ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2023 року
м. Київ
справа № 826/17517/15
касаійне провадження № К/9901/28552/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків як відокремленого підрозділу ДПС (далі - Управління) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.12.2015 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя - Оксененко О.С., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі - Підприємство) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Управління) (правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків як відокремлений підрозділ ДПС) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,
секретар судового засідання - Малик І.М.,
представник позивача - Куліда А.А.,
представник відповідача - Удод І.О.
У С Т А Н О В И В:
У cерпні 2015 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 № 0000254050.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що: реальність господарських операцій між Підприємством та ПП "АН Транс" щодо придбання продукції (насіння зернових культур) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбана у зазначеного постачальника продукція були реалізована позивачем іншим контрагентам, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку та знайшло своє відображення у акті перевірки, з урахуванням того, що отримання Підприємством доходу від реалізації придбаної у ПП "АН Транс" продукції податковий орган не заперечував; Підприємство вжило усіх належних від нього заходів для перевірки контрагента - ПП "АН Транс" перед початком співпраці, зокрема, отримало ряд документів на підтвердження правосуб`єктності та добросовісності ПП "АН Транс", з урахуванням того, що представники Підприємства в ході співпраці безпосередньо зустрічалися д директором ПП "АН Транс" - ОСОБА_1, що підтверджує його участь у здійсненні господарських операцій із Підприємством; щодо вироку Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у справі № 522/20533/14-к стосовно ОСОБА_1, то вказаним вироком встановлено наявність кримінально карних діянь з боку саме фізичної особи ОСОБА_1, тоді як правові, господарські та комерційні відносини між юридичною особою ПП "АН Транс" та позивачем не досліджувались, у вироку не міститься жодного слова про те, що ПП "АН Транс" не здійснювало фактичної діяльності і цей вирок не утворює жодної преюдиції щодо господарської діяльності позивача.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.12.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 № 0000254050.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Підприємством та ПП "АН Транс" щодо придбання продукції (насіння зернових культур) підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбана у зазначеного контрагента продукція були реалізована Підприємством іншим суб`єктам господарювання, зокрема, на експорт; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих потужностей; вироком Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у справі № 522/20533/14-к ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першої статті 205 Кримінального кодексу України, тобто "фіктивне підприємництво", яке виразилось у придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, зазначений вирок не визначає юридичну особу ПП "АН Транс" як фіктивну з моменту утворення, а також не визначає її комерційні операції з іншими юридичними особами, у тому числі й з Підприємством, як фіктивні, з урахуванням того, що господарські відносини між ПП "АН Транс" та Підприємством в ході судового розгляду кримінальної справи взагалі не досліджувались, не надавалась правова оцінка первинним бухгалтерським документам, обставинам щодо підписання/не підписання ОСОБА_1 документів бухгалтерської та податкової звітності, не досліджувались інші докази, що б засвідчували фіктивність договорів позивача та його контрагента, з урахуванням того, що до матеріалів справи були долучені нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1, справжність підпису якого засвідчена нотаріусом О.В. Зарембою, яка зареєстрована у реєстрі за № 177, а також протокол відібрання у ОСОБА_1 заяви адвокатом Чередніченком В.П., в яких вказано про те, що: ОСОБА_1 перебував на посаді директора ПП "АН Транс" (код ЄДРПОУ 36154115); офіс ПП "АН Транс" знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Успенська, буд. 22, оф. 202; підприємство зареєстроване та працює на ринку України з 2008 року; ПП "АН Транс" станом на сьогодні не перебуває у процесі припинення; основний вид діяльності ПП "АН Транс" - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, допоміжна діяльність у рослинництві, а також складське господарство; ПП "АН Транс" дійсно співпрацювало з Підприємством у 2013 році; саме ПП "АН Транс" здійснило постачання кукурудзи, ячменю та пшениці Підприємству на підставі укладених договорів поставки; поставки продукції за вищезазначеними договорами були фактично виконані ПП "АН Транс" в повному обсязі, що підтверджують належним чином оформлені первинні документи; у вказаний період співпраці ПП "АН Транс" мало всі необхідні трудові ресурси, основні фонди для здійснення господарської діяльності; щодо вироку Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 ОСОБА_1 пояснив, що цей вирок не стосується здійснення господарських операцій між ПП "АН Транс" та Підприємством у 2013 році. Також, суди вказали, що в ході допиту директора Одеської філії ДП "Сантрейд" ОСОБА_2, як особи, яка була відповідальна за безпосередню комунікацію з клієнтом ПП "АН Транс" у 2013 році, останній підтвердив, що особисто спілкувався зі ОСОБА_1 та іншим представником ПП "АН Транс" в офісі Одеської філії Підприємства перед початком співпраці з даним контрагентом. Свідок пояснив, що в ході вказаної зустрічі ОСОБА_1 власноручно засвідчив підписом копії перших сторінок свого паспорту та інші документи на підтвердження статусу ПП "АН Транс". Також свідок підтвердив, що за його переконанням він спілкувався саме з тою особою, фотографія якої розміщена в паспорті директора ПП "АН Транс" - ОСОБА_1 .
