Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 209/3320/21
провадження № 61-10483св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, як законний представник малолітньої ОСОБА_3
третя особа - Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади м. Кам`янської міської ради
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юрочкіна Юрія Валерійовича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, як законного представника малолітньої ОСОБА_3, третя особа - Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади м. Кам`янської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову вказувала, що 05 травня 1991 року її батькам: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі ордеру від 23 квітня 1991 року № 424 на їх сім`ю була видана квартира АДРЕСА_1 . До списку осіб, які вселилися за ордером з правом на площу за вказаною адресою, внесені: її мати - ОСОБА_4, її батько - ОСОБА_5, її брат - ОСОБА_6 та вона, як донька квартиронаймача, ОСОБА_1 .
Зазначала, що з часу отримання вказаної квартири основним її квартиронаймачем до 2003 року була її мати, а після її смерті до жовтня 2020 року - її батько. У 2001 році, маючи іншу сім`ю, вона знялась з реєстрації у батьківській квартирі та до 2014 року мешкала за іншою адресою. У 2014 році вона повернулася до сім`ї батька і брата, мешкала разом з ними до їх смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько), вела спільно з ними господарство, мала спільний бюджет, сплачувала за квартиру від імені батька і мешкає зараз в їх родинній квартирі.
Вказувала, що за час життя її брат одружився з ОСОБА_8, яка не мешкала у вищевказаній квартирі, але зареєструвала свою малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Намагаючись після смерті брата зареєструватися у вказаній квартирі, їй було відмовлено та роз`яснено, що для її реєстрації в квартирі необхідна згода всіх зареєстрованих осіб, зокрема згода їх невістки ОСОБА_8, як законного представника малолітньої ОСОБА_3, що була зареєстрована в їх квартирі. Відповідної згоди на її реєстрацію у квартирі ОСОБА_8 не надала, відмовилась з нею спілкуватися і виписати свою доньку з квартири, мешкаючи за іншою адресою.
Посилаючись на те, що вона тривалий час, а саме з 2014 року, мешкала з батьком і братом у своїй родинній квартирі, як член їх сім`ї, при її вселенні було дотримано порядок, була згода брата і батька на її проживання з ними, тому вважала, що в неї виникло право користування батьківською квартирою на законних підставах. Просила суд визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1, що є підставою для реєстрації у вказаній квартирі та внесення відповідних змін до особового рахунку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, що є підставою для реєстрації її у вказаній квартирі та внесення відповідних змін до особового рахунку.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач вселилась у спірну квартиру як член сім`ї наймача, на підставі виданого її батьку ордеру на склад їх сім`ї, у тому числі і на її вселення, була зареєстрована, постійно та тривалий час проживала у спірному житлі. Позивач не користується іншим житловим приміщенням на момент звернення її до суду, інших зареєстрованих членів сім`ї у спірній квартирі, крім малолітньої племінниці позивача - ОСОБА_3, не встановлено. При цьому права малолітньої вселенням позивача до свого житла порушуватися не будуть, права користування квартирою у майбутньому малолітня племінниця не позбавляється, а тому позивач не втратила право користуватися спірною квартирою та має право на визнання за нею права на проживання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, як законного представника малолітньої ОСОБА_3, задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач після виселення зі спірної квартири та зняття з реєстрації у 2001 році не довела факту набуття нею, відповідно до норм ЖК України, знову права на користування спірною квартирою. Зокрема, письмова згода на вселення позивача у спірну квартиру з 2014 року відсутня.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що вона вселилася в квартиру за ордером, разом зі своїми батьками, а також тривалий час перед смертю батька та брата проживала разом з ними.
Вказує, що судове рішення апеляційного суду є необґрунтованим, оскільки суд не відповів на всі її доводи, не дослідив надані нею докази, чим порушив принцип змагальності процесу.
Також вказує на те, що апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи, чим порушив її право на захист, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_8, як законний представник малолітньої ОСОБА_3, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не спростовують правильності оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи, надавши правильну правову оцінку обставинам справи, тому просить залишити судове рішення апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного від 31 січня 2023 року відкрито провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.
07 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі ордеру на жиле приміщення від 23 квітня 1991 року № 424, ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_5 на їх сім`ю була надана квартира АДРЕСА_1 .
До списку осіб, які вселилися за ордером з правом на площу за вказаною адресою, були внесені: ОСОБА_4 (мати позивача), ОСОБА_5 (батько позивача), ОСОБА_6 (брат позивача) та ОСОБА_1, що підтверджується копією особового рахунку № НОМЕР_1, свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2, виданого Будинком щастя м. Дніпродзержинська 02 березня 1973 року, а/з № 604, свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, виданого Адамівською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області 20 жовтня 1978 року, а/з № 37.
04 квітня 1998 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1", що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінської районної ради м. Дніпропетровська, а/з № 182.
Згідно із заявою у 2001 році, маючи іншу сім`ю, ОСОБА_1 знялась з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 та до 2014 року мешкала за іншою адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 (брат позивача), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а/з №252. За життя ОСОБА_6 одружився з ОСОБА_8 та 23 лютого 2016 року у квартирі на АДРЕСА_1, була зареєстрована його донька, онука квартиронаймача ОСОБА_5 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про склад сім`ї ТОВ "Абонент ХХІ" від 05 жовтня 2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (батько позивача та квартиронаймач квартири), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданого Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а/з № 774.
19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг м. Кам`янське із заявою про реєстрацію місця проживання на АДРЕСА_1, але у реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено на підставі пункту 11 Правил реєстрації місця проживання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 199/9418/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує порушення норм процесуального права, а саме постанова апеляційного суду оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки суд розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.