Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/3890/21
провадження № 61-2640св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з відповідачем мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з листопада 2010 року, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року.
Діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
ОСОБА_1 просила:
стягнути з відповідача на утримання дітей аліменти у розмірі 15 000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 01 квітня 2019 року і до повноліття дітей.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2007 року. За час перебування у фактичних шлюбних відносинах у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 .
Сторони 12 листопада 2010 року зареєстрували шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві зроблено актовий запис № 1672. Після реєстрації шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_5 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу сторони спільно домовились про те, що діти будуть проживати з матір`ю, а позивач як батько братиме участь у їх вихованні.
Під час проживання з дітьми відповідач ОСОБА_1 20 травня 2020 року вчинила фізичне насильство по відношенню до старшої дочки ОСОБА_4, у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП. Після вчинення фізичного насильства, внаслідок сильного психоемоційного потрясіння дочка ОСОБА_4 почала проживати з батьком та категорично відмовляється від того, щоб повернутись жити до матері, побоюючись останньої. У той же час молодша дочка ОСОБА_5 залишилась проживати з матір`ю. У результаті такого розриву діти страждають, оскільки діти проживали разом з самого народження та ніколи не розлучались. Враховуючи те, що діти є рідними сестрами вони повинні зростати разом, оскільки для роз`єднання сестер немає жодних обґрунтованих підстав, більше того навіть періодичні зустрічі та спілкування засобами зв`язку не заповнять того, розриву який може утворитись між дітьми.
Разом з цим, як під час спільного проживання сторонами, так і під час окремого проживання, що було зумовлено припиненням шлюбних відносин, а також навіть після роз`єднання дітей, позивач ОСОБА_2 приймає активну участь у житті обох дочок, цікавиться станом їх здоров`я, інтересами, успіхами та навчанням у школі.
Після того, як старша дочка ОСОБА_4 з травня 2020 року почала проживати разом з батьком, він здійснив повне забезпечення потреб дитини, перевів у нову школу за місцем проживання, організував відвідування гуртків, приділяє увагу навчанню, повністю придбав новий гардероб.
Стосовно молодшої дочки, ОСОБА_5, позивач як батько все одно намагається в силу настрою дитину спілкуватись з дочкою будь-якими засоби зв`язку, бачитись з нею, проте дочка негативно налаштована проти нього та висловлює зовсім не дитяче невдоволення по відношенню до батька, тим самим ймовірніше повторюючи вислови матері.
ОСОБА_2 просив:
визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним;
стягнути з ОСОБА_1 на його користь на утримання спільних дітей аліменти у розмірі 5 000 грн щомісячно на кожну дитину.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у складі судді: Котвицького В. Л., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, з їх індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 22 лютого 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, з їх індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 09 квітня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
після того, як сторони почали проживати окремо, діти залишились проживати із матір`ю, однак після вчинення останньою психологічного насильства відносно старшої доньки ОСОБА_4, та стала проживати разом з батьком. З наданих до суду письмових доказів, вбачається, що старша дочка ОСОБА_4 не хоче проживати з матір`ю та хоче проживати з батьком ОСОБА_2 . Відповідно до висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації було встановлено, що батьком для проживання, розвитку та навчання дітей створено належні умови. Працівниками служби у справах дітей та сім`ї райдержадміністрації обстежено житлово-побутові умови проживання, про що складено відповідний акт від 21 липня 2021 року. Встановлено, що зазначене житло з усіма комунальними зручностями, чисте та охайне, повноцінно оснащене меблями та побутовою технікою. У трикімнатній квартирі для дітей створено необхідні умови для проживання, навчання, розвитку та виховання. Батько має самостійний дохід для утримання та забезпечення дітей. Крім того, на засіданні комісії була заслухана думка дітей. ОСОБА_4 зазначила, що дуже ображена на матір, хоче проживати з батьком без сестри та матері. ОСОБА_5 зазначила, що під час проживання повною родиною батьки постійно сварилися, батько ображав матір, перевагу віддає проживанню з матір`ю, але хоче спілкуватися зі старшою сестрою ОСОБА_4 . Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що визначення місця проживання дітей із будь-яким з батьків, не позбавляє права іншого відвідувати дітей, спілкуватися з ними, здійснювати свої батьківські обов`язки та доглядати за дітьми за місцем проживання матері;