Відповідач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що вироком Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у справі № 522/20533/14-к ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першої статті 205 Кримінального кодексу України, а ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, тоді як згідно позиції Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 26.01.2016 у справі № 2а-15327/12/2670, статус фіктивного, нелегального підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарській операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Також скаржник послався на те, що у провадженні Слідчого управління фінансових розслідувань МГУ ДФС Центрального офісу з ОВП знаходиться кримінальне провадження № 32015100110000029 від 03.02.2015 за фактом вчинення службовими особами Підприємства кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в рамках якого було проведено експертне почеркознавче дослідження (висновок експерта від 16.05.2016 № 581/тдд), за результатами якого встановлено, що підписи у графах " ОСОБА_1", "Від постачальника Директор ОСОБА_1", "Виписав (ла)", "Відпуск дозволив" виконані не громадянином ОСОБА_1, а іншою особою. Вказані обставини спростовують дійсне виконання договорів між Підприємством та ПП "АН Транс".
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що: висновок експерта, на який посилається Управління, на дату ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не існував, з огляду на що суд касаційної інстанції не може оцінювати правомірність рішень судів попередніх інстанцій на підставі такого доказу; за відсутності у кримінальних провадженнях № 32014160000000149 чи № 32015100110000029 вироку суду, уповноваженого на оцінку матеріалів досудового розслідування, посилання на такі матеріали кримінального провадження є передчасними та безпідставними і не можуть бути покладені в основу висновків про діяльність Підприємства; факти, встановлені у вироку Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у кримінальній справі № 522/20533/14-к щодо ОСОБА_1, не можуть свідчити про порушення податкового законодавства Підприємством.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.11.2021 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 30.11.2021.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків як відокремленим підрозділом ДПС.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.11.2021 задовольнив клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі задовольнив. Зупинив провадження у справі № 826/17517/15 позовом Підприємства Управління про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення до вирішення справи №160/3364/19 Великою Палатою Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.05.2023 поновив касаційне провадження у справі та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 23.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "АН Транс" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, результати якої були оформлені актом № 28/28-10-40-50/ 25394566 від 25.06.2015, за висновками якого Товариством були порушені: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за 2013 рік, на загальну суму 1672645,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: листом від 01.04.2015 № 1699/7/15-32-09-02 від старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУФР ГУДФС в Одеській області отримано копію протоколів допиту ОСОБА_1 від 10.09.2014 та від 05.03.2015 згідно яких ОСОБА_1 повідомив, що перереєстрував ПП "АН Транс" на своє ім`я за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності від імені цього субєкта господарювання, документів податкової та фінансової звітності, а також інших первинних бухгалтерських документів не підписував, про Підприємство йому нічого не відомо, з його службовими особами він не зустрічався; вироком Приморського районного суду міста Одеси від 07.11.2014 у справі № 522/20533/14-к ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першої статті 205 Кримінального кодексу України; зустрічну звірку ПП "АН Транс" провести неможливо, оскільки вказане підприємство має стан платника податків "8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням"; за даними інтегрованої АІС "Податковий блок" у ПП "АН Транс" відсутні трудові ресурси та основні засоби для провадження господарської діяльності. Вказані обставини слугували підставою для висновку інспекції про відсутність реального здійснення господарських операцій та, як наслідок, про завищення Підприємством витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 № 0000254050, яким збільшив Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 1672645,00 грн. - за основним платежем та на 836322,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу..
