Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 947/39031/20
провадження № 61-13068св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року у складі судді Бескровного Я. В.
та постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року
у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що 02 вересня 2005 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Київського районного суду
м. Одеси від 14 березня 2019 року.
За час перебування у шлюбі сторони придбали рухоме і нерухоме майно.
ОСОБА_1, посилаючись на те, що оскільки майно набуто у період шлюбу,
він відповідно до вимог СК України має право на 1/2 частину майна, а тому просив:
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію у розмірі
50 відсотків суми продажу квартири АДРЕСА_1 у розмірі 59 500,00 дол. США, які було отримано ОСОБА_2 згідно з розпискою;
зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди та надати згоду на продаж квартири АДРЕСА_2 (співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до договору дарування від
08 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л. М., на праві приватної спільної часткової власності, реєстровий номер 5782);
розподілити майно, набуте подружжям під час шлюбу, таким чином:
залишити у власності та користуванні ОСОБА_2 :
1/2 частину квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, на праві приватної спільної часткової власності, відповідно до договору дарування від 08 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Похиленко Л. М., реєстровий номер 5782;
квартиру АДРЕСА_3, що належить на праві приватної власності матері відповідачки - ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 10 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., зареєстрованого у реєстрі за № 6764;
земельну ділянку 4-Б за адресою: АДРЕСА_4, площею 0,0188 га кадастровий номер 51237820000:02:004:3266, що належить відповідачці на праві приватної власності, та збудований двоповерховий житловий будинок загальною площею 200 кв. м;
автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, що зареєстрований на ім`я позивача, але знаходиться у користуванні відповідача.
Залишити у власності та користуванні ОСОБА_1 :
1/2 частину квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності відповідно до договору дарування від 08 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Похиленко Л. М., реєстровий номер 5782;
земельну ділянку, кадастровий номер 5123784200:01:001:0043, що розташована на території
АДРЕСА_5, що належить позивачу, на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л. М. 23 березня 2009 року за реєстровим номером 1387;
автомобіль "Honda Accord 2.Oi Comfort 6 MT (CU)", державний номер
НОМЕР_2, 2008 року випуску, що зареєстрований на ім`я відповідачки, але знаходиться у користуванні позивача.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від
15 листопада 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію від суми продажу квартири АДРЕСА_1
в розмірі 59 500,00 дол. США.
Поділено майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу,
а саме:
визнано за ними право власності по 1/2 частині земельної ділянки, кадастровий номер 5123784200:01:001:0043, за адресою:
АДРЕСА_5 ;
визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль "Honda Accord 2.0i Comfort 6 (MT)", державний номер НОМЕР_2 ;
залишено у користуванні та власності ОСОБА_2 автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині поділу земельної ділянки кадастровий номер 5123784200:01:001:0043 за адресою:
АДРЕСА_5, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна земельні ділянка придбана за час перебування сторін у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, де частки кожного є рівними.
Задовольняючи позовні вимоги в частині поділу транспортних засобів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль "Honda Accord 2.0i Comfort 6 (MT)", державний номер
НОМЕР_2, знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1,
а автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер знак НОМЕР_1,
у фактичному користуванні ОСОБА_2, а також з того, що сторонами не надано доказів ринкової вартості автомобіля "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1, крім того, автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 не оцінено, як і автомобіль "Honda Accord 2.0i Comfort 6 (MT)", державний номер НОМЕР_2, яким користується
ОСОБА_1, клопотань про призначення відповідної оціночної експертизи сторони не заявляли.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації від суми продажу квартири
в розмірі 59 500,00 дол. США, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що кошти в розмірі 119 000,00 дол. США від продажу квартири за адресою:
АДРЕСА_6, які згідно з розпискою від 15 червня 2018 року відповідачка отримала від позивача, є предметом спільної сумісної власності подружжя, і ОСОБА_2 не довела, що кошти були витрачені в інтересах сім`ї.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Данилюк А. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року в частині стягнення
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації від суми продажу квартири у розмірі 59 500,00 дол. США і прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витратили за час спільного проживання, ведення спільного господарства та в інтересах
сім?ї - придбавши квартиру АДРЕСА_3 . Матеріали справи не містять доказів використання спільних коштів не в інтересах сім?ї, а позивач у заявах по суті стверджував, що на той час сторони проживали разом, вели спільне господарство та мали намір придбати житло та придбали його. Суд не врахував також те, що у квартирі АДРЕСА_3, яка придбана за спільні кошти, проживає відповідач разом із дітьми, що також не заперечувалось позивачем.
Аргументи інших часників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.
15 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки спільного сумісного майна.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 15 листопада
2022 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Фактичні обставини справи
02 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від
14 березня 2019 року.
Згідно з договором купівлі-продажу від 15 червня 2018 року ОСОБА_1 передав у власність (продав) а ОСОБА_5 прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 113 кв. м, житловою площею 64,8 кв. м.
За домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 449 396,84 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Різой Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 368 (а. с. 32-34).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 червня 2018 року вказана квартира належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Згідно з копією розписки від 15 червня 2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 суму в розмірі 119 000,00 дол. США від продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 36).
У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, і це не заперечувала
ОСОБА_2, що за кошти в розмірі 119 000,00 дол. США, від продажу вищезазначеної квартири було придбано квартиру
АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від
10 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., зареєстрованого в реєстрі
за № 6764. При цьому квартира була оформлена на матір відповідачки -
ОСОБА_4 та належить їй на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 19-20).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права