рада не вжила заходів щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності на спірне майно, тому існують підстави для представництва прокурором її інтересів.
За таких обставин просив:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Львівської міської ради 1/4 та 3/4 частки нежитлового приміщення загальною площею 1 004,4 кв.м на
АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказані нежитлові приміщення за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради;
- скасувати запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/4 та
3/4 частки нежитлового приміщення загальною площею 1 004,4 кв.м
на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2018 року позов задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Львівської міської ради 1/4 та 3/4 частки нежитлового приміщення
на АДРЕСА_1 загальною площею 1 004,4 кв.м, а саме: нежитлові приміщення підвалу літера А-1 (індекс 1-6) площею 118,5 кв.м;
1 поверх літера А-2 (індекс 7.10-23) площею 268,2 кв.м; 2 поверх літера А-2 (індекс 8, 9, 24-29) площею 303,3 кв.м; 3 поверх літера А (індекс 10, 11, 31-42) площею 314,4 кв.м та зобов`язано ОСОБА_1 повернути вказані нежитлові приміщення за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради.
Скасовано запис № 19476691 про реєстрацію права власності ОСОБА_1
на 1/4 частку нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 1 004,4 кв.м, здійснений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. 16 березня 2017 року
(реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1083784046101).
Скасовано запис № 19475660 про реєстрації права власності ОСОБА_1
на 3/4 частку нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 1 004,4 кв.м, здійснений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. 16 березня 2017року (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1083784046101).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що спірні нежитлові приміщення належать територіальній громаді міста Львова, яка свою волю на їх відчуження, зокрема, у зв`язку з підробленням первинного правовстановлюючого документа (розпорядження Галицької районної адміністрації № 617 від 4 грудня 1995 року) та переходом на його підставі права власності до ОСОБА_1, не надавала, тому позовні вимоги прокурора про витребування цього нерухомого майна від останнього його набувача є обґрунтованими.
Дійшовши висновку про витребування об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції вказав про необхідність задоволення похідних від цієї позовних вимог про зобов`язання повернути спірні приміщення позивачу та скасування записів про реєстрацію права власності на спірне приміщення за ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хром`як У. В. залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції врахував, що приміщення, якими володіє ОСОБА_1, та які від нього витребувано, є саме тими приміщеннями, власником яких є територіальна громада міста Львова. Різні реєстраційні номери приміщення, зазначені у реєстрі, цього не спростовують, оскільки носять суто технічну функцію, як і не спростовує цього факту незначна різниця у їх загальних площах. Матеріали справи не містять доказів, що на АДРЕСА_1 знаходяться два різних нежитлових приміщення, одне з яких належить позивачу, а власником другого є відповідач. Тому суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 витребувано нежитлові приміщення, які не належать територіальній громаді міста Львова.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння не відбудеться втручання у право власності відповідача, оскільки "суспільним" та "публічним" інтересом звернення прокурора в інтересах Львівської міської ради з вказаною вимогою є задоволення суспільної потреби у відновленні законності. У справі, яка переглядається, цей інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на нерухоме майно, яке незаконно вибуло з такої власності.
Також апеляційний суд відхилив посилання представника ОСОБА_1 про відсутність у прокурора повноважень для звернення з даним позовом, зазначивши, що відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Львівською міською радою, яка не вжила заходів щодо повернення спірного майна у власність територіальної громади міста Львова. Суд апеляційної інстанції врахував, що прокурор до звернення до суду, повідомив про це Львівську міську раду, яка у подальшому не заперечувала представництво прокурором її інтересів і підтримала позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначивши, що ОСОБА_1 брав участь через свого представника - адвоката Хромяк У. В., однак ні він, ні його представник в суді першої інстанції у жодному процесуальному документі, як по суті справи, так і усно під час судового засідання, не заявили про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вовчак А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині скасування записів про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на відповідні частки нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_1 . Такі висновки судів суперечать висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц
(провадження № 14-376цс18), про те, що "у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем". Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року
у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 490/5223/16-ц
(провадження № 61-30367св18).
Вказує про неврахування судами попередніх інстанції того, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати. У даній справі прокурор не виконав вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині попереднього, до звернення до суду, повідомлення про це Львівської міської ради. Суд апеляційної інстанції помилкового не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 травня 2020 року
у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Суди попередніх інстанцій, здійснюючи втручання у право власності ОСОБА_1, не визначили реального суспільного інтересу та порушили принцип справедливого балансу. Суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), згідно з яким "за змістом другого речення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства. Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". ЄСПЛ у рішенні
від 2 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України"
(заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар". Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства".