на переконання суду, а також з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, характеристики обох батьків, а також зважаючи на вік дітей, - місцем проживання, останніх, на даний час доцільно визначити наступним чином: визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 та визначити місце проживання ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 ;
відповідач є працездатним, згідно з довідкою, виданою ТОВ "АВ СПОЛ ЛІДЕР" від 04 жовтня 2021 року, відповідач з 22 травня 2021 року на вказаному товаристві займає посаду директора та має дохід за період з 22 травня 2021 року по 30 вересня 2021 року у сумі 26 000 грн. Тому суд визнає, що ОСОБА_1 вправі вимагати від відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 . Разом з тим, суд вважає, що позивачем було завищено розмір аліментів. Так, фактично позивач в обґрунтування розміру заявлених вимог взагалі не обґрунтувала визначеного нею розміру аліментів, залишивши поза увагою те, що обов`язок по утриманню дитини лежить на обох батьках рівною мірою, реальну можливість відповідача виконати заявлені аліментні зобов`язання, тощо. Мінімальний гарантований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні не нижче 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З врахуванням наведеного, а також тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, має постійний дохід, суд приходить до висновку, що відповідач може надавати матеріальну допомогу;
відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки. Стягнення аліментів за час, що передує пред`явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати. Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними, наприклад, він звертався до батьків відповідача з проханням вплинути на нього, щоб той платив аліменти на дитину або направляв йому листи з такої вимогою чи на адресу його місця роботи тощо). Ухилення може виражатися у тому, що зобов`язана особа - відповідач ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії. Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини. Присудження аліментів за минулий час являється правом, а не обов`язком суду, з позовом до якого звернувся позивач. Суд, виходячи із конкретних обставин справи, проаналізувавши усі надані докази, може присудити аліменти на утримання дитини за минулий час, у межах трирічного строку, або відмовити у задоволенні таких позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути аліменти з 01 квітня 2019 року, однак нею не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до відповідача ОСОБА_2 з відповідною вимогою, а також доказів ігнорування відповідачем вимоги позивача про сплату аліментів на утримання дітей. Тоді як, відповідач вказував, що як під час спільного проживання сторонами, так і під час окремого проживання, що було зумовлено припиненням шлюбних відносин, а також навіть після роз`єднання дітей, він приймає активну участь у житті обох дочок, цікавиться станом їх здоров`я, інтересами, успіхами та навчанням у школі. У зв`язку з чим суд відмовляє позивачу за первинним позовом у стягненні аліментів з 01 квітня 2019 року за необґрунтованістю вимоги;
крім того, вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей також знайшли своє часткове підтвердження та підлягають частковому задоволенню з огляду на рішення суду про визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 та його безпосередню активну участь у вихованні доньки. Тому необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, з їх індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 22 лютого 2021 року та до досягнення дитиною повноліття, а також про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн, з їх індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 09 квітня 2021 та до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно на кожну дитину, з їх індексацією відповідно до закону. На утримання ОСОБА_5, починаючи з 22 лютого 2021 року та до досягнення нею повноліття. На утримання ОСОБА_4 з 01 серпня 2022 року та до досягнення нею повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
старшій дочці сторін на час ухвалення рішення вже виповнилось 12 років. Разом з тим, суд не надав можливості дитині висловити свою думку, щодо визначення місця її проживання, а лише виходив з пояснень, які були викладені у висновку служби у справах дітей. Заслухавши під час апеляційного розгляду неповнолітню ОСОБА_4, суд встановив, що дівчинка в травні 2020 року стала проживати з батьком, так як була ображена на матір, через сварку. Проте під час проживання з батьком зрозуміла, що хоче проживати з мамою та сестрою і 01 серпня 2022 року переїхала проживати до матері. Таке рішення було пов`язане в тому числі і з тим, що їй не подобалось як батько готує, а також відсутність достатньої уваги, оскільки батько не дуже цікавився її справами та життям, більше часу вона проводила сама;
