ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/876/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 (колегія суддів: Колоколов С. І. - головуючий, Богатир К. В., Разюк Г. П.) та рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 (суддя Рога Н. В.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний)
до: 1) Новобілярської селищної ради Лиманського району;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "ТЕХАГРО",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Кабінету Міністрів України;
2) Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України,
за участю: Одеської обласної прокуратури
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору,
за участю:
позивача: Семака В. Ю. (адвокат)
третьої особи-1: Фартушна В. Л. (самопредставництво),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний; далі - Підприємство), звернувшись з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району (далі - відповідач 1, Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО" (далі - відповідач 2, Товариство) просило: визнати недійсним та скасувати рішення Ради від 26.04.2019 № 492-VII "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" (далі - Рішення № 492); визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2017, укладений між Радою та Товариством (далі - Договір оренди).
1.2 Позов обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 30.08.2007 № 1073 "Про межі акваторії морського порту Південний" у редакції постанови КМУ від 03.06.2013 № 406 (далі - постанова КМУ № 1073) акваторія Аджалицького лиману, до якої у тому числі входить земельна ділянка площею 2,5119 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0289 (далі - спірна земельна ділянка, об`єкт оренди) надана у користування Підприємству, входить до меж морського порту Південний та не може бути передана іншим суб`єктам господарювання, зокрема, в оренду Товариству. Отже, беручи факт передачі Товариству в оренду земельної ділянки водного фонду зі складу акваторії морського порту, вбачаються, за висновком позивача, порушення законодавства при формуванні Радою спірної земельної ділянки.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Справу господарські суди розглядали неодноразово.
2.2 Оскарженим у касаційному порядку рішенням Господарського суду Одеської області від 28.10.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.
2.3 Судові рішення мотивовані тим, що у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсним рішення Ради, яке вже було реалізоване і вичерпало дію фактичним виконанням внаслідок укладення договору, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування земельною ділянкою, а отже, потребуватиме додаткових засобів захисту. Крім того, за висновком судів, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання Договору оренди недійсним не усуває юридичного конфлікту без вирішення у встановленому законом порядку правової долі речового права на земельну ділянку, повернення цієї ділянки власнику / користувачу і не буде ефективним захистом прав та інтересів останнього, тоді як належним захистом буде саме подання віндикаційного позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову і частково скасувати рішення, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним Договору оренди.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги Підприємство посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Верховного Суду України від 29.03.2016 у справі № 814/4685/13-а та постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, а також не виконали вимог постанови Верховного Суду від 15.01.2021 у справі, що розглядається.
3.3 Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені позивачем в касаційній скарзі доводи і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.4 Подані КМУ відзив на касаційну скаргу та Міністерством розвитку громад територій та інфраструктури України заява щодо касаційної скарги позивача не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із наступного.
3.5 Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
3.6 Згідно зі статтею 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).
3.7 Оскільки подані відзив та заява не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містять вимогу про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення, із зазначенням підстав для такого скасування, отже, за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак третіми особами не додано документів про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, подані відзив та заява залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Ради від 22.12.2017 № 291-VІІ затверджено Генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області, згідно з яким межі смт Нові Біляри збільшено з 107.9943 га до 1291,9300 га. Також рішенням № 91-VІІ було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області; доручено виконавчому комітету Новобілярської селищної ради замовити в землевпорядній організації розроблення проєкту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
4.2 Рішенням Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VІ затверджено проєкт землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри, яким встановлено межі селища загальною площею 1291,9300 га.
4.3 Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць від 25.05.2018 № НВ-5106342312018 на підставі рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII 25.05.2018 внесено відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць: смт Нові Біляри, площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,9300 га.
4.4 Рішенням Ради від 21.12.2018 № 442-VІІ Товариству надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,52 га в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
4.5 На підставі вказаного рішення Товариство замовило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" 05.04.2019 земельну ділянку площею 2,5119 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289, форма власності - комунальна).