На думку заявника, суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), про те, "що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи". Держава в особі державного реєстратора зареєструвала та визнала право власності на спірне нежитлове приміщення як за ПП "Фірма "Грот", так і за подальшими його набувачами. Тому, позбалення ОСОБА_1 легітимно набутого права власності на об`єкти нерухомого майна за відсутності реального суспільного інтересу, свідчитиме про відсутність справедливого балансу між таким інтересом та втручанням держави у право власності відповідача.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2021 року виконуюча обов`язки начальника управління комунальної власності департамента економічного розвитку Львівської міської ради Сторож Л. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та зупинено діюрішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 липня 2018 року у цій справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Підставою відкриття касаційного провадження були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19),
від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19),
від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 490/5223/16-ц (провадження № 61-30367св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів м. Львова
від 14 квітня 1987 року за № 92 затверджено реєстр житлових будинків, які належать Шевченківській районній Раді народних депутатів м. Львова. Об`єкт нерухомого майна, розташований на АДРЕСА_1,
в 1987 році включений до цього реєстру.
Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів
від 24 грудня 1991 року № 728 "Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/підприємств та організацій житлово-комунального господарства області" затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено житловий та нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів районів м. Львова.
Право власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради на будинок в цілому, розташований на АДРЕСА_1, зареєстрований 7 червня 1996 року в реєстровій книзі № 7 за № 5969,
що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення від 13 серпня
1999 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 8826408 від 2 листопада 2005 року, та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 87090124 від 15 травня 2017 року.
Суди встановили, що будинок на АДРЕСА_1 загальною площею 1 443,3 кв.м перебуває у комунальній власності.
14 січня 2016 року відомості про право комунальної власності на вказане майно перенесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно та внесено зміни щодо площі майна, яка збільшилась та становить 1 574.7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №829457046101).
13 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації № 617
від 4 грудня 1995 року та реєстраційного посвідчення ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 79 від 28 грудня 1995 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І. внесено відомості про право приватної власності ПП фірма "Грот" на нежитлове приміщення площею 1 004,4 кв.м, розташоване на
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083784046101).
Зі змісту листа виконуючого обов`язки голови Галицької районної адміністрації від 11 листопада 2017 року № 51-2659 суди встановили, що ця адміністрація не приймала і не видавала розпорядження № 617 від 4 грудня 1995 року; за вказаним номером та датою приймалися інші розпорядження.
З листа ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"
від 26 травня 2017 року № 1710 суди встановили, що в інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_2 відсутня інформація про видачу реєстраційного посвідчення № 79 від 28 грудня 1995 року.
Судами встановлено, що після оформлення права власності ПП фірма "Грот"
17 листопада 2016 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І. за № 892, продало нежитлові приміщення на АДРЕСА_1
ПП "К.Р.О.К.-7", реєстрація права власності якого здійснена 19 листопада 2016 року.
25 листопада 2016 року ПП "К.Р.О.К.-7" і ТОВ "Масафі" уклали договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І.
за № 926. На підставі цього договору 28 листопада 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення за ТОВ "Масафі".
16 березня 2017 року ТОВ "Масафі" та ОСОБА_1 уклали два договори купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. за №№ 1550 та 1547, за якими ОСОБА_1 купив 1/4 і 3/4 частки нежитлового приміщення
на АДРЕСА_1 загальною площею 1 004,4 кв.м, а саме: нежитлові приміщення підвалу літера А-1 (індекс 1-6) площею 118,5 кв.м;
1 поверх літера А-2 (індекс 7.10-23) площею 268,2 кв.м; 2 поверх літера А-2 (індекс 8, 9, 24-29) площею 303,3 кв.м; 3 поверх літера А (індекс 10, 11, 31-42) площею 314,4 кв.м.
Апеляційний суд встановив, що вказані нежитлові приміщення знаходяться на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Львова та є предметом договору оренди, укладеного Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Громадською організацією "Центр технологічних рішень "ДЕКОДЕД", строк дії якого встановлено до 18 січня 2026 року (з правом пролонгації).
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Щодо вирішення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (частина перша статті 317, частина перша статті 319 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.