ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/16276/21
адміністративне провадження № К/990/24818/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у касаційній інстанції справу № 640/16276/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2022 року, ухвалене суддею Маруліною Л.О.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач 2, Кадрова комісія), в якому просив суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 № 2 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" про не проходження атестації ОСОБА_1, прокурором відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ №2044ц Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу правового аналізу управління правового забезпечення Офісу Генерального прокурора, або на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення наказом №2044ц Генеральної прокуратури України від 21.12.2019;
1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 різницю в середньому заробітку з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване ним рішення Кадрової комісії, на підставі якого прийнято наказ про звільнення останнього з посади прокурора, є необґрунтованим по суті. Так, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації, а тому аргументи Кадрової комісії про невідповідність його вимогам професійної компетентності, як єдиного критерію за яким комісія дійшла висновку про неуспішне проходження ним атестації, є безпідставними. Позивач звертає увагу, що під час співбесіди у Кадрової комісії не виникало питань щодо виконання ОСОБА_1 практичного завдання й результатів його виконання, а тому на його думку, за відсутності з цього приводу зауважень та питань, - він підтвердив рівень володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
2.1. Також позивач зазначає, що на дату його звільнення на підставі пункту 9 частини другої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", ліквідації або реорганізації Генеральної прокуратури України не відбулося, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідчить про незаконність звільнення ОСОБА_1 .
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та займав посаду прокурора відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України.
4. На виконання вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) позивач подав Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
5. Як свідчать матеріали справи позивач успішно пройшов іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, а тому був допущений до наступного етапу атестації.
6. У зв`язку із цим його допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
7. За результатами співбесіди 03.12.2019 членами Кадрової комісії було прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, з тих підстав, що останній не відповідає вимогам професійної компетенції, етики, доброчесності, зокрема: на підставі дослідження матеріалів справи, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, зокрема, у зв`язку із продемонстрованим низьким рівнем знань Конституції, законів України, інших нормативно-правових актів з питань виконання функцій, організації та діяльності прокуратури, прокурорів, міжнародних договорів стосовно захисту прав, основоположних свобод людини.
8. Наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 №2044ц на підставі рішення Кадрової комісії, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, звільнено позивача із посади прокурора відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 24.12.2019.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зокрема, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з цим позовом.
10. На усунення недоліків позовної заяви, позивачем, крім іншого, подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
11. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2021 відкрите провадження у справі № 640/16276/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 20.09.2021. Заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду ухвалено розглянути в судовому засіданні.
12. Через канцелярію суду 16.09.2021 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України строку звернення до суду.
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022, позов задоволено частково:
13.1. визнано протиправними та скасовані рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 №2 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" та наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 №2044ц про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;
13.2. поновлено позивача на посаді, з якої його було звільнено з 24.12.2019 та стягнуто на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 238 255,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора;
13.3. допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 30 508, 38 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора;
13.4. в іншій частині відмовлено.
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірне рішення Кадрової комісії не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про непроходження атестації прокурором ОСОБА_1, а отже, не може вважатися законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі висновків компетентного органу у відповідній сфері, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
14.1. Так, суди попередніх інстанцій зауважили, що Кадровою комісією не деталізовано в чому полягає обґрунтований сумнів у професійній компетенції позивача, жодних зауважень щодо підготовленого позивачем практичного завдання спірне рішення не містить. У матеріалах справи наявний протокол засідання Кадрової комісії від 03.12.2019, в якому вказано лише про неуспішне проходження позивачем атестації.
14.2. Суди обох інстанцій також зазначили, що зі змісту наявних у матеріалах справи доказів, в тому числі й протоколу від 03.12.2019 не можливо встановити, які питання Кадрова комісія ставила позивачу, в рамках чого, які матеріли атестації використані, які відповіді надавалися позивачем.
14.3. А тому, на переконання судів попередніх інстанцій, висновок комісії щодо низького рівня теоретичної підготовки позивача не містить конкретних підстав невідповідності останнього вимогам професійної компетентності, зокрема в частині низького рівня професійної мотивації.
14.4. Дійшовши висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення комісії, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наслідком його скасування є також скасування наказу Генерального прокурора про звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури, як похідного.
14.5. На підставі означеного суди обох інстанцій дійшли висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде його поновлення на посаді у Генеральній прокуратурі України з якої його звільнено.
14.6. Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у цьому випадку цей строк для оскарження рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 № 2, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 21.12.2019 №2044ц, повинен обраховуватися або з 03.12.2019 (публікація результатів атестації на сайті Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) або з дня ознайомлення позивача із змістом такого рішення (тобто підставами його прийняття).
14.7. Суди попередніх інстанцій врахували ту обставину, що докази ознайомлення позивача із змістом оскаржуваного рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 №2 у матеріалах справи відсутні, в той час як доведено зворотнє, що позивач й на день винесення спірного наказу про звільнення від 21.12.2019 із рішенням Кадрової комісії ознайомлений не був, що підтверджується особистою розпискою ОСОБА_1 у цьому наказі.
