ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа №520/10137/18
адміністративне провадження № К/9901/304/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №520/10137/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, вимог і рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 (суддя Супрун Ю.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Катунов В.В., Бартош Н.С.),
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (даті також - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - контролюючий орган, відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними дії контролюючого органу по проведенню документальної планової перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати ПДВ за період з 01.01.2015 по 31.05.2015, за результатами якої було складено акт перевірки від 24.07.2018 № 3015/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 №00010641315, податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 №00010651315, вимогу про сплату боргу від 09.08.2018 № 00001111315, рішення про застосування штрафних санкцій від 09.08.2018 №00010681315, вимогу про сплату боргу від 04.12.2018 № Ф-5081-57.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Так, судами встановлено, що позивача зареєстровано як фізичну особу - підприємця 27.07.2010 та взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 30.07.2010 за № 77622.
На підставі п.п.20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 41.1. ст. 41, п. 61.1, п. 61.2. ст. 61, п.п.62.1.3. п. 62.1. ст. 62, п.п.75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 14.05.2018 № 3434 та плану графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання, проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт № 3015/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 від 24.07.2018.
На підставі висновків акта перевірки, податковим органом прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 00010641315 про донарахування військового збору та штрафу у загальній сумі 8090,77 грн;
податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 00010651315 про донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафу у загальній сумі 94419,41 грн;
податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 00010631315 про зменшення від`ємного значення з ПДВ на 13818,00 грн;
вимогу від 09.08.2018 №00001111315 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 117276,30 грн;
рішення від 09.08.2018 №00010681315 про донарахування штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску у сумі 29978,71 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 № Ф-5081-57 на загальну суму 146885,23 грн.
Позивачем 11.09.2018 подано скаргу до ДФС України щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 09.08.2018 №00010631315, № 00010641315, № 00010651315.
ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 13.11.2018 №17642/П/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача задовольнила частково, скасувала податкове повідомлення-рішення № 00010631315 від 09.08.2018, а податкові повідомлення-рішення від 09.08.2018 № 00010641315 та № 00010651315 залишила без змін.
16.01.2019 позивачем було подано скаргу до ДФС України щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2018 № Ф-5081-57 на загальну суму 146885,23 грн.
Рішенням ДФС України від 20.02.2019 №8404/6/99-99-11-05-02-25 вищезазначену скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогами, рішенням про застосування штрафних санкцій, а також вважаючи протиправними дії контролюючого органу по проведенню документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо обчислення та сплати ПДВ за період з 01.01.2015 по 31.05.2017, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки останнім не було доведено та надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства. Крім того, судами встановлено та зазначено, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства. Крім того, судами встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами та не спростовано відповідачем.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без дотримання законодавчого змісту норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та з наданням неправильної правової оцінки обставинам справи.
Ухвалою Верховного суду від 20.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у цій справі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).
Так, відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно зі змістом п.п.75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 77.4. ст. 77 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно з п.п.177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством".
Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
Положеннями п.п.177.4.1. п. 177.4. ст.174 ПК України передбачено, що витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що головна вимога до формування витрат фізичної особи-підприємця є те, що всі витрати повинні: 1) відповідати переліку, наведеному в п. 177.4. ст. 177 ПК України; 2) бути пов`язаними із господарською діяльністю, тобто пов`язані з отриманням доходу (виручки); 3) бути фактично понесеними та документально підтвердженими.
Відповідно до п.п.177.4.5. п. 177.4. ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 розділу ІV ПК України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "ВФ "ІПРІС", ПП "Ремтехсервіс", ПАО "ХАРП", НПП "Гранит" ХО ВОИ СОИУ, ТОВ "Статус - Лайм", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "АЛІТ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "БПК Майстер - 88", ТОВ "Н.К.С. - 13", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Промтехніка-плюс", ФОП ОСОБА_5, ПАО "Дружниківский машинобудівний завод", ЗАТ "Елтехком", ПАО "Лозівський завод "Трактородеталь", ТОВ "Київгума", ТОВ "Валса", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Варіант Агро Буд", ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор", ТОВ "ЮГ ПРОМ ОІЛ", ТОВ "ТЕХНОМОСТ", ПАТ "ІНТЕРКОНДИЦИОНЕР", ТОВ "БК "ЯЛІТА", ТОВ "Стальспецмонтаж21", ТОВ "Підприємство Струмопідводу та Електроприводу", ТОВ "Спецмонтаж контрсуація - 2005", ТОВ "НВП "Газтехніка ЛТД", ТОВ "СП Укрлісхолдінг", ТОВ "Алеко", ТОВ "Украгрозапчастина", ТОВ "Фірма Альтаріс", ТОВ "Агро-Полюс", ТОВ "Агро-Груп", ТОВ "Електромаш Плюс", ТОВ "Альфа мегаліт", ТОВ "Факториал К", ТОВ "Га інжиніринг", ПрАО "ИАС", ТОВ "АО ХІМПРОМ", ТОВ "ЮГ ПРОМ ОІЛ", ТОВ "ЛЕДА УКРАЇНА", ТОВ "СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ", ТОВ "Кантегір", ТОВ "Компанія "Тора", ТОВ "Компанія "Пласт".
Суди констатували, що вчинення господарських операцій підтверджуються первинними документами, зокрема актами приймання-здачі виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, які були дослідженні в ході розгляду справи та долучені до матеріалів справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.