Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 134/1147/20
провадження № 51-4292 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020190000140, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, інваліда 3 групи, раніше судимого, 08 листопада 2018 року вироком Ямпільського районного суду Вінницької області за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2018 року ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання період попереднього увʼязнення з 23 квітня 2020 року по день набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період часу з 19:00 до 19:55 год., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв зі своєю співмешканкою ОСОБА_8, в ході раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_8 удари кухонним ножем по передній поверхні лівого променево-п`ясного суглобу, по передній поверхні лівого колінного суглобу та в середню третину лівої гомілки з пошкодженням великих кровоносних судин, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпіла померла.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вказує, що ОСОБА_7 не мав умислу на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, а захищався від протиправних дій потерпілої, тому його дії за ч.2 ст.121 КК України кваліфіковані невірно, оскільки мала місце необхідна оборона. Висновки суду щодо його винуватості ґрунтуються на припущеннях.
В решті захисник наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи, дає власну оцінку доказам.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5, в судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони захисту, вважала, що вона не підлягає до задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Таким чином, доводи захисника щодо оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.