Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 201/152/21
провадження № 61-12462св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2022 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист права на особисте життя та його таємницю, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 15 січня 2019 він та ОСОБА_2 приймають участь у розгляді справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності. Судові засідання у зазначеній справі проводяться відкрито, розгляд справи не закінчено; як вільний слухач судові засідання у тій справі відвідує його теперішня дружина - ОСОБА_3 .
Посилався на те, що під час розгляду справи відповідач порушила його особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, а саме: права на особисте життя та його таємницю (стаття 301 ЦК України). Зокрема, 13 березня 2020 року відповідач через канцелярію Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська долучила до матеріалів справи: письмове пояснення суду відповідача, датоване 02 грудня 2019 року, письмову відповідь Комунального підприємства (далі - КП) "Дніпропетровський обласний перинатальний центр зі стаціонаром" Дніпропетровської обласної ради № 1258 від 28 листопада 2019 року.
У поясненнях відповідач вказує: "06 травня 2011 року я народила двох дітей у результаті екстракорпорального заплідннення (ЕКЗ), батьком яких є позивач по справі ОСОБА_1 . Копії свідоцтв про народження зазначених дітей наявні у матеріалах справи. Більш детальні пояснення щодо планування, запліднення та народження вказаних двох дітей, батьком яких є позивач по справі, не перебуваючи з ним у фактичних шлюбних відносинах чи у зареєстрованому шлюбі, я надам суду у судовому засіданні...". У цьому поясненні відповідач посилається на письмову відповідь КП "Дніпропетровський обласний перинатальний центр зі стаціонаром" Дніпропетровської обласної ради № 1258 від 28 листопада 2019 року.
14 вересня 2020 року в судовому засіданні суддя почав досліджувати та оголошувати матеріали справи. Оголосивши пояснення та додаток до пояснення, у присутності вільного слухача - його дружини, між суддею та ним склався наступний діалог (згідно з технічного запису судового засідання 14 вересня 2020 року):
Суддя: ... діти ваші?! (суддя має на увазі двох доньок позивача: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Позивач: так.
Суддя: ЕКЗ, що означає?
Позивач (далі - на російскій мові): экстракорпоральное оплодотворение (ЭКО) - берется сперматазоид и вставляется в яйцеклетку.
Суддя: це саме ваш сперматазоїд чи може це використаний біологічний матеріал іншої людини ... як це правильно називається?
Позивач: банк сперми.
Суддя: так, банк сперми.
Позивач: да.
Суддя: чи ви впевнені, що це біологічно саме ваші діти?
Позивач: я уверенный, что это мои дети, так как я сдавал биологический материал непосредственно перед оплодотворением!
Представник позивача намагався перешкодити вище викладеному діалогу, але головуючий все одно на ньому наполягав.
Після цього діалогу він і його дружина були в шоці через те, що предметом судового розгляду у справі не є обставини особистого життя позивача і відповідача, а спосіб запліднення відповідача (екстракорпоральне запліднення). Батьківство також ніким не оспорюється. Єдина мета і умисел, з якими діяв відповідач поза предметом спору, подаючи пояснення і додаток до пояснення, це умисно розголосити відомості про обставини особистого життя позивача - про те, що обидві його доньки були народжені завдяки екстракорпоральному заплідненню, а не природним шляхом.
Вказані відомості до цього часу нікому не були відомі, окрім відповідача, і він не надавав своєї згоди на розголошення цих відомостей.
Вважав, що відповідач знала, що він заперечує розголошення цієї інформації, вона також знала, що його дружина відвідує судові засідання і саме на такий спосіб розголошення відомостей і розраховувала, щоб посіяти смуту і розбрат у новоствореній сім`ї. Після розголошення цієї інформації, у його сім`ї періодично виникають конфлікти з приводу обставин його особистого життя, що тривалий час створює психологічно напружену атмосферу. Існує ймовірність, що розголошені відповідачем відомості про обставини його особистого життя дійдуть безпосередньо до дітей.
Стверджував, що не надавав згоду відповідачеві на розголошення обставин особистого життя. Зазначеними діями йому завдано значної моральної шкоди внаслідок розголошення обставин його особистого життя, яку він суб`єктивно оцінює в 140 000 грн.
Ураховуючи, що відповідачем розповсюджено особисту таємну інформацію щодо його особистого життя без його згоди, отже, він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої такими неправомірними діями відповідача.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 140 000 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що твердження ОСОБА_1 щодо умисного розголошення відповідачем відомостей про обставини особистого життя позивача, є голослівними та не підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами.
Зазначені відповідачем під час розгляду справи № 201/335/19 дії не можуть вважатися "розголошенням" в юридичному значенні цього поняття, визначеному статтею 301 ЦК України, оскільки "розголошення" має на меті повідомлення про обставини особистого життя стороннім особам. У даному випадку, суд, який розглядав справу № 201/335/19, не може вважатися сторонньою особою.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2022 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 7 432,69 грн, а всього - 12 432,69 грн.
Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь відповідача, оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зокрема, слід стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі - 5 000 гривень та інші витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у сумі 7 432,69 грн, а всього 12 432,69 грн. Суд зазначив, що вказані витрати підтверджені належними і допустимими доказами, їх стягнення відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.
При цьому районний суд взяв до уваги відсутність у матеріалах справи заяви позивача про наявність підстав для зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, проте, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 37 882,69 грн не є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги адвокатом сторони відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2022 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інших витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 7 432,69 грн.
В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд врахував співмірність розміру витрат на правничу допомогу до категорії справи, дійшов законного та справедливого висновку про стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, оскільки ця сума підтверджена наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновком районного суду щодо наявності підстав для стягнення інших витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, у сумі 7 432,69 грн, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Наданий розрахунок витрат відповідача, пов`язаних з розглядом справи № 201/152/21 в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська (том 1, а. с. 218) складений самостійно відповідачем, при цьому такі витрати не підтверджені жодними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції поклав на позивача лише ті витрати на правничу допомогу, які були фактично сплачені, що суперечить практиці Верховного Суду.
При цьому позивач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру судових витрат, а суд неправомірно самостійно їх зменшив.
Посилається на те, що суд першої інстанції не зазначив мотивів відхилення аргументів відповідача, викладених в доповненні до апеляційної скарги.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) та постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-17688св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 відсутні, відтак оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.
Посилається на те, що суд виконав остаточний розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України, а наведені ОСОБА_2 у касаційній скарзі правові висновки стосуються визначення розміру витрат на правничу допомогу, в які ніхто не втручався і які ніхто не порушував.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.