Постанова
Іменем України
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 720/112/21
провадження № 61-8628св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2022 року в складі судді Ляху Г. О. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року в складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Владичана А. І,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнутизаборгованість за договором позики в сумі 3 102 000,00 грн, три відсотки річних в розмірі 308 500,27 грн та інфляційні втрати в сумі 715 321,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08 вересня 2017 року він уклав зі ОСОБА_2 договір позики, відповідно до якого надав відповідачу грошові кошти в борг в сумі 110 000,00 доларів США на строк до 30 квітня 2018 року.
Однак відповідач свої зобов`язання не виконав, у встановлений договором строк позику не повернув.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки позивач не довів факт передачі відповідачу грошових коштів за договором позики.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року в справі № 6-50цс16; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки оглянув та долучив до матеріалів справи примірник договору позики, який відповідач надав після закриття підготовчого засідання. Крім того суди не врахували правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
11 листопада 2022 року справа № 720/112/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
08 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою договір позики про те, що позивач надав відповідачу позику в сумі 110 000,00 доларів США на строк до 30 квітня 2018 року.
Договором сторони передбачили, що на підтвердження укладання договору та його умов надається письмова розписка від позичальника.
Договір укладений у двох екземплярах, кожен з яких має юридичну силу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.