ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
справа №814/790/17
касаційне провадження № К/9901/40515/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, за участі третіх осіб: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, за участі третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якому просив про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 № 15540-1305.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про відсутність у нього правових підстав для сплати визначених відповідачем сум земельного податку, оскільки він не є суб`єктом сплати земельного податку з підстав не оформлення ним права власності або користування земельною ділянкою. Вважає, що контролюючий орган безпідставно визначив йому грошове зобов`язання за земельну ділянку площею 2812,80 кв.м., оскільки площа нежитлового приміщення складає 1406,40 кв.м., з урахуванням того, що таке нежитлове приміщення належить чотирьом власникам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також вказує, що згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 29.03.2016 на земельній ділянці за кодом 79:336:065 знаходиться нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому, згідно довідки № Р-00269/2016 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (код ділянки 79:336:065), виданої позивачу, місцезнаходженням якої є: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 720,98 кв.м., нормативно-грошова оцінка якої становить 4769720,05 грн.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 24.10.2016 № 15540-1305.
Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку не здійснювалась, тому у позивача відсутні правові підстави для сплати земельного податку. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що під час розрахунку земельного податку позивачу податковим органом не було здійснено розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на належне позивачу нежитлове приміщення площею 720,98 кв.м.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами не надано належну оцінку обставинам справи, зокрема, тому, що земельна ділянка, за яку позивачу нараховано земельний податок, обліковується за ОСОБА_1, що підтверджується даними ІС "Податковий блок" та ПК "Кадастр". Посилається на неврахування судами тієї обставини, що земельний податок був нарахований контролюючим органом позивачу саме на площу земельної ділянки 720,98 кв.м., тобто на площу, яка обліковується ОСОБА_1, а не на всю площу земельної ділянки. Вказує, що у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно-правової угоди, фізична особа повинна сплачувати земельний податок з дати державної реєстрації права на нерухоме майно за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина) з урахуванням площі прибудинкової території
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.12.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надавав суду письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.05.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадження без повідомлення сторін на 23.05.2023.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач є власником 1/4 частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа нежитлового приміщення складає 1406,40 кв.м.
Згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 29.03.2016 на земельній ділянці за кодом 79:336:065 знаходиться нежитлове приміщення № 118В, розташоване по АДРЕСА_1, яке належить на праві спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В свою чергу, згідно довідки № Р-00269/2016 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (код ділянки 79:336:065), виданої позивачу, місцезнаходженням якої є: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 720,98 кв.м., нормативно-грошова оцінка якої становить 4769720,05 грн. Площа частини земельної ділянки встановлена на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування та заяви зацікавленої особи.
Тобто, на праві приватної власності до позивача згідно договору купівлі-продажу №264 від 04.02.2016 нежитлової будівлі, у користування ОСОБА_1 перейшла 1/4 частина земельної ділянки, що складає 720,98 кв.м.
Контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 № 15540-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 143091,60 грн.
Згідно розрахунку суми земельного податку, визначеного позивачу за 2016 рік, наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції: 720,98 кв. м. х 1221,90 х 2,5 х 1,21 х 1,249 х 1,433х1,06х3%= 143091,60 грн., з яких: 1221,90 - грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва" (яке набрало чинності з 01.07.2015 згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 565/565); 3% - відсоток ставки земельного податку (рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 зі змінами та доповненнями); 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно підпункту 2.1 пункту 2 Додатку 5 до рішення Київської міської ради 26.07.2007 № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення" із змінами та доповненнями; 2,5 - функціональний коефіцієнт; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015; 1,433 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0,22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"; 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки за 2016 рік.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виходить із такого.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Пункт 270.1 статті 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.