ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 761/37520/16-к
провадження № 51-1616км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Селидове Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирішено питання цивільного позову та речових доказів у провадженні.
Як установив місцевий суд, 12 червня 2016 року близько 10:15 ОСОБА_6, керуючи технічно несправним автомобілем "Dаеwoo Lanos" (д. н. з. НОМЕР_1 ), рухався у другій смузі, із наявних трьох смуг його напрямку руху по проїзній частині вул. О Теліги в м. Києві, зі сторони вул. Дорогожицької в напрямку вул. Мельникова. В цей час, попереду зазначеного автомобіля на тротуарі, біля зупинки громадського транспорту "Бабин Яр" стояла пішохід - потерпіла ОСОБА_9 .
Під час руху обвинувачений ОСОБА_6 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпунктів "а", "б", "д" пункту 12.1 та п. 31.1 Правил дорожнього руху України. Порушення цих вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 виявились в тому, що він перед початком та під час експлуатації автомобіля " "Dаеwoo Lanos", який мав технічні несправності підшипників матиці заднього правого колеса, не перевірив та не забезпечив технічно справний стан зазначеного транспортного засобу, рухаючись по вищевказаній проїзній частині, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, з урахуванням характерного не експлуатаційного шуму у задній правій частині кузова, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух, не зупинив керований ним автомобіль для усунення несправностей чи евакуації на станцію технічного обслуговування, а продовжив рух далі внаслідок чого сталася повна руйнація зовнішнього підшипника матиці заднього правого колеса та руйнація опорної шайби кріплення барабану до матиці, що призвело до сходження даного колеса з матиці і наступного його неконтрольованого руху по проїзній частині вул. О. Теліги та травмування потерпілої ОСОБА_9, яка стояла на тротуарі біля зупинки громадського транспорту "Бабин Яр", де колесо від автомобіля, яким керував ОСОБА_6, вдарило потерпілу ОСОБА_9 у верхню третину передньої поверхні тіла. В результаті даної дорожньо-транспортної події потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Районним судом встановлено, що порушення вимог пунктів 1.5, 2.3, підпунктів "а", "б", "д" пункту 12.1 та п. 31.1 Правил дорожнього руху України обвинуваченим ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Київський апеляційний суд ухвалою від 09 лютого 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями, його захисника - адвоката ОСОБА_10 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_11 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного.
Захисник обґрунтовує свої вимоги тим, що технічний запис судового засідання суду першої інстанції від 20 листопада 2018 року, під час якого було допитано потерпілу та свідка ОСОБА_12 щодо фактичних обставин справи, містить порушення вимог щодо технічної можливості відтворення, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є підставою для скасування судових рішень. Додає, що показання свідка ОСОБА_12, які зафіксовані в журналі судового засідання від 20 листопада 2018 року, відрізняються від тих, які зазначені у вироку, однак ці розбіжності в показаннях перевірити не представилось можливим, оскільки апеляційний суд безпідставно йому відмовив у повторному дослідженні доказів та допиті свідка, чим допустив порушення вимог ст. 404 КПК.
Крім іншого стверджує, що автотехнічна експертиза № 9912/16-52 проведена на підставі постанови слідчого від 14 квітня 2016 року, однак в матеріалах провадження вона відсутня, так як дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) трапилась 12 червня 2016 року. Додає, що наявна постанова слідчого про призначення автотехнічної експертизи від 14 червня 2016 року свідчить про встановлення причин відокремлення заднього лівого колеса, хоча фактично відокремилось заднє праве колесо, при цьому експерт у висновку надавав відповідь про відокремлення заднього правого колеса.
Як зазначає захисник, задля усунення розбіжностей, а також для роз`яснення висновку № 9912/16-52, який покладено в основу вироку, сторона захисту клопотала про виклик експерта, однак суди попередніх інстанцій відмовили, в чому також вбачає істотне порушення вимог КПК.
На думку захисника, оскільки огляд транспортного захисту, яким керував ОСОБА_6, здійснено не поверхнево, а з проникненням всередину, без дозволу власника автомобіля, а його дані покладено в основу експертизи, тому висновок експерта № 9912/16-52 має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки її проведено на підставі доказів, які він уважає недопустимими.
Додає, що орган досудового розслідування та суди попередніх інстанцій не дослідили та не врахували, що його підзахисний має вади слуху з 2005 року, які підтверджуються медичними довідками, а тому висловлене твердження експерта у висновку про те, що ОСОБА_6 повинен був чути нехарактерний шум(гул) під час руху автомобіля, залишилось не перевіреним.
Стверджує, що на всі ці порушення зверталася увага апеляційного суду, однак відповідей на доводи апеляційних скарг (обвинуваченого та його захисника) колегія суддів не надала, чим допустила порушення вимог статей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_13 та засуджений ОСОБА_6 касаційну скаргу просили задовольнити в повному обсязі, прокурор ОСОБА_5 підтримала скаргу частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, потерпіла ОСОБА_8 заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні суду слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.