ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/5990/21
адміністративне провадження № К/990/5274/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, який приєднався до касаційної скарги Одеської обласної прокуратури, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 (суддя - Свида Л. І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 (колегія суддів у складі: Ступакової І. Г., Бітова А. І., Лук`янчук О. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури, Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 1 від 04.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 385к від 10.03.2021 про звільнення позивача з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора, що є рівнозначною посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області, а саме: на посаді прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси та органах прокуратури з 15.03.2021;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по дату винесення судового рішення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом керівника Одеської обласної прокуратури № 385к від 10.03.2021 його незаконно звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області та органів прокуратури з 15.03.2021 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), оскільки станом на 15.03.2021 прокуратура Одеської області не реорганізовувалася та не ліквідовувалася, рішення про скорочення посад прокурорів та державних службовців уповноваженим органом не приймалося. Підставою для прийняття наказу про звільнення стало, на його думку, необґрунтоване та невмотивоване рішення Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 1 від 04.12.2020 щодо неуспішного проходження атестації прокурором ОСОБА_1 за результатами співбесіди. При цьому, будь-які зауваження щодо його доброчесності у кадрової комісії були відсутні; остання у спірному рішенні зазначила, що прокурор ОСОБА_1 на запитання членів кадрової комісії щодо загальних засад діяльності прокуратури, кримінального та кримінального процесуального законодавства не надав або невірно і неповно надав відповіді на поставлені питання. Такі висновки комісії позивач вважає безпідставними та зазначає, що ним успішно пройдено перші два етапи атестації, під час яких перевірено рівень знань та умінь прокурора ОСОБА_1 у застосуванні закону.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 2012 року працював в органах прокуратури та з 15.12.2015 обіймав посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1, про що свідчать дані трудової книжки позивача.
Наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 385к, керуючись статтею 11, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), позивача звільнено з займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 15.03.2021.
Підставою для винесення зазначеного наказу стало рішення Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 1 від 04.12.2020.
З рішення Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора № 1 від 04.12.2020 встановлено, що під час проведення співбесіди, Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності та професійної етики. В Рішенні зазначено, що під час проведення співбесіди, зокрема, дослідження матеріалів атестації та обговорення їх з прокурором у формі запитань і відповідей, позивач не надав або невірно і неповно надав відповіді на такі запитання: не назвав жодної з основних цінностей діяльності прокуратури, визначених в пункті 1.3 розділу 1 Стратегії розвитку прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.10.2020 № 489, назвав тільки одну місію прокуратури (поновлення прав людини) з місій, визначених в пункті 1.2 розділу 1 Стратегії розвитку прокуратури, не надав визначення принципу верховенства права, не в повній мірі відповів на запитання щодо моменту набуття особою процесуального статусу підозрюваного (стаття 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)), не зазначив набуття статусу підозрюваного при затриманні за підозрою у вчинення кримінального правопорушення, позивач не надав упевненої відповіді на запитання щодо вартості чужого майна, за викрадення якого наступає кримінальна відповідальність. Таким чином відповідаючи на запитання позивач виявив недостатнє знання, а в деяких випадках незнання загальних засад діяльності прокуратури, положень Кримінального кодексу України (далі - КК України) та КПК України.
Крім того, в рішенні зазначено, що позивач не надав повної та правильної відповіді на одне з практичних завдань щодо того, яке рішення має прийняти суд за наслідками розгляду клопотання про визнання доказів недопустимими зазначивши, що суд має вирішувати це питання в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення та не зазначивши, що суд не може визнати доказ за умовами завдання допустимим.
Позивач вважає рішення № 1 Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 04.12.2020 та наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 385к протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 судом залучено до участі в цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Десятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 1 від 04.12.2020. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 385к від 10.03.2021. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області та органів прокуратури або на рівнозначній посаді з 15.03.2021. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 06.08.2021 в сумі 111 667,00 грн (без урахування обов`язкових відрахувань). Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 24 566,74 грн (без урахування обов`язкових відрахувань). Стягнуто з Одеської обласної прокуратури за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. Стягнуто солідарно з Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Десятої кадрової комісії № 1 від 04.12.2020 про неуспішне проходження атестації є невмотивованим, оскільки Комісією не конкретизовано на чому базуються її висновки про встановлення обставин, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності та професійної етики. В оскаржуваному рішенні не міститься посилання на матеріали атестації, які були досліджені та які стали підставою для висновку про неуспішне проходження атестації позивачем, відсутнє посилання на матеріали, які свідчать про невідповідність його критеріям професійної етики, а всі висновки кадрової комісії зводяться тільки до невірного за її позицією вирішення практичного завдання, надання неповних, нечітких відповідей, а в деяких випадках не надання відповідей позивачем. Суд урахував, що позивач пройшов перші два етапи атестації, які визначали рівень знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також визначали загальні здібності і навички прокурора та на цих етапах позивач підтвердив свою професійну компетентність за критеріями, які можливо оцінити та дослідити. Також суд зазначив, що позивач працює в органах прокуратури з 2012 року, надав докази заохочення за сумлінну роботу та високу професійну майстерність працівника органів прокуратури, підвищення кваліфікації в Національній академії прокуратури України в 2016, 2018 роках, однак в оскаржуваному рішенні відсутній аналіз цих результатів тестування та обґрунтування при таких результатах професійної некомпетентності позивача. Крім того, при вирішенні спору, судом враховано посилання позивача на його хвилювання під час проведення співбесіди. З цих підстав, суд визнав протиправним та скасував спірне рішення кадрової комісії.
