Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 569/1181/21
провадження № 61-3527св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Костюченка Станіслава Адамовича на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 року у складі судді Бучко Т. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Майданік В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дітей, посилаючись на те, що з 27 серпня 2011 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року. Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 . Від народження діти проживали за адресою реєстрації сторін в АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу діти періодично знаходяться як у матері, так і в нього, хоча більшість часу проживають саме з ним і він повністю їх утримує та надає додаткові кошти колишній дружині для належного матеріального забезпечення дітей. Відповідач не має постійного місця проживання, тоді як він займається підприємницькою діяльністю, має задовільний матеріальний стан та достатньо часу, щоб дбати про дочку та сина. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з ним.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 року позов задоволено. Визначено місце проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з батьком ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 створив належні умови для проживання та гармонійного розвитку дочки та сина, він працевлаштований та позитивно характеризуються. Крім того, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначити місце проживання дітей разом з батьком, його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, суд першої інстанції дійшов висновку, що якнайкращим інтересам малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідатиме їх проживання саме з батьком.
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд вказаного заочного рішення суду.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
15 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Костюченко С. А. подав апеляційну скаргу на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 року.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Костюченка С. А. залишено без задоволення, а заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Костюченко С. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник ОСОБА_2 - адвокат Костюченко С. А. вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19, від 08 червня 2022 року у справі № 710/1678/18, від 06 липня 2022 року у справі № 686/1379/19, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах. Однак, пославшись лише на висновок органу опіки та піклування, суди не з`ясували думку малолітньої ОСОБА_3, яка на час розгляду справи в місцевому суді вже досягла 10-річного віку, щодо її згоди проживати з одним із батьків та не врахували якнайкращих інтересів самих дітей, а відтак, дійшли помилкового висновку про визначення місця їх проживання з батьком. Крім цього, ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи, що є порушенням її права на доступ до правосуддя та ефективний захист. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а також не може нарівніз позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.
31 березня 2023 року справа № 569/1181/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини першої, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Частиною першою статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу V цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.