14.8. На переконання судів попередніх інстанцій оскільки вимога щодо оскарження наказу про звільнення є похідною від первісної - про оскарження рішення Кадрової комісії, тому обрахування строку звернення позивача до суду із цим позовом має здійснюватися з моменту ознайомлення останнього із рішенням Кадрової комісії.
14.9. Судами обох інстанцій також було враховано, що долучені позивачем до позовної заяви та додаткових пояснень медичні результати обстежень, амбулаторної картки №311532, виписки та висновки медичних установ, консультативні заключення (від 30.10.2019 та від 24.09.2021) підтверджують обставину встановлення у серпні 2019 року ОСОБА_1 діагнозу "гіпертиреоз щитоподібної залози", який проявляється у суттєвому погіршенні самопочуття, і тяжкий період захворювання припав саме на період з 22.08.2019 по 12.06.2020 у зв`язку із загостренням хвороби. Також із вказаних медичних документів судами установлено, що ОСОБА_1 знаходився під постійним консультативним наглядом ендокринолога, які вказують на те, що позивач протягом часу, який був відведений законом на звернення до суду, мав ускладнення свого здоров`я, та не мав можливості на рівні з іншими членами суспільства реалізовувати свої права щодо доступу до правосуддя.
14.10. На думку судів попередніх інстанцій, оскільки фактичне ознайомлення позивача із змістом оскаржуваного рішення відбулося лише 08.06.2021, що підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи принципи пропорційності та належного урядування, беручи до уваги стан здоров`я позивача у цей період, в призмі абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України, причини пропуску звернення до суду із цим позовом є поважними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
15. Від Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду (далі - Суд) 13.09.2022 надійшла касаційна скарга, в якій відповідач 1 просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 640/16276/21, а позов залишити без розгляду.
16. Ця касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом не було враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 18.03.2021 у справі № 200/11827/19-а, 03.04.2019 у справі № 901/896/18, 14.12.2021 у справі № 420/6115/19, від 06.06.2018 у справі № 804/5529/15, від 18.03.2021 у справі № 320/2915/20, від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18 щодо застосування статті 122 КАС України.
17.1. Так, скаржник указує, що у цій справі позивачем оскаржується наказ щодо звільнення із публічної служби, а тому для звернення до суду у таких справах КАС України встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки із оскаржуваним наказом ОСОБА_1 ознайомився 24.12.2019, про що свідчить відповідна відмітка на копії наказу, то перебіг встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку на оскарження цього наказу розпочався 25.12.2019 і закінчився 25.01.2020. Водночас із позовом про оскарження цього наказу ОСОБА_1 звернувся лише 10.06.2021, тобто через 17 місяців з дня ознайомлення.
17.2. Скаржник зазначає, що співбесіда із позивачем відбулася 03.12.2019 та цього ж дня комісією, згідно із протоколом засідання від 03.12.2019 № 1, за результатами проходження позивачем атестації ухвалено рішення про неуспішне її проходження. Своєю чергою, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що результати співбесіди, згідно з вимогами пункту 18 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221), оприлюднюються на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), тобто про прийняте комісією стосовно нього рішення за результатами співбесіди про неуспішне проходження ним атестації йому достеменно було відомо 03.12.2019.
17.3. На переконання скаржника ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що він вчинив всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту, оскільки впродовж 17 місяців з часу винесення оскаржуваного наказу позивач не був позбавлений права на звернення до адміністративного суду із цим позовом.
17.4. У цьому аспекті цей відповідач звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у вищевказаних постановах, де зазначено, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує наказ про звільнення та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
17.5. Офіс Генерального прокурора наголошує, що висновок судів попередніх інстанцій про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду зроблений із врахуванням його стану здоров`я у період з 22.08.2019 по 12.06.2020 не відповідає обставинам справи, адже з 28.12.2019 ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури, на яку його призначено за результатами проходження конкурсу.
17.6. На переконання скаржника, працюючи на зазначеній посаді позивач міг (при цьому не перебуваючи на лікарняному) звернутися за отриманням за місцем роботи рішення Кадрової комісії, а також звернутися до суду із його оскарженням.
17.7. Крім того, покликання позивача на "обґрунтовані побоювання вчинення активних дій щодо захисту свого порушеного права під час роботи у Офісі Генерального прокурора" відповідач 1 уважає безпідставними, позаяк такі не підтверджені жодними належними й допустимими доказами.
17.8. За твердженнями Офісу Генерального прокурора, звернення позивача через рік після звільнення до Офісу Генерального прокурора про отримання копії рішення Кадрової комісії, на підставі якого виданий наказ про звільнення та через півтора року з позовом до суду свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав наміру своєчасно звернутися до суду, діяв недобросовісно і строк звернення до суду пропустив без поважних причин.
