Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 279/6583/21
провадження № 61-3718св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі - Коростенська міська рада Житомирської області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року в складі колегії: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2021 року Коростенська міська рада Житомирської області звернулася з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу та скасування запису про державну реєстрацію права власності.
Позов мотивовано тим, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2011 року за ОСОБА_4 визнано право власності на приміщення магазину, розташоване в АДРЕСА_1 . Вказане рішення було оскаржене міськрадою в апеляційному порядку. Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадщину прийняла дружина ОСОБА_2, яка отримала свідоцтво про право на спадщину на приміщення магазину та була залучена до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_4 .
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 04 грудня 2017 року апеляційну скаргу Коростенської міської ради задоволено. Скасовано рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 грудня 2011 року та ухвалено нове судове рішення,- про відмову у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно. ОСОБА_2, безпідставно набувши у власність спірне нерухоме майно та будучи обізнаною про скасування даного рішення суду, 30 липня 2021 року уклала із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу зазначеного приміщення магазину. На час набуття ОСОБА_2 у власність даного приміщення магазину, рішення суду про визнання за її чоловіком права власності на це майно було скасоване, отже відсутня правова підстава для набуття права власності й подальшого відчуження цього нерухомого майна на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 не мала права на спадкування цього нерухомого майна, й, відповідно, була позбавлена можливості у законний спосіб здійснити відчуження спірного приміщення. Магазин є об`єктом самочинного будівництва та розташований на земельній ділянці, яка є комунальною власністю.
Коростенська міська рада Житомирської області просила:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 26 вересня 2017 року, видане ОСОБА_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення магазину, розташоване в АДРЕСА_1, який був укладений між відповідачами 30 липня 2021 року;
скасувати запис про державну реєстрацію права власності та закрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відкритого на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за № 861686318107.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 року в складі судді: Волкової Н. Я. у задоволенні позовних вимог Коростенської міської ради Житомирської області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивач 09 грудня 2021 року звернувся з позовом про визнання недійсними правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину загальною площею 50,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та закриття розділу у державному реєстрі на вказаний об`єкт нерухомого майна, з тих обставин, що рішення суду, відповідно до якого перший власник набув право власності на вказаний об`єкт, було скасовано. При цьому, позивач не заявляє ні про своє право на такий об`єкт, ні про створення йому будь-яких перешкод чи порушення його прав існуванням прав відповідачів;
право власності на будівлю магазину загальною площею 50,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, було набуто спадкодавцем відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2011 року в справі № 2-1855/11 року за позовом ОСОБА_4 до Коростенської міської ради про визнання права власності на будівлю магазину.
апеляційним судом Житомирської області 04 грудня 2017 року ухвалено рішення, яким рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2011 року скасовано, в задоволенні позовних вимог правонаступника позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 відмовлено. ОСОБА_2 у лютому 2018 року звернулась з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 04 грудня 2017 року, в задоволенні якої постановою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відмовлено;
право власності на будівлю магазину відповідач ОСОБА_2 набула в порядку спадкування після смерті першого власника ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та оформила його 26 вересня 2017 року, отримавши свідоцтво про право власності на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Левківською Г. С., яке зареєстровано в реєстрі за № 2049, та зареєструвала своє право 26 вересня 2017 року (номер запису про право власності 22529318), яке припинено 30 липня 2021 року. Право відповідача ОСОБА_1 виникло через тривалий час після скасування рішення, за яким відповідне право набув перший власник, однак при наявності неоспореного права відповідача ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу будови магазину відповідачами було укладено 30 липня 2021 року;
відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Заявляючи таку вимогу, позивач має довести, що видача відповідачеві свідоцтва про право на спадщину безпосередньо порушує його права чи інтереси. Оскільки право власності ОСОБА_2 на об`єкт магазину укладенням договору купівлі-продажу від 30 липня 2021 року було фактично припинено, правовстановлюючий документ, який посвідчував таке право - свідоцтво про право власності на спадщину за законом, втратив свою силу як правовстановлюючий документ, тому визнання його недійсним не тягне за собою жодних правових наслідків, не враховуючи той факт, що позивачем пропущено позовну давність звернення до суду з вимогою, який не зупинявся та не переривався, і підстави для його поновлення відсутні;
заявляючи вимогу про визнання недійсним договору, за яким ОСОБА_1 набув право власності на будівлю магазину, однак не заявляючи при цьому про своє право або про порушення, невизнання чи оспорювання свого права, позивач не обґрунтував правомірність свого звернення, отже обраний ним спосіб захисту є неналежним. Вимога щодо скасування запису про державну реєстрацію є похідною, тому її вирішення залежить від задоволення первісної вимоги;