надаючи оцінку висновку служби у справах дітей, відповідно до якого, остання не вважала за доцільне визначати місце проживання дітей з батьком, суд не навів обґрунтованих доводів тому, чому такий висновок не відповідав інтересам дітей, чому двох неповнолітніх сестер потрібно розділити та визначити місце проживання старшої дитини з батьком, а молодшої з мамою. Суд ухвалив рішення, лише врахувавши один випадок конфлікту матері з старшою дочкою та не встановив дійсні стосунки матері з дитиною, а також ухвалюючи рішення в липні 2022 року, не поцікавився у дитини її відношенням до такого конфлікту та думкою, щодо визначення місця її проживання. Констатуючи факт вчинення матір`ю фізичного насильства по відношенню до старшої дочки, суд не врахував, що відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2021 року протокол був складений з приводу вчинення психологічного насильства та насильства економічного характеру, що виразилося у нецензурних висловлюваннях матері та у її вислові на адресу старшої дочки "покинути будинок", після того, як остання сказала, що буде жити з батьком. Провадження в справі було закрито у зв`язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Аналізуючи вказану постанову та інші наявні докази у справі, суд встановив, що випадок який мав місце в червні 2020 року не свідчить про те, що перебування дітей з матір`ю є небезпечним, або негативно буде впливати на їх виховання. Зі змісту постанови суду вбачається, що конфлікт виник внаслідок того, що подружжя, яке розлучилось, не змогло в цивілізований спосіб вирішити всі спірні питання щодо поділу їх майна та утримання та виховання дітей. Емоційний стан позивача на фоні конфлікту з чоловіком, який досяг свого апогею, спровокував і вчинення негативної поведінки до дитини. Разом з тим матеріали справи не містять доказів, що позивач постійно негативно ставилась до дітей, вчиняла щодо них будь-яке насильство, та не брала участі у їх вихованні, не піклувалась про них, не дбала про їх розвиток, навчання, не цікавилась їх життям. За обставинами даної справи встановлено, що діти проживають з матір`ю, яка піклується про їх здоров`я та виховання, діти знаходяться в стійкому позитивному середовищі, старша дитина ОСОБА_4 висловила своє бажання проживати з матір`ю, пояснила своє рішення переїхати до батька дитячою образою на маму;
за наданим висновком служби у справах дітей, щодо доцільності визначення місця проживання дітей з батьком, встановлена недоцільність такого визначення. Судом не встановлено, що залишаючись проживати з матір`ю, діти не отримають належного виховання та догляду, або, що існує реальний ризик спричинення будь-якої форми насильства щодо неповнолітніх дітей. Доводи відповідача про те, що в нього кращі умови, а діти наразі проживають з матір`ю в будинку, який за договором дарування належить позивачці, проте він оскаржує дійсність такого договору наразі в судах, і якщо він виграє спір, то у позивача не буде де проживати з дітьми, колегія суддів не приймає, оскільки на переконання суду вказані твердження відображають дійсне відношення батька до своїх дітей та свідчать про те, що останній більш зацікавлений у вирішенні майнових спорів з позивачем, а не в тому, щоб постійно дбати та виховувати, а також утримувати двох дітей;
за викладених обставин, а також враховуючи, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, не надав належної оцінки дійсним взаєминам батьків та дітей, не з`ясував на час ухвалення рішення думку старшої дитини з ким з батьків вона бажає проживати постійно, та дійшов до помилкового висновку, що визначення місця проживання однієї дочки з батьком, а іншої з матір`ю буде відповідати їх найкращим інтересам. Суд не врахував, що обидві дівчинки мають стійкий психологічний зв`язок як сестри, люблять одна одну, мають потребу в постійному спілкуванні, що вбачається з їх пояснень, які вони висловлювали працівникам служби у справах дітей. Враховуючи викладене апеляційний суд встановив, що в найкращих інтересах дітей, буде щоб вони залишились проживати з матір`ю;
на час звернення позивача з позовом неповнолітня ОСОБА_4 проживала з батьком, а ОСОБА_5 з матір`ю. Суд встановив, що позивачем не доведено правові підстави для стягнення аліментів на утримання дітей за минулий період з 01 квітня 2019 року. Також, з огляду на те, що суд визначив місце проживання дітей, однієї з матір`ю, а іншої з батьком, суд присудив до стягнення кожному з батьків аліменти на утримання дітей по 5 000 грн з часу їх звернення до суду. Колегія суддів погоджується з висновком, щодо відсутності підстав для стягнення аліментів з батька за минулий період. Згідно частини другої статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Суду не надано доказів, що позивач вживала заходів для отримання коштів на утримання дітей до звернення її з позовом, а тому висновок суду в цій частині відповідає встановленим обставинам та вимогам закону. З врахуванням того, що за результатами апеляційного перегляду, суд вважав за доцільне, щоб діти проживали з матір`ю, а зустрічний позов відповідача про визначення місця проживання дітей з ним залишив без задоволення, колегія суддів встановила, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання меншої дочки з часу звернення позивача до суду з 22 лютого 2021 року, а на утримання старшої дочки ОСОБА_4 з 01 серпня 2021 року, так як саме в серпні місяці старша дочка повернулась проживати до матері і знаходиться на її утриманні. Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей, апеляційний суд встановив, що присудження аліментів на кожну дитину в розмірі 5 000 грн. буде відповідати їх найкращим інтересам;
