УХВАЛА
25 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 918/119/21
Провадження № 12-20гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.
перевіривши наявність підстав для передання на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційними скаргами Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" (далі - Кооператив) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра Нива Шепетин" (далі - Товариство)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (головуючий суддя Мельник О. В., судді Філіпова Т. Л., Петухов М. Г.) у справі
за позовом керівника Дубенської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - ОДА)
до Кооперативу та Товариства,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дубенська районна державна адміністрація (далі - РДА) і Смизька селищна рада,
про розірвання договору оренди та витребування земельної ділянки,
УСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2021 року Прокурор в інтересах держави в особі ОДА звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Кооперативу та Товариства, в якому просив розірвати укладений між Кооперативом та РДА договір оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення від 18.02.2004 (далі -Договір) та витребувати у Товариства і повернути державі в особі ОДА земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 713,2 га (далі - Земельна ділянка).
2. Позов мотивовано, зокрема, тим, що Кооператив без згоди орендодавця та з порушенням вимог статей 24 і 25 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV) і Договору за розподільчим балансом передав право оренди Земельної ділянки іншій юридичній особі (Товариству), яка створена шляхом виділу з орендаря, що відповідно до частини першої статті 32 Закону № 161-XIV та частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для дострокового розірвання зазначеного правочину.
Припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання Земельної ділянки та передача права оренди на землю за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону № 161-XIV, та умов Договору, що є підставою для його дострокового розірвання. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18.
Хоча частина четверта статті 32 Закону № 161-XIV і передбачає, що перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, однак виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, оскільки це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті його здійснення створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном, а попередня юридична особа не припиняється. При цьому за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС), викладеними у постановах від 11.12.2019 у справі № 904/2251/18, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16, виділ (стаття 109 ЦК України) не є реогранізацією юридичної особи.
Окрім цього, стаття 8-1 Закону № 161-XIV визначає, що право оренди земельної ділянки державної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків (щодо земель, наданих для будівництва житлового будинку). Отже, Закон № 161-XIV забороняє відчужувати право оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення не власником, а орендарем.
3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 (суддя Марач В. В.) у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Прокурор та ОДА не довели наявності підстав для розірвання Договору і витребування у Товариства Земельної ділянки.
Суд першої інстанції відобразив у своєму рішенні висновок науково-правової експертизи з питань тлумачення та застосування права експертів Національного університету "Острозька академія", за яким виділ із Кооперативу Товариства є реорганізацією у розумінні частини першої статті 28 Закону України від 10.07.2003 № 1087-IV "Про кооперацію" (далі - Закон № 1087-IV). Цей висновок обґрунтований, зокрема, тим, що у розумінні зазначеного Закону кооператив може бути реорганізовано шляхом виділення, яке, у свою чергу, тотожне поняттю "виділ", оскільки відбувається перехід частини майна, прав та обов`язків юридичної особи за розподільчим балансом до однієї або кількох створених юридичних осіб.
На переконання суду першої інстанції, до відносин, які склалися між Кооперативом та Товариством щодо реорганізації та правонаступництва, мають бути застосовані положення Закону № 1087-IV, а не статті 104, 109 ЦК України, на які посилався Прокурор, оскільки цей Закон прийнято пізніше ніж ЦК України. Цей висновок місцевий господарський суд також поклав в основу свого висновку про те, що на підставі статті 28 Закону № 1087-IV відбулась реорганізація Кооперативу шляхом виділення з нього Товариства.
Суд першої інстанції зауважив, що Договір не передбачає такої підстави для зміни його умов або припинення, як реорганізація юридичної особи - орендаря, а відповідно до пункту 3.2 цього правочину за згодою орендодавця орендар може передавати у володіння і користування орендовану земельну ділянку лише при суборенді. Оскільки в порядку правонаступництва відбувся перехід прав та обов`язків орендаря за Договором від Кооперативу до Товариства, а суд не встановив обставин укладення між ними договору суборенди, то жодного погодження у орендодавця орендарю отримувати не було необхідності.
Суд першої інстанції вважав, що стаття 8-1 Закону № 161-XIV не застосовна до відносин, які виникли між Кооперативом та Товариством, оскільки Кооператив не відчужував право оренди Земельної ділянки, а відбувся перехід такого права до Товариства в порядку правонаступництва.