суд зробив висновок про безпідставність вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом ОСОБА_2 та необґрунтованість вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта магазину ОСОБА_1, похідний характер вимоги про скасування державної реєстрації та неналежність такого способу захисту, тому відмовляє в їх задоволенні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу Коростенської міської ради Житомирської області задоволено, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Левківською Г.С. 26 вересня 2017 року на ім`я ОСОБА_2, яке зареєстроване в реєстрі № 2048, на будівлю магазину, загальною площею 50,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі магазину, загальною площею 50,0 кв. м, за адресою : АДРЕСА_1, який укладений 30 липня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Івчуком С. С. 30 липня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 3464.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчука С. С., індексний номер 59586260 від 30 липня 2021 року, про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на будівлі магазину, загальною площею 50,0 кв. м, за адресою : АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції вважав, що рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2011 року, яким за ОСОБА_4 визнано право власності на вказане нерухоме майно, набрало законної сили. Міськрада, будучи обізнаною про наявність даного рішення, не оскаржила його у встановленому законом порядку. При цьому, оспорюючи свідоцтво про право на спадщину та укладений між сторонами договір купівлі-продажу, позивач не заявляє про своє право на це нерухоме майно і не вказує, яким чином набуття відповідачами права власності на приміщення магазину створює перешкоди міськраді чи порушує її права. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що внаслідок укладення відповідачами спірного договору купівлі-продажу, право власності ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно було припинене та свідоцтво про право на спадщину втратило свою силу й визнання його недійсним не створює жодних правових наслідків;
втім, рішення суду, на підставі якого за спадкодавцем визнано право власності на вказане приміщення магазину, було скасоване в апеляційному порядку. Отже, правова підстава для успадкування ОСОБА_2 цього нерухомого майна та подальшого розпорядження ним відсутня;
позивач, будучи власником земельної ділянки, на якій розташоване це майно, вправі ставити питання про визнання недійсними зазначених свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, як таких, що укладені з порушенням вимог законодавства, на підставі загальних засад цивільного законодавства;
суд першої інстанції виходив з того, що видачею свідоцтва про право на спадщину не порушуються права позивача й відсутні передбачені законодавством підстави для задоволення цих позовних вимог. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Судовий акт про визнання за спадкодавцем права власності на приміщення магазину скасовано й з моменту його ухвалення він не породжує жодних правових наслідків, що, в свою чергу, свідчить про те, що нежитлова будівля по АДРЕСА_1, не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 ;
переконливими є доводи апеляційної скарги про те, що спірне нерухоме майно, яке є об`єктом самочинного будівництва, розташоване на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, й орган місцевого самоврядування у повній мірі позбавлений можливості реалізувати надані йому права щодо цієї земельної ділянки. Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_1, зобов`язує міськраду вирішувати питання щодо права користування відповідачем цією земельною ділянкою.
Аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_2 через систему Електронний суд подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3, на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, в якій просила:
скасувати постанову суду Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року повністю;
залишити в силі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
cуд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17: недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин;
обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, та касування запису про державну реєстрацію права власності не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача, зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди. Тому, належним способом захисту прав позивача (у разі, якщо б таке порушення мало місце) було б звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі магазину загальною площею 50,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, укладений 30 липня 2021 року, посвідчений Приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Івчуком С. С. 30 липня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 3464 є необґрунтованими, оскільки позивач не довів порушення своїх прав за оспорюваним договором.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
05 травня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року: відзив Коростенської міської ради Житомирської області, який підписаний ОСОБА_5, повернуто; справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13266/18; від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17; від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18; від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17; від 25 червня 2020 року у справі № 904/2922/18; від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20; від 21 квітня 2021 року у справі № 904/5480/19; від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16; від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18; від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а; від 26 лютого 2020 року у справі № 635/2208/16-ц; від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19; від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 та постановах Верховного Суду України: від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14 (№3-449гс16); від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13; від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.