Враховуючи протиправність рішення Десятої кадрової комісії № 1 від 04.12.2020 суд першої інстанції визнав протиправним і наказ керівника Одеської обласної прокуратури від 10.03.2021 № 385к про звільнення позивача відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як такий, що прийнятий на підставі незаконного рішення.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулась Одеська обласна прокуратура, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження Одеська обласна прокуратура зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Одеська обласна прокуратура указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) та пунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221 щодо законності ухвалення кадровими комісіями рішень про неуспішне проходження співбесіди унаслідок визнання прокурора таким, що не відповідає вимогам професійної компетентності - за результатами, у тому числі, й обговорення під час проведення співбесіди виконаного прокурором практичного завдання.
Отже, скаржник вважає, що на даний час Верховним Судом не викладено позицію стосовно дискреційних повноважень кадрової комісії на прийняття рішень стосовно прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію згідно з нормами Закону № 113-ІХ, тому Одеською обласною прокуратурою лише вказується на відсутність такого правового висновку Верховного Суду та зазначено норми матеріального права, а саме: пункти 9, 11, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та положень Порядку № 221 (пункт 8 розділу І, розділ IV Порядку № 221), а також положень пункту 12 Порядку № 233.
Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що кадрові комісії встановлюють відповідність прокурорів критеріям того, щоб визначити хто з них гідний продовжувати роботу у реформованих органах прокуратури, а вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об`єктивності такого рішення). У разі наявності у членів кадрових комісій обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності прокурора критеріям, йому надається можливість довести протилежне до прийняття остаточного рішення за результатами атестації. Кадрова комісія не зобов`язана доводити невідповідність прокурора за межами обґрунтованого сумніву. Якщо було встановлено обґрунтований сумнів і прокурор не зміг переконливо спростувати його, даних чинників може бути достатньо для того, щоб кадрова комісія визнала прокурора таким, що неуспішно пройшов атестацію з огляду на серйозність наявності певного одного фактору або з огляду на наявність сукупності факторів.
Наголошує на тому, що з огляду на дискреційний характер повноважень кадрових комісій щодо встановлення відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності та прийняття у зв`язку із цим відповідного рішення, суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам.
Крім того, скаржник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що професійна компетентність прокурора перевіряється під час складення іспиту першого етапу атестації, оскільки перший етап атестації прокурорів спрямований на встановлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, тобто навичок застосування закону. При цьому, тестові питання та відповіді на них завчасно оприлюднено, що дало змогу ознайомлення з ними. Під час третього етапу атестації прокурорам до моменту виконання практичного завдання не було відомо зміст такого завдання. За таких умов третій етап у частині виконання практичного завдання та його обговорення під час співбесіди має дещо ширший предмет дослідження, а саме: встановлення професійної компетентності прокурора при застосуванні законодавства у різних ситуаціях, уміння оперативного реагування при зміні обставин справи та у випадку непередбаченого виникнення нових обставин, вміння у застосуванні законодавчого обґрунтування будь-якої ситуації, що може динамічно змінюватися, тобто під перевірку у межах співбесіди, серед іншого підпадає і гнучкість методів професійної діяльності прокурора та його критичність мислення.
Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано норми положень підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, яким передбачено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури є безумовною підставою для його звільнення з посади прокурора за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Офіс Генерального прокурора у своїй заяві про приєднання до касаційної скарги Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 просить задовольнити касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Заявник посилається на те, що оскаржуване рішення відповідає вимогам, встановленим Порядком № 221, зокрема, типовій формі, містить посилання на нормативно- правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття, в рішенні наявне його обґрунтування. Крім того, заявник зазначає про те, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій. Також заявник зазначає, що успішне проходження попередніх двох етапів є обов`язковою умовою для допуску до співбесіди і не скасовує проведення під час співбесіди оцінки відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, що прямо передбачене пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та підпунктом 3 пункту 6розділу І Порядку № 221.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
08.02.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/5990/21.
Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою скарга Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021.
20.06.2022 до касаційного суду надійшла заява Офісу Генерального прокурора про приєднання до касаційної скарги Одеської обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2022 прийнято заяву Офісу Генерального прокурора про приєднання до касаційної скарги Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 420/5990/21.
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом № 113-IX, який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Згідно з пунктом 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Абзацами першим, другим, третім пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктами 4-6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України". Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Пунктом 1 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.