станом на жовтень 2021 року відповідач працював в ТОВ "АВ СПОЛ Лідер" його дохід за 5 місяців склав 26 000 грн. Посилання відповідача на те, що за час розгляду справи він звільнений з посади директора ТОВ "АВ СПОЛ Лідер" і єдиним його доходом є пенсія в розмірі 7 668 грн, колегія суддів не приймає, оскільки суду не було надано доказів про звільнення. Крім того, заявляючи зустрічний позов про стягнення аліментів, відповідач вважав, що позивачка, щоб забезпечити належний рівень проживання старшої дочки має сплачувати аліменти саме в розмірі 5 000 грн. Колегія суддів встановила, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що він не має фінансової можливості сплачувати на утримання кожної своєї дитини по 5 000 грн. При цьому суд також враховує, що відповідно до загально доступної інформації Міністерства Фінансів, середній розмір заробітної платив по м. Києву (в регіоні де проживає відповідач) станом на 01 січня 2023 року становить 21 000 грн. Таким чином, відповідач, який зобов`язаний утримувати своїх дітей має можливість змінити роботу, працевлаштуватись та заробляти кошти в достатньому розмірі, щоб сплачувати на утримання кожної дитини 5 000 грн. Стягнення аліментів в меншому розмірі призведе до порушення прав неповнолітніх дітей та не буде відповідати їх найкращим інтересам. Суд також зазначає, що вимоги позивача про стягнення аліментів на кожну дитину 15 000 грн не можуть бути задоволені, тому, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дітей. Відповідно позивач заявляючи такий розмір аліментів мала довести, що кожна дитина з урахуванням стану її здоров`я інших особливостей, їх віку, потребує щомісячно 30 000 грн., оскільки позивач також зобов`язана утримувати своїх дітей. Таких доказів суду не надано, а тому з урахуванням того, що відповідач в суді першої інстанції вважав, що аліменти мають бути присуджені кожному з батьків в розмірі 5000 грн., щоб забезпечити їх гармонійний розвиток, а з часу ухвалення рішення в країні відбулись інфляційні процеси і на даний час на 5 000 грн. можна купити значно менше продуктів харчування і одягу, та інших необхідних послуг та товарів, необхідних дітям, присудження аліментів в меншому розміру буде не відповідати загальним засадам розумності та справедливості, а також не буде відповідати найкращим інтересам неповнолітніх дітей.
Аргументи учасників справи
23 лютого 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якій просив:
скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити;
позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю; визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_2 ;
стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 7 000 грн, тобто, по 3 500 грн на кожну дитину до досягнення повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з проведенням щорічної індексації відповідно до закону.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судами неправильно застосовано норми матеріального права та висновки Верховного Суду щодо питань: при постановленні рішення про визначення місця проживання дітей суд керувався думкою старшої дитини, хоча думка дитини не є вирішальною; при розгляді питання щодо визначення місця проживання дітей, мають бути враховані якнайкращі інтереси самих дітей; стягнуто з батька аліменти за період коли дитина проживала з батьком; визначення розміру аліментів на утримання дітей по 5000 грн, призведе до суттєвого порушення майнового стану відповідача;
20 травня 2020 року мати ОСОБА_1 вчинила психологічне насильство по відношенню до старшої дочки ОСОБА_4, внаслідок якого дитина злякалась, втекла з дому, через кілька годин звернулась до людей і зателефонувала батьку, який приїхав і забрав її, а мати весь цей час навіть не знала, що дочки немає вдома. Всі ці події відбувались на очах молодшої доньки ОСОБА_5 . За наслідком такий дій відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, тобто, вчинення домашнього насильства. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2021 року у справі № 361/3889/20 провадження у оправі закрито у зв`язку з закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності, тобто не з реабілітуючих підстав. Проте в описовій частині постанови зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 205937 від 16 червня 2020 року; листом на ім`я начальника Броварського ВП ГУНП в Київській області від 25 травня 2020 року за № 242/01-21, заявою ОСОБА_2 від 03 червня 2020 року до начальника Броварського ВП УНП МВС України у Київській області, поясненнями, наданими ОСОБА 3 від 05 червня 2020 року, рапортом інспектора ЮП ВП Броварського ВП НУ НП в Київській області від 16 червня 2020 року;
