Постанова
Іменем України
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 367/8239/20
провадження № 61-10635св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бучанська міська рада Київської області,
третя особа - Комунальне підприємство "Бучанське управління житлово-комунального господарства",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року в складі судді Мерзлого Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області та просила: встановити факт її постійного проживання та ведення нею спільного господарства з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати її наймачем вищевказаного жилого приміщення замість попередніх наймачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язати Бучанську міську раду укласти з нею договір найму квартири АДРЕСА_2 .
На обґрунтування позову зазначала, що її бабуся ОСОБА_3 була основним наймачем квартири АДРЕСА_2, яка перебуває у комунальній власності, на підставі ордеру від 02 грудня 1967 року. До складу сім`ї наймача ОСОБА_3 входила ОСОБА_4 (її матір). З народження вона була зареєстрована у вищевказаній квартирі, але у 1999 році знялась з місця реєстрації у місті Бучі та зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_3 .
02 листопада 2001 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Оскільки допомоги від батьків дітей вона не отримувала, тому переїхала до матері ОСОБА_2 та продовжила проживати разом з нею та дітьми у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 її матір ОСОБА_2 померла, після чого вона разом з дітьми з квітня 2018 року по грудень 2019 року продовжила проживати у вказаній квартирі, утримувала її, та здійснювала всі обов`язки наймача. Спірне житло є єдиним її та її дітей місцем проживання.
Відповідач відмовив їй у зміні договору найму житлового приміщення з огляду на відсутність у неї документів, які підтверджують факт спільного проживання з основним наймачем.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. ОСОБА_1, зберігаючи за собою постійне місце проживання у квартирі АДРЕСА_4 фактично не проживала у спірній квартирі, а тому не набула і не могла набути право користування нею.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року в справі № 6-60цс12 та у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року в справі № 904/5995/16, від 21 травня 2020 року в справі № 199/9418/16-ц (провадження № 61-15885св18), від 21 травня 2020 року в справі № 428/3476/17 (провадження № 61-41948св18), від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), від 20 жовтня 2021 року в справі № 760/5955/17 (провадження № 61- 16945св20), від 30 травня 2022 року в справі № 366/1285/20 (провадження № 61-6232св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди неправильно застосували статтю 65 ЖК України і дійшли помилкового висновку, що вона не довела факт її вселення у спірне приміщення та те, що воно було її постійним місцем проживання. Їй на праві власності будь-яке інше житло не належить.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.
23 січня 2023 року справа № 367/8239/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.