17.9. Також скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 235 КЗпП України, викладених, зокрема, у постановах від 16.12.2020 у справі № 541/1700/17 та від 16.12.2020 у справі № 761/26220/17, а саме при розрахунку ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2021 по 02.02.2022 дійшовши хибного висновку про наявність підстав для стягнення із Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування факту працевлаштування позивача в Офісі Генерального прокурора, що і призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень у справі.
17.10. Як зазначає скаржник, період, який може вважатися вимушеним прогулом у випадку цієї справи відповідно до статті 235 КЗпП України, становить 2 робочих дні (26.12.2019 та 27.12.2019), оскільки відповідно до наказу Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2044ц на підставі рішення П`ятої кадрової комісії, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 24.12.2019, а наказом Генерального прокурора від 27.12.2019 № 2221ц його призначено на посаду головного спеціаліста відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України, як переможця конкурсу з 28.12.2019 (враховуючи, що 24.12.2019 був останнім робочим днем ОСОБА_1, а звільненим він вважається з 25.12.2019, що є святковим днем відповідно до статті 73 Кодексу законів про працю України).
18. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 11, 12, 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233), пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221.
18.1. Скаржник переконує, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано пункту 17 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 113-ІХ, пункту 12 Порядку № 233 щодо повноважень Кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній компетентності, етики та доброчесності прокурора.
18.2. За доводами скаржника оцінка професійної компетентності прокурора на етапі співбесіди пов`язана винятково з оцінкою його практичних здібностей та навичок. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження.
18.3. Відповідач 1 переконує, що рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень, а отже воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційної.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрите касаційне провадження №К/990/24818/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24.05.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Позиція інших учасників справи
21. Від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Якименко М.М., до Суду 09.11.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішенні - без змін.
21.1. У цьому відзиві сторона позивача зазначає про правильність висновків судів попередніх інстанцій, що строк звернення до суду для оскарження рішення Кадрової комісії від 03.12.2019 № 2, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 21.12.2019 №2044ц, повинен обраховуватися або з 03.12.2019 (публікація результатів атестації на сайті Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) або з дня ознайомлення ОСОБА_1 із змістом такого рішення (тобто підставами його прийняття). Оскільки фактичне ознайомлення позивача із змістом оскаржуваного рішення відбулося лише 08.06.2021, що підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи принципи пропорційності та належного урядування, беручи до уваги стан здоров`я позивача у цей період, в призмі абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України, на переконання представника позивача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом 09.06.2021.
21.2. Як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням поважності причин його пропуску, зокрема, долучено до матеріалів справи медичні результати обстежень, амбулаторну картку №311532, виписку та висновки медичних установ, консультативні заключення (від 30.10.2019 та від 24.09.2021) з яких слідує, що у серпні 2019 року позивачу поставлено діагноз "гіпертиреоз щитоподібної залози", який проявляється у суттєвому погіршенні самопочуття. Тяжкий період захворювання припав на період з 22.08.2019 по 12.06.2020 у зв`язку із загостренням хвороби. Із долучених до матеріалів справи документів слідує, що позивач знаходився під постійним консультативним наглядом ендокринолога, які вказують на те, що позивач протягом часу, який був відведений законом на звернення до суду, мав ускладнення власного здоров`я, та не мав можливості на рівні з іншими членами суспільства реалізовувати свої права щодо доступу до правосуддя.
21.3. При цьому, як зауважує представник позивача, суди першої та апеляційної інстанцій проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача 1 щодо заявлених позовних вимог, дійшли правильного висновку про наявність підстав для відповідного задоволення позовних вимог/залишення без задоволення апеляційної скарги з метою ефективного забезпечення захисту прав позивача, а відтак наразі доводи та мотиви касаційної скарги не спростовують наведеного і тому скарга Офісу Генерального прокурора не підлягає задоволенню, натомість законні та обґрунтовані рішення судів попередніх інстанцій мають бути залишене в силі.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із проходженням позивачем публічної служби, а саме у зв`язку із його звільненням наказом Генерального прокурора №2044ц від 21.12.2019 з посади прокурора відділу правового аналізу управління правового забезпечення Генеральної прокуратури України, який прийнято на підставі рішення № 2 П`ятої кадрової комісії "Про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1" від 03.12.2019.
24. Одним із основних аргументів Офісу Генерального прокурора в касаційній інстанції, як і в судах попередніх інстанцій, є посилання на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом, який визначено у частині п`ятій статті 122 КАС України, а саме звернення до суду із цим позовом відбулося майже через 17 місяців після ознайомлення позивача із наказом про його звільнення.
25. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Офісу Генерального прокурора, які слугували підставою відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом та неправильної оцінки поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів виходить із такого.
26. Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
27. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
28. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
30. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
31. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
32. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
34. Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
35. Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.
36. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
37. Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку у разі визнання їх судом неповажними.