при постановленій рішення про визначення місця проживання дітей суд керувався думкою старшої дитини" хоча думка дитини не є вирішальною. Визначаючи місце проживання дитини, суд може врахувати її думку щодо проживання з одним із батьків, проте згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати і сприяти захисту прав та інтересів дитини (постанови Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 400/829/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 487/545/17-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 585/2392/18). Озвучена в судовому засіданні думка дитини не є слиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця її проживання. Оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, наприклад таких, як тривалий час проживання дитини з одним із батьків без можливості повноцінного спілкування з тим із батьків, з ким дитина не проживає. Одночасно з вирішенням вимоги про визначення місця проживання дитини суд може вирішити і вимогу про зобов`язання відповідача передати дитину для постійного проживання з позивачем (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20). Одне лише бажання дитини проживати з батьком не може бути безумовною підставою для зміни її місця проживання (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 523/13088/17). Дитина має жити з одним з батьків, який створив для неї більш сприятливі умови, виходячи з системного тлумачення статей 3, 9 та 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", із яких випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають ураховувати передусім інтереси дитини (постанова Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17). Таким чином думка дитини не є ключовим фактором, який береться за основу для прийняття рішення, оскільки саме найкращі інтереси дитини - відправна точка у спорах щодо дітей, тому судом не враховано інших вагомих факторів, а саме: де діти будуть проживати, в яких умовах вони будуть проживати, чи будуть забезпечені їх базові потреби. Така турбота батьки викликана тим, що старша дочка після початку проживання з матір`ю не відвідує школу, що не може тлумачитись на користь дитини. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції керувався лише думкою старшої дитини ОСОБА_4, яка була допитана в судовому засіданні та висловила бажання проживати з матір`ю, без врахування реальних інтересів дітей. Молодша дочка ОСОБА_5, щодо якої також вирішувалось питання не була допитана, проте судом вирішено питання і про її права;
у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 вказано, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку". При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Слід врахувати, що після того, як діти почали проживати з матір`ю, остання почала чинити перешкоди відповідачу як батьку у спілкуванні з дітьми, що не забезпечує принципу врахування найкращих інтересів дітей. Судом апеляційної інстанції при застосуванні норм матеріального права не враховано висновки Верховного Суду і ухвалене рішення не забезпечує дотримання всіх прав та інтересів дітей. Відповідачем створено всі належні умови для проживання дітей, за місцем проживання батька діти вже мають сталі соціальні зв`язки так як вони постійно проживає за цією адресою;
постановою апеляційного суду з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 з 22 лютого 2021 року, оскільки дитина в цей час проживала разом з матір`ю та перебувала на її утриманні. Проте в цей же період часу з батьком ОСОБА_2 проживала старша дочка ОСОБА_4 та перебувала на його утриманні. З травня 2020 року старша дочка ОСОБА_4 переїхала жити до батька, а молодша дочка залишилась проживати разом з матір`ю. Старша дочка ОСОБА_4 проживала з батьком по 05 серпня 2022 року. Батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дітей з чого можна зробити висновок і про рівноцінність кожної дитини для батьків. Такий висновок дає підстави вважати, що якщо з матір`ю живе одна дитина і перебуває на її утриманні, а з батьком живе інша дитина і перебуває на його утриманні, відтак кожний з батьків несе рівноцінні витрати по утриманню дитини, яка наразі проживає з ним, отже цілком логічно і допустимо, що в такому випадку батьки один одному на утримання іншої дитини, яка з ним не проживає нічого не сплачують, оскільки кожний виконує свій обов`язок який виражається в повному утриманні дитини яка з ним проживає. З травня 2020 року старша дочка проживала з батьком та перебувала на його утриманні, а молодша дочка прожинала з матір`ю та перебувала на її утриманні. Виходячи з принципу рівності обов`язків щодо утримання дітей, неправомірним є стягнення аліментів з ОСОБА_2, на утримання дочки ОСОБА_5 з 22 лютого 2021 року, оскільки батько у цей час повністю утримував старшу дочку ОСОБА_4 . Мати ОСОБА_1 старшу дочку, ОСОБА_4, яка з нею не проживала з 20 травня 2021 року взагалі не утримувала. Тобто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей слід стягувати з серпня 2023 року, оскільки до цього часу він повністю утримував одну дочку ( ОСОБА_4 ), а мати ОСОБА_1 другу дочку ( ОСОБА_5 ), відтак стягнення аліментів на одну дочку за період коли друга дочка перебувала на .повному утриманні батька, призведе до дисбалансу обов`язків між батьками та фактично покладе тягар утримання обох дітей лише на батька. Фактичне проживання дитини разом з батьком, знаходження її на утриманні батька, дають законні підстави для звільнення його від сплати аліментів і для стягнення аліментів з матері дитини. Судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано приписи частини третьої статті 181 СК України щодо стягнення аліментів з батька, за період коли на його утриманні була інша дитина, що призводить до подвійного стягнення;