ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа №640/32632/20
касаційне провадження № К/9901/48646/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя - Епель О.В.; судді - Губська Л.В., Карпушова О.В.)
у справі № 640/32632/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСФАЄР ТРЕЙД"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСФАЄР ТРЕЙД" (далі - ТОВ "ЕСФАЄР ТРЕЙД", позивач, платник, товариство, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 листопада 2020 року № 12/Ж10/26-15-07-01-05, № 11/Ж10/26-15-07-01-15 та № 10/Ж10/26-15-07-01-15.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що господарські операції, які стали предметом перевірки, мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, які не були надані відповідачу до перевірки з підстав отримання поштової кореспонденції через довірену особу лише 10 грудня 2020 року, тобто після завершення спірної перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На підставі викладеного позивач вважає протиправними висновки акта перевірки, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що платником не було надано до перевірки бухгалтерських, первинних та інших документів щодо правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за перевіряємий період.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що процедурні порушення, які були допущені контролюючим органом, є фундаментальними та свідчать про незаконність проведеної ним перевірки позивача, що обумовлює протиправність актів індивідуальної дії, прийнятих за її насідками.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2021 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції було застосовано норму права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 802/549/16-а, від 14 січня 2021 року у справі № 820/6564/17, від 20 березня 2020 року у справі № 2а-9423/12/2670, від 09 жовтня 2019 року у справі № 808/9397/13-а, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16. Зокрема, у наведених вище постановах Верховний Суд, здійснюючи правовий аналіз відповідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), які регламентують порядок проведення податкових перевірок платників податків, дійшов висновку, що проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Вказаному кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Крім того, платник податків, у разі ненадання документів під час проведення перевірки, не позбавлений права надання таких після завершення перевірки.
Ухвалою від 02 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
16 травня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 18 вересня 2020 року № 6638 та повідомлення від 23 вересня 2020 року № 10/26-15-07-01-05 відповідачем відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЕСФАЄР ТРЕЙД" з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ, що становить більше 100 000,00 грн, за липень 2020 року, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за квітень, травень, червень 2020 року (податкова декларація з ПДВ від 20 серпня 2020 року № 9206480919), за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2020 року № 66/26-15-07-01-05/41956999.
Перевіркою встановлено порушення платником:
пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 563 677,00 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у загальному розмірі 3 373 667,00 грн;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України в частині ненадання посадовим особам контролюючого органу документів під час перевірки.
На підставі висновків названого акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 листопада 2020 року:
№ 12/Ж-10/26-15-07-01-05, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 845 516,00 грн, з яких 563 677,00 грн за податковими зобов`язаннями та 281 839,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 11/Ж-10/26-15-07-01-05, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 3 373 667,00 грн;
№ 10/Ж-10/26-15-07-01-05, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
За правилами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн.