Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 295/4780/20
провадження № 61-7551св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2021 року у складі судді Семенцової Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Позовну заяву обґрунтовувала тим, що з 2002 року вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках з відповідачем, а з 04 вересня 2003 року до 09 січня 2020 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Протягом 2002 - 2006 років за їхні спільні кошти збудовано житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 . Оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться цей житловий будинок, належала ОСОБА_2, то право власності на новозбудований житловий будинок також зареєстровано за ним. 18 червня 2007 року ОСОБА_2 продав 52/100 частини цього житлового будинку своєму брату ОСОБА_4 . Позивач зазначала, що 48/100 частини спірного житлового будинку є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, проте між нею та відповідачем виник спір щодо цього нерухомого майна, оскільки колишній чоловік заперечує її право власності на 1/2 частини спірного житла.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати 48/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 110,90 кв. м, житловою площею 41,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частини 48/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 1810136300:01:015:0005, загальною площею 0,0946 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, пропорційно виділеній їй частині житлового будинку.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що переважна більшість робіт із будівництва спірного будинку здійснена до укладення шлюбу між сторонами, на час укладення шлюбу такий будинок мав статус об`єкта незавершеного будівництва. Позивач не надала суду належних доказів того, що за рахунок спільних трудових чи грошових затрат або її затрат істотно збільшилася вартість спірного житлового будинку та не надала доказів, що за рахунок її коштів здійснювалося будівництво вказаного житлового будинку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норми матеріального права, зокрема без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
У своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що спірний будинок побудований та введений в експлуатацію у період 2003 - 2006 років, про що зазначено в технічному паспорті на будинок, свідоцтві про право власності на житловий будинок від 30 жовтня 2006 року та витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08 листопада 2006 року. На момент укладення шлюбу між сторонами будинок мав статус незавершеного будівництвом будинку, ступінь готовності якого встановити неможливо через відсутність технічної документації на нього станом на вересень 2003 року, а тому відповідач мав право власності лише на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складався об`єкт незавершеного будівництвом будинку. Судом апеляційної інстанції помилково застосовано положення статті 62 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оскільки позивач у позовних вимогах не ставила питання щодо істотності збільшення вартості майна.
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 295/4780/20 із Богунського районного суду м. Житомира та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року матеріали справи № 295/4780/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 2003 року. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 січня 2020 року шлюб між ними розірвано.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27 вересня 1990 року № 356 ОСОБА_2 надано у безстрокове користування земельну ділянку площею 500,0 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 та призначена для будівництва житлового будинку.
Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 14 серпня 2003 року № 471 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту щодо продовження будівництва двоквартирного житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .
13 жовтня 2003 року затверджено технічні умови на будівництво двоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до архітектурно-планувального завдання на проектування двоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, затвердженого начальником Головного управління містобудування та архітектури Житомирської міської ради 09 грудня 2003 року, на земельній ділянці за вказаною адресою знаходиться розпочатий будівництвом двоквартирний житловий будинок.
20 вересня 2005 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0946 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 13 квітня 2006 року № 313 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом двоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .
25 вересня 2006 року виконкомом Житомирської міської ради на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
18 червня 2007 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 52/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач надавала згоду ОСОБА_2 на відчуження зазначеного нерухомого майна.
Допитаний у судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_6 надав показання про те, що в 2003-2004 роках стіни будинку були зведені та будинок накритий дахом із шиферу, вікна та двері в ньому вже були встановлені, підлоги не було, у ньому ніхто не проживав, подвір`я було не огороджене. На прохання батьків позивача в 2003-2004 роках він привозив будівельні матеріали, міжкімнатні двері, блоки для перегородок у будинку. Сторони спочатку проживали в батьків позивача в смт Черняхів, а в 2004-2005 роках переїхали проживати в будинок, який добудовувався.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_7 надала показання про те, що спочатку спірний будинок був не придатним для проживання, а потім весь час велося будівництво. До того, як у будинку стала проживати позивач, будинок представляв собою накриту дахом коробку, а з 2005 року, коли сторони стали проживати в ньому в облаштованій кімнаті на другому поверсі, там постійно проводилися роботи з його облаштування, зокрема в коридорі на підлозі було покладено плитку, зашито гіпсокартоном стелю, проведено воду в туалет і ванну, пізніше підведено гарячу воду, забетоновано подвір`я, де встановлено колодязь. Позивач купувала будівельні матеріали за свої кошти, так як відповідач після отриманої травми не працював, але він здійснював будівельні роботи.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що в 2003 році він допомагав у будівництві будинку, який не був завершений будівництвом, і на той час у будинку ніхто не проживав. До одруження сторони проживали в будинку батьків позивача, а в спірному будинку була зведена коробка двоповерхового будинку, вікна та двері вже були встановлені, підлоги в кімнатах не було, а також ванни і туалету.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_9 надала показання про те, що до одруження сторін в 2003 році вони два роки проживали в батьків позивача. На АДРЕСА_1 вони будували житловий будинок, який у 2003 році вже був зведений та накритий дахом, у будинку веранди не було, вхідні двері встановлені тимчасові, стіни в будинку не штукатурені, для проживання була придатна одна кімната на другому поверсі. За час шлюбу сторони здійснювали в будинку внутрішні будівельні роботи з його облаштування. Провели в будинок газ і воду, зробили туалет. Коли дитині ОСОБА_10 виповнився 1 рік, вони переїхали проживати в будинок, де вже на той час було облаштовано дві кімнати.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_11 надала показання про те, що спочатку відповідач та його брат отримали земельну діяльну, а потім за допомогою їхніх батьків побудували будинок на АДРЕСА_1 на два входи, який було зведено у 1990-х роках, у будинку були вікна і двері. У 1998 році ОСОБА_2 одружився та проживав із сім`єю у будинку, а після розірвання першого шлюбу одружився вдруге. У цьому будинку вона ніколи не була та що в ньому було всередині сказати не може. Газ до будинку було проведено в 1997 році.