ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 560/3915/18
адміністративне провадження № К/9901/19469/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №560/3915/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року ( суддя Петричкович А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Ватаманюк Р.В.),
В С Т А Н О В И В :
В жовтні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі також - відповідач, податковий орган), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2018 №0249711303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249661303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249701303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249731303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249741303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249761303;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0249721303 від 26.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 303396,08 грн та штрафних санкцій в сумі 151698,04 грн;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 25283,01 грн та штрафних санкцій в сумі 6320,75 грн;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 782015,66 грн та штрафних санкцій в сумі 391007,83 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, судами встановлено, що позивач 29.08.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та з 30.05.2007 взятий на облік як платник податків і перебуває на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому.
Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 07.06.2007 №100045082, КВЕД 46.33, клас професійного ризику виробництва 23.
02.10.2018 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.10.2018 №1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 та встановлено наступні порушення:
1) п. 167.1 ст. 167, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) - занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 519268,87 грн;
2) п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3.1, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", а саме подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за II кв. 2016 року, в якому відображено недостовірні відомості щодо сум нарахованого та перерахованого податку по найманим працівникам;
3) п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ, занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 170731,00 грн;
4) п.п. 198.5 г) п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в сумі 790270,00 грн;
5) п. 177.4.1 пп. 177.4.4 пп. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177, п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.2 п.п. 1.4 п. 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, у перевіряємому періоді занижено військовий збір у сумі 43272,41 грн;
6) п.63.3 ст. 63, п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280 (далі - Порядок) - не подані повідомлення за формою №20-ОПП до ДПІ у м. Хмельницькому;
7) п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України - не надано в повному обсязі документи для проведення перевірки, а саме не надано книгу обліку доходів і витрат;
8) ст. 115 Кодексу законів про працю та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, доходи у вигляді заробітної плати виплачуються працівникам рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцяти календарних днів.
16.10.2018 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області позивачем подано заперечення №16/10 щодо висновків акта перевірки.
Відповідачем розглянуто заперечення та надіслано відповідь №26771/20/22-01-13-03 від 23.10.2018, відповідно до якої висновки акта перевірки залишено без змін.
На підставі акта перевірки контролюючим органом 26.10.2018 прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0249661303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 185 405,00 грн. (в т. ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 790 270,00 грн, штрафні санкції в сумі 395 135,00 грн);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0249671303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 778 903,31 грн (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 519 268,87 грн, штрафні санкції - в сумі 259 634,44 грн);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 54 090,51 грн (в т. ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 43272,41 грн, штрафні санкції в сумі 10818,10 грн);
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249731303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249741303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249761303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн;
- рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24917,20 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0249671303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 303 396,08 грн та штрафних санкцій в сумі 151 698,04 грн, суд послався на встановлення під час розгляду справи (на підставі поданих позивачем документів) заниження суми загального оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки в розмірі 81 597,12 грн та завищення показників витрат, пов`язаних з підприємницькою діяльністю у 2016-2017 роках на суму 1 117 696,26 грн, а відтак сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2017 роки складає 1 560 102,34 грн, а не 360 809,00 грн, як зазначено останнім в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданих за 2016 і 2017 роки.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0249661303 від 26.10.2018, то суд прийшов до висновку, що воно підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 782 015,66 грн та штрафних санкцій в сумі 391 007,83 грн, з огляду на те, що послуги проживання, надані ТОВ "Парктур" на суму 41 271,64 грн (ПДВ - 8 254,33 грн), не пов`язані з господарською діяльністю позивача, що, у свою чергу, свідчить про заниження останнім податку на додану вартість на суму 8 254,34 грн.
Скасовуючи ж податкове повідомлення-рішення №0249701303 від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 25 283,01 грн та штрафних санкцій в сумі 6 320,75 грн, суд виходив з того, що заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу призвело до заниження сплати військового збору на суму 17 989,40 грн.
Відтак, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог:
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249661303 в частині основного платежу в сумі 8 254,34 грн та штрафних санкцій в сумі 4 127,17 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249671303 в частині основного платежу в сумі 215 872,79 грн та штрафних санкцій в сумі 107 936,40 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249701303 в частині основного платежу в сумі 17 989,40 грн та штрафних санкцій в сумі 4 497,35 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249731303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249741303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249761303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн;
- щодо сплати боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн;
- щодо скасування рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24917,20 грн.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, в якій просить вказані рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач, придбаваючи у ТОВ "Данон Дніпро", ТОВ "Чіпіта Україна Збут" товари, формував собі показники податкового кредиту шляхом відображення в його складі сум ПДВ по операціях з вказаними контрагентами, при цьому, придбаний товар не у повному обсязі використовував у господарській діяльності, а тому на суми ПДВ по невикористаним товарам позивач зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ в силу вимог п.п. "г" п.198.5 ст.198 ПК України.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями в розмірі 519 268,87 грн, штрафними санкціями в розмірі 259 634,44 грн, відповідач вказує, що під час перевірки наданими позивачем первинними документами (виписки з банку, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за 2016-2017 роки) підтверджується заниження та завищення загального оподатковуваного доходу.
Також, посилається на завищення документально підтверджених витрат, яке виникло у зв`язку із надмірним включенням до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не реалізовані.
Крім того, відповідач зазначає, що частково скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303, №0249701303 судом першої інстанції не взято до уваги, що під час проведення перевірки позивачем не надано документи, які в подальшому були об`єктом дослідження експерта.
Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у цій справі.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, серед іншого, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Разом з тим, п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Так, щодо правомірності прийняття податкового повідомлення рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначений ст.177 ПК України.
Відповідно до положень п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пп."а" п.176.1 ст.176 ПК України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
За приписами п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до пп.174.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
Згідно з пп.174.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Отже, нормами ПК України визначено, що підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Відповідно до п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Як встановлено судами, в акті перевірки зазначено, що в результаті співставлення документальних даних щодо доходів позивача, а саме - задекларованих у податковій звітності (деклараціях про майновий стан і доходи) та встановлених перевіркою (відображених у документах бухгалтерського обліку), встановлено заниження підприємцем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26 872,55 грн, а також завищення загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 132 165,45 грн.