Суд першої інстанції критично оцінив посилання Прокурора на статтю 109 ЦК України та на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, та висновки КГС ВС, викладені у постановах від 11.12.2019 у справі № 904/2251/18, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16, про те, що виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визначається законодавцем видом реорганізації, оскільки у вказаних вище висновках Верховного Суду предметом був виділ з товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Також суд першої інстанції зазначив, що в позові відсутні обґрунтування, чим перехід права оренди в порядку правонаступництва від Кооперативу до Товариства порушив права ОДА. За наявними у матеріалах справи доказами Товариство використовує Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, сплачує за неї всі платежі (орендну плату, рентну плату, подає податкові декларації та інше), тобто виконує всі передбачені Договором обов`язки орендаря, а тому має і всі права орендаря Земельної ділянки. У свою чергу, позивач не надав суду жодного доказу неправомірності переходу права оренди від Кооперативу до Товариства, оспорювання ним державної реєстрації Товариства, оспорювання ним виконання Товариством обов`язків орендаря щодо сплати орендної плати за Земельну ділянку, податків та зборів, подання звітності тощо.
5. Справа розглядалась судами апеляційної інстанції неодноразово.
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; Договір розірвано і витребувано у Товариства та повернуто державі в особі ОДА Земельну ділянку.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників та не призводить до припинення зобов`язання і не є підставою для розірвання договору. Водночас виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації. На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа (сторона договору), з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.
8. Суд апеляційної інстанції вважав, що у спірних правовідносинах орендар прийняв рішення саме про виділення із сільськогосподарського виробничого кооперативу товариства з обмеженою відповідальністю, що має наслідком одночасне збереження правосуб`єктності Кооперативу та утворення нової юридичної особи - Товариства. Таким чином, універсального правонаступництва не відбулося, а перехід прав та обов`язків до новоствореної юридичної особи відбувся саме за розподільчим балансом.
Суд апеляційної інстанції здійснив аналіз статті 8-1 Закону та виснував про те, що можливість відчужувати право оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення не власником, а орендарем цієї ділянки законодавством не передбачена. Оскільки орендар (Кооператив) не втратив правосуб`єктності юридичної особи після виділу з нього Товариства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право оренди землі, набуте Кооперативом за Договором, було передано іншій новоствореній юридичній особі (Товариству) без згоди орендодавця, що суперечить вимогам статті 8-1 Закону № 161-XIV.
З посиланням на висновки КЦС ВС, викладені у постанові від 14.09.2020 у справі №291/1009/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі та оплати орендної плати орендодавцю з фактичним припиненням орендарем діяльності з безпосереднього використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.
На виконання вказівок КГС ВС, викладених у постанові від 02.11.2022, якою цю справу направлено на новий апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції зазначив, що статтею 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статтею 31 Закону № 161-XIV визначено порядок добровільної відмови землекористувача від права користування земельною ділянкою. Зокрема, такий порядок передбачає звернення землекористувача до власника земельної ділянки з відповідною заявою. Разом з тим матеріали справи не містять доказів повідомлення орендарем орендодавця про добровільну відмову від права користування Земельною ділянкою, прийняття орендодавцем рішення про припинення права користування Земельною ділянкою, дострокового розірвання Договору за взаємною згодою сторін.
Суд апеляційної інстанції врахував, що матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачами, що з жовтня 2018 року орендар (Кооператив) не використовує Земельну ділянку, що є порушенням умов пункту 3.2 Договору та статей 24, 25 Закону № 161-XIV, у зв`язку із чим дійшов висновку про те, що фактичне невикористання Кооперативом Земельної ділянки та її передача в користування Товариства без згоди орендодавця та всупереч положенням статті 8-1 Закону № 161-XIV є підставою для дострокового розірвання Договору відповідно до статті 651 ЦК України та статті 32 Закону № 161-XIV.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідачів про те, що стаття 8-1 Закону № 161-XIV не підлягає застосуванню, оскільки Договір був укладений у 2004 році, адже норми законодавства застосовуються на час вчинення правопорушення, тобто на час передачі прав та обов`язків орендаря за Договором від Кооперативу до Товариства.
Оскільки Товариство без належних правових підстав використовує Земельну ділянку, то вона має бути витребувана та повернена у власність держави в особі ОДА.
9. 14.02.2023 та 16.02.2023 до КГС ВС надійшли касаційні скарги Товариства та Кооперативу, у яких вони просили скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, а рішення Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 - залишити в силі.
10. Скарги обґрунтовані,зокрема, такими доводами.
10.1. Суд апеляційної інстанції не врахував відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 28 Закону № 1087-IV. Так, постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18, на яку посилався суд апеляційної інстанції, не стосується реорганізації кооперативів та не враховує положення вказаної вище норми, а правовідносини у справах № 291/1009/18 та № 918/119/21 не є тотожними, оскільки відрізняються за суб`єктним складом та матеріально-правовим регулюванням. Відтак висновки у справі № 291/1009/18, які стосуються застосування статті 109 ЦК України, не могли бути застосовані судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи. Слід також звернути увагу на те, що у зазначеній постанові об`єднана палата КЦС ВС відступила від висновку викладеного у постанові КЦС ВС від 12.03.2020 у справі № 291/1478/18, яка не містить правової позиції про те, що виділ не є формою реорганізації юридичної особи.