ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 815/724/16
касаційне провадження № К/990/22200/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (головуючий суддя - Бутенко А.В.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зуєва Л.Є.; судді - Коваль М.П., Кравець О.О.)
у справі № 815/724/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2"
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" (далі - ТОВ "Жилстройсервис-2"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2016 року № 0000442201 та від 16 лютого 2016 року № 0000462201.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11 серпня 2021 року адміністративний позов задовольнив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує про безпідставне включення платником у червні 2015 року до залишку від`ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суми в загальному розмірі 18801986,00 грн з терміном виникнення понад 1095 днів. Крім того, наголошує на тому, що фінансово-господарська діяльність позивача, яка пов`язана з продажем та в подальшому з придбанням 8/100 часток об`єкта незавершеного будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом була здійснена без мети отримання доходу як фінансового результату господарської діяльності, а з метою мінімізації податкових зобов`язань.
Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Жилстройсервис-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2012 року по 30 червня 2015 року, за результатами якої складено акт від 29 жовтня 2015 року № 2984/22-01/34319566.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, пункту 185.1 статті 185, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне включення в червні 2015 року до залишку від`ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суми в загальному розмірі 18801986,00 грн з терміном виникнення понад 1095 днів, а також укладення угод із Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшнз Холдинг", пов`язаних з продажем та в подальшому з придбанням 8/100 часток об`єкта незавершеного будівництва 24-поверхового оздоровчого комплексу без мети отримання прибутку як фінансового результату господарської діяльності, а з метою мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток в майбутньому та зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай-Рейз Констракшнз Холдинг".
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 16 лютого 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000442201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 21738488,00 грн; № 0000462201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 594787,00 грн за основним платежем та 148697,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Наведені норми податкового законодавства не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від`ємного значення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 ПК України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено граничний строк для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) або про їх відшкодування.
В свою чергу, підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від`ємного значення суми податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 19 червня 2018 року у справі № 804/6801/13-а та від 14 серпня 2018 року у справі № 826/5849/13-а.
За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.