ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 334/6156/19
провадження № 51-1748км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_8 на вирок Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2019 року за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2022року,
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом частково складання покарань, з врахуванням вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2019 року, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 день.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 7 березня 2019 року, близько 23:20, знаходився біля зупинки громадського транспорту "просп. Металургів" у м. Запоріжжя (просп. Соборний, 175), де побачив потерпілого ОСОБА_9 . В цей момент у
ОСОБА_7 виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи за вищевказаною адресою в зазначений день та час, він підійшов до потерпілого та, діючи умисно, повторно, шляхом ривка вихопив із рук останнього мобільний телефон марки "НоmТоm", модель "НТ 16PRO", вартістю 1 700 грн, в якому знаходились дві сім-карти операторів стільникового зв`язку, які матеріальної цінності для потерпілого не мають.
Після чого ОСОБА_7, утримуючи зазначений мобільний телефон у своїй руці та маючи реальну можливість розпорядитися ним, почав бігти у напрямку бул. Шевченка в
м. Запоріжжі, тим самим почав віддалятися від потерпілого, який в свою чергу почав бігти за ним та вимагав повернути мобільний телефон, проте останній, усвідомлюючи, що його дії є відкритими для вищезазначеного потерпілого, ігноруючи вимоги останнього та тримаючи у своїй руці належний потерпілому мобільний телефон марки "НоmТоm", модель "НТ 16PRO" вартістю 1700 грн, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК ? відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Запорізький апеляційний суд вироком від 15 лютого 2023 року вирок місцевого суду, в частині призначення покарання, скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом частково складання покарань остаточно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги та доводи, викладені у касаційних скаргах
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації дій засудженого, зазначає, що вирок Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року є незаконний, необґрунтований та підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Покликається на те, що прокурор в суді першої інстанції запропонував призначити ОСОБА_7 мінімальне покарання з урахуванням обставин, які відповідають принципам справедливості та індивідуалізації. Також зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою відсутність причин для призначення більш суворого покарання, ніж призначив суд першої інстанції і не врахування доводів сторони захисту. Вказує, що аргументи прокурора були необґрунтованими і не підтвердженими належними доказами. Крім того, посилаючись у своїй апеляційній скарзі на думку потерпілого, відшкодування збитків, відсутність цивільного позову, прокурор не врахував, що потерпілий до суду першої інстанції не викликався, тому ці аргументи є необґрунтованими.
Крім цього, ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин кримінального правопорушення.
Прокурор, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції, у касаційній скарзіпосилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону. Вказує, щосуд в порушення статей 50, 65 КК та статей 370, 374, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) формально перерахував відомості про особу засудженого та не повною мірою врахував обставини справи, не надавши їм належної оцінки. Зокрема, суд апеляційної інстанції не взяв належним чином до уваги дані про особу ОСОБА_7, який вперше був засуджений у 15 років, а на момент винесенняоскаржуваного вироку 7 разів притягувався до кримінальної відповідальності і кожного разу за вчинення злочинів проти власності, за які 5 разів відбував покарання у виді позбавлення волі, не має стійких соціальних зв`язків, неодружений, не працює, не має стабільного джерела доходу, злочин відносно ОСОБА_9 вчинив через 45 днів після звільнення з місць відбування покарання, яке призначено вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10грудня 2018 року за ч. 2 ст. 186 КК. Також зазначає, що ОСОБА_7 вже неодноразово призначалось покарання наближене до мінімальної межі санкції злочину. Покликається на те, що апеляційний суд ретельно не перевірив зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо необхідності призначення більш суворого покарання ОСОБА_7, не проаналізував і не надав переконливих відповідей на них, не навів у вироку достатніх та належних мотивів, через які лише частково задовольнив скаргу прокурора.
Крім того, ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, просив залишити її без задоволення, а касаційну скаргу сторони обвинувачення просив задовольнити.
Захисник підтримала свою касаційну скаргу, просила її задовольнити та залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.