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (покупцем) та ПП "АН Транс" (продавцем, постачальником) були укладені договори поставки: № 4500678615 від 05.06.2013, № 4500677052 від 16.06.2013, № 4500679549 від 21.06.2013, № 4500680096 від 21.06.2013, № 4500681008 від 27.06.2013, № 4500682974 від 27.06.2013, № 4500681902 від 27.06.2013, № 4500683403 від 01.07.2013, № 4500684363 від 05.07.2013, № 4500682600 від 05.07.2013, № 4500684258 від 05.07.2013, № 4500685878 від 15.07.2013, № 4500685098 від 15.07.2013, № 648951 від 25.07.2013, № 649183 від 26.07.2013, № 649230 від 28.07.2013, № 649644 від 30.07.2013, № 650213 від 01.08.2013, № 650187 від 01.08.2013, № 650405 від 03.08.2013, № 650407 від 05.08.2013, № 650667 від 06.08.2013, № 651540 від 09.08.2013, № 651989 від 13.08.2013, № 651999 від 13.08.2013, № 653423 від 22.08.2013, № 653859 від 23.08.2013, № 654908 від 02.09.2013, № 655019 від 04.09.2013, № 655063 від 04.09.2013, № 656297 від 11.09.2013, № 659087 від 26.09.2013, № 659618 від 30.09.2013, № 659821 від 01.10.2013, № 662833 від 21.10.2013, № 664792 від 04.11.2013, № 665762 від 11.11.2013, № 666238 від 14.11.2013, № 666402 від 17.11.2013, № 666840 від 20.11.2013, № 666931 від 20.11.2013, № 667105 від 21.11.2013, № 667229 від 22.11.2013, № 667585 від 26.11.2013, № 667825 від 28.11.2013, № 667969 від 29.11.2013, № 668445 від 04.12.2013, № 668861 від 07.12.2013, № 668858 від 06.12.2013.
Відповідно до умов зазначених договорів ПП "АН Транс" здійснило позивачеві поставку: пшениці в кількості 1185,24 тон на суму 2006470,60 грн. в червні - жовтні 2013 року; ячменю в кількості 693,88 тон на суму 1235412,80 грн. в червні - серпні 2013 року; кукурудзи в кількості 3602,180 тон на суму 5561509,60 грн. в червні - грудні 2013 року (без податку на додану вартість).
Реальність виконання вказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами, зокрема: податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, погашеними складськими квитанціями, переліками реєстрів прибуткових документів за формою ЗХС-5, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості кожної окремої партії за формою ЗХС-4.
При цьому, подальший рух придбаного позивачем у ПП "АН Транс" товару, зокрема, реалізація продукції на експорт, підтверджується договорами з експедитором позивача - ТОВ "Грінтур-Екс" про надання послуг на портовому зерновому терміналі, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами. Перевалку закуплених партій ячменю, кукурудзи і пшениці в Миколаївському морському порту здійснював експедитор - ТОВ "Нортоп", що підтверджується договором про надання послуг на портовому зерновому терміналі між позивачем та ТОВ "Нортоп", актами про надання послуг, рахунками-фактурами. Подальший експорт закупленого товару підтверджується копіями контрактів, митних декларацій, здавальних актів, що містять розшифровку реквізитів товарно-транспортних накладних, отриманий за якими товар був завантажений на конкретне судно, оригіналами довідок банку про оплату товару. Оформлення митних декларацій в Миколаївському морському торговельному порту здійснював експедитор - ТОВ "Табро", що підтверджується договором надання послуг на портовому зерновому терміналі, актами надання послуг, рахунками-фактурами. Частина закуплених позивачем у ПП "АН Транс" ячменю та пшениці була поставлена за умовами СРТ до ТОВ "Нікморсервіс Миколаїв", звідки перевезена експедитором - ТОВ "ТЕК Зектер" до Миколаївського морського порту для подальшого експорту. Транспортування товару підтверджується копіями реєстрів накладних, які передавались ТОВ "ТЕК Зектер" для ТОВ "Компания Нортроп" на складі ТОВ "Нікморсервіс Миколаїв" та коносаментами.
Також, судами було встановлено, що основним видом діяльності за КВЕД як позивача, так і його контрагента, за інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є оптова торгівля зерном, що повністю відповідає характеру оспорюваних операцій та їх предмету.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені обставини в їх сукупності вказують на наявність у позивача ділової мети придбання товару у ПП "АН Транс" та розумних економічних причин укладання з даним ПП "АН Транс" наведених вище договорів.
Крім того, судами було встановлено, що договори, укладені між позивачем та ПП "АН Транс", в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що на момент проведення перевірки у Підприємства були наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, сплачених позивачем на користь ПП "АН Транс", а аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат по операціях з ПП "АН Транс", які були предметом перевірки.
Так, за змістом частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правилу цієї норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) .
В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зауважити, що якщо на момент укладання договорів між позивачем та ПП "АН Транс" Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містив визначення первинного документа як документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, то з введенням в дію 03.01.2017 Закону України від 03.11.2016 № 1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг" первинний документ лише містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її.
Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
При цьому, Податковий кодекс України та Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України та статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.