ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/7027/22
адміністративні провадження № К/990/11351/23, №К/990/8917/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства юстиції України, Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (суддя: Ільков В.В.) та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (судді: Чепурнов Д.В., Ясенова Т.І., Сафронова С.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, третя особа: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни", Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
17 травня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" (далі - третя особа-1), Міністерство юстиції України (далі - третя особа-2), у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо невиплати начальнику Новокодацького районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні;
зобов`язати Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити начальнику Новокодацького районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області ОСОБА_1 додаткову винагороду у в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона, підполковник внутрішньої служби, проходить службу на посаді начальника Новокодацького районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України. Позивачка уважає, що має право на отримання додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні. Однак, відповідач протиправно не виплачує їй додаткову винагороду у зазначеному розмірі, з часу запровадження воєнного стану в Україні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 починаючи з 24 лютого 2022 року по 17 травня 2022 року включно, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
Зобов`язано Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 17 травня 2022 року включно, у розмірі 30 000 грн. щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка починаючи з 24 лютого 2022 року має право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
При цьому судом першої інстанції не взято до уваги покликання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 20 травня 2022 року №38144/16.3.2/32-22 щодо визначення розміру та порядку виплати додаткової винагороди, оскільки такі роз`яснення Міністерства юстиції України мають рекомендаційний характер.
Оцінюючи аргументи відповідача про відсутність цільових бюджетних асигнувань для здійснення виплат додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що суб`єкт владних повноважень не може посилатись на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу не виплати додаткової винагороди, передбаченої чинним на час вирішення спору підзаконним нормативно-правовим актом.
Також відхилено судом апеляційної інстанції доводи відповідача про те, що характер виконуваної позивачем роботи не передбачає призначення їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", оскільки положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які залучені до виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), або особам, які несуть службу у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; несуть службу у нічний час: несуть гарнізовану та вартову службу, тощо.
З приводу покликань Міністерства юстиції України на пропуск позивачкою місячного строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції указав на те, що у даних спірних правовідносинах вимоги позивачки не обмежені будь-яким строком відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Міністерство юстиції України, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник покликається на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції від 07 травня 2022 року) та пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
На думку скаржника, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" є таким, що не поширюється на позивачку.
Так, скаржник зазначає, що право на додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної служби.
Поняття "несення служби", за твердженням скаржника, включає в себе чергування у складі наряду чергової частини, участь в оперативних заходах, несення варти тощо.
Виходячи з наведеного, стверджуючи, що позивачка не несла службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України, скаржник доводить, що вона не має права на виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції від 22 березня 2022 року).
У цьому зв`язку, скаржник додатково зазначає, що для виплати винагороди служба має бути несена в органах та установах, на території яких надається допомога в рамках програми "єПідтримка", а в даному випадку останнім днем подання запитів для отримання допомоги в рамках програми "єПідтримка" було 31 березня 2022 року, з огляду на що, уважає, що підстави для задоволення вимог по 17 травня 2022 року у судів були відсутні.
Також, за доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанції, помилково застосували до спірних правовідносин приписи частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції від 07 травня 2022 року), оскільки питання грошового забезпечення позивачки регулюються спеціальним законодавством, а передбачені законодавством про працю норми не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.
З огляду на наведене скаржник уважає, що в даному випадку застосуванню підлягає частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак наполягає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду із позовними вимогами у цій справі.
Крім того, скаржник наполягає на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які убачає у тому, що суд апеляційної інстанції розглянув на підставі пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення учасників (в порядку письмового провадження) справу, яка розглядалась у порядку загального позовного провадження.
У касаційній скарзі Державна установа "Центр пробації" Міністерства юстиції України, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник послався на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно розтлумачено дану норму матеріального права, оскільки, з погляду скаржника, право на додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн. мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які несуть службу в органах та установах зазначеної Служби, а не всі співробітники Державної установи "Центр пробації", які навіть не мають посадових завдань та обов`язків дотичних до несення служби.
При цьому скаржник зазначає, що поняття "проходження служби" і "несення служби" не є тотожними.
Під несенням служби скаржник розуміє залучення до участі в оперативних заходах, несення варти, в тому числі в нічний час, несення служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, входження до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
З цих підстав скаржник переконує, що відповідна норма права не повинна застосовуватися до позивачки, оскільки остання не відповідає вимогам, котрі передбачені зазначеною нормою права, оскільки ОСОБА_1 не несла службу в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби, а тому не має права на виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції від 22 березня 2022 року).
Крім того, скаржник зауважує, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а відтак за відсутності таких наказів підстави для нарахування та виплати такої винагороди відсутні.
До того ж, скаржник зазначає, що для виплати винагороди служба має бути несена в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка". Звертає увагу на те, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 213-р "Про внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204" Дніпропетровська області була включена до переліку територій, на яких надається допомога застрахованим особам в рамках програми "єПідтримка" з 11 березня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
Від позивача - ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 160/7027/22.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску Державною установою "Центр пробації" Міністерства юстиції України строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 160/7027/22.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 24 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №160/7027/22.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 24 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №160/7027/22.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 24 травня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на посаді начальника Новокодацького районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України.
Позивачка, уважаючи, що їй протиправно не виплачено додаткову винагороду за службу в умовах воєнного стану, звернулась з даним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи оцінку доводам касаційних скарг Міністерства юстиції України та Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, Верховний Суд уважає першочерговим необхідність надання оцінки доводам Міністерства юстиції України щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині безпідставного розгляду без повідомлення учасників (в письмовому провадженні) справи, яка розглядалась судом першої інстанції у порядку загального позовного провадження.