4.6 Даним проєктом землеустрою було передбачено зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки з земель водного фонду на землі промисловості, транспорту промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель J-12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту). Проєкт землеустрою було погоджено Державним агентством водних ресурсів України (висновок від 13.02.2019 № 716/4/11-19), Відділом містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (висновок від 08.02.2018 № 144/01-21/136), також отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (висновок Держгеокадастру від 21.03.2019 № 740-19).
4.7 Також суди встановили, що рішенням Ради № 492 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення Товариству земельної ділянки площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту, та передано останню в оренду терміном на 49 років Товариству зі зміною цільового призначення земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (цільове призначення згідно з КВЦПЗ - 12.02.), вид використання - для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
4.8 Між Радою (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди, за умовами якого орендодавець на підставі Рішення № 492 передав, а орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Згідно із розділом 3 Договору він укладений строком на 49 років.
4.9 Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду строком на 49 років вказану земельну ділянку. 28.05.2019 право користування на підставі Договору оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.10 Позивач, звернувшись із даним позовом, посилався на незаконну передачу Радою Товариству в оренду земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктом водного фонду, а саме під акваторією лиману, що у свою чергу є частиною акваторії порту, яка не може бути передана в оренду згідно з приписами чинного законодавства.
4.11 Суди, вирішуючи спір у цій справі, виходили з того, що спірна земельна ділянка, стосовно якої приймалися зазначені рішення та укладався оспорюваний Договір оренди, з одного боку, є комунальною власністю територіальної громади смт Нові Біляри, а з іншого боку, відноситься до земель водного фонду - Аджалицького лиману як складової частини внутрішніх морських вод.
4.12 При цьому рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VII "Про затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області", на підставі якого проведено державну реєстрацію речових прав територіальної громади та визначено статус земель, за рахунок яких сформовано спірну земельну ділянку, як землі комунальної власності, так само як і сама державна реєстрація - є чинними та у встановленому законом порядку ніким не оспорені.
4.13 Водночас, як вказано судами, Рішення № 492 вичерпало дію фактичним виконанням внаслідок укладання відповідного договору, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що задоволення вимог про визнання такого рішення недійсним та його скасування не відновлює права позивача у справі.
4.14 Щодо вимоги про визнання недійсним на майбутнє Договору оренди суди під час нового розгляду врахували правовий висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, на який звертав увагу суд касаційної інстанції у постанові від 14.06.2021 у даній справі, згідно з яким особа, що звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
4.15 Водночас, за висновком судів попередніх інстанцій, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту, адже без вирішення у встановленому законом порядку правової долі речового права на земельну ділянку, повернення цієї земельної ділянки власнику / користувачу і не буде ефективним захистом прав та інтересів останнього.
4.16 Суди виходили із того, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
4.17 За таких обставин суди дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не відновить його порушених прав, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову - спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством.
4.18 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.19 Враховуючи вимоги касаційної скарги та керуючись положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, оскаржувані рішення переглядаються Верховним Судом в частині щодо визнання недійсним Договору оренди.
4.20 Верховний Суд України у постанові від 29.03.2016 у справі № 814/4685/13-а та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, на які посилається позивач в обґрунтування касаційної скарги, дійшли висновку про те, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить до відання КМУ.
4.21 Щодо постанови Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 916/876/20, тобто у справі, що переглядається, позивач у касаційній скарзі вказує на невиконання судами під час нового розгляду вимог цієї постанови.
4.22 Перевірячи доводи скаржника в цій частині, Суд виходить з того, що скеровуючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що під час нового розгляду даної справи суду слід врахувати численні висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
4.23 З цих висновків випливає, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
4.24 Крім того, як зазначив суд касаційної інстанції у постанові від 15.01.2021, належить врахувати висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, згідно з яким особа, що звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
4.25 За результатами нового розгляду у цій справі, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що у цьому разі ефективним способом захисту права є подання саме віндикаційного позову, оскільки позов, спрямований виключно на визнання недійсним договору, у даному випадку не відновить порушених прав позивача.
4.26 Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
4.27 Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
4.28 Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
4.29 Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
4.30 Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.