Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 297/1066/21
провадження № 61-806св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, орган опіки і піклування Великоберезької об`єднаної територіальної громади Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року у складі судді Михайлишина В. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, орган опіки і піклування Великоберезької об`єднаної територіальної громади, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № MKD7GA0000000004 від 26 лютого 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 29 575 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 лютого 2023 року.
Згідно з умовами зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.
У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за договором кредиту належно не виконав, що призвело до збитків товариства, які мають вираз у залученні ним вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та понесенні витрат зі сплати податків та інших обов`язкових платежів із цих коштів.
Позивач зазначав, що у зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 26 березня 2021 року має заборгованість 45 277,79 доларів США, з яких: 15 016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10 418,24 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом, 19 410,13 доларів США - пеня за несвоєчасність зобов`язань за договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 26 лютого 2008 року уклали договір іпотеки № MKD7GA0000000004, згідно з яким, ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30 кв. м, житлова площа - 34,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину. Обумовлена сторонами договору іпотеки, ціна предмету іпотеки дорівнює 181 800,00 гривень.
Договором іпотеки, укладеним між сторонами передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії.
Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не давав своєї згоди на реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватися на підставі рішення суду.
З метою досудового врегулювання спірних правовідносин, ним на адресу відповідача була направлена письмова вимога про добровільне звільнення будинку, яка була проігнорована.
Ураховуючи наведене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд:
- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MKD7GA0000000004 від 26 лютого 2008 року, в розмірі 45 277,79 доларів США, з яких: 15 016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10 418,24 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом, звернути стягнення на житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30, житлова площа 34,10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2022 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MKD7GA0000000004 від 26 лютого 2008 року у розмірі 45 277,79 доларів США, з яких: 15 016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10 418,24 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом, звернуто стягнення на житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30 кв. м, житловою площею 34,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивоване тим, що судом встановлено факт невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору № MKD7GA0000000004 від 26 лютого 2008 року, що є підставою для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на майно, яке перебуває в іпотеці, шляхом його продажу на прилюдних торгах.
При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що житловий будинок, який є предметом іпотеки, був придбаний за кредитні кошти, надані за умовами кредитного договору № MKD7GA0000000004 від 26 лютого 2008 року, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про виселення.
Суд застосував судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Берегівського районного суду від 16 травня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши, що ОСОБА_2 отримав згідно з кредитним договором кредит, вчасно не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту, чим порушив взяті на себе зобов`язання, районним судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про виселення зареєстрованих у ньому осіб, оскільки позивачем не доведено факт придбання житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, за рахунок кредитних коштів.
При цьому суд врахував, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки з відповідачем ОСОБА_1, вимоги банку щодо добровільного погашення заборгованості не були виконані ні позичальником, ні іпотекодавцем.
Суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 109 ЖК України, відповідно до яких, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", частиною третьою якої, одночасно з рішенням якої, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України "Про іпотеку").
При вирішенні питання щодо надання мешканцям житлового приміщення, з якого вони підлягають виселенню, важливо встановити факт придбання житла за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо виселення скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
За змістом уточненої касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржує судові рішення лише в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо виселення. Отже, в іншій частині Верховний Суд судові рішення не переглядає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не встановив обсяг житлової нерухомості, яка перебуває у власності відповідачів, придатності цих об`єктів до проживання, оскільки сама по собі реєстрація осіб у будинку не є підтвердженням наявності права користування цим майном. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 109 ЖК України.
Вважає, що апеляційним судом не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц (провадження № 61-17888св19), в якій зазначено, що частина друга статті 109 ЖК України не може бути підставою для відмови у виселенні особи, що має більше одного місця проживання і не може бути підставою для звуження правомочностей власника.
При цьому в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19 (провадження № 61-8135св21) касаційний суд дійшов висновку, що для вирішення питання щодо визнання колишніх власників предмету іпотеки такими, що втратили право користування майном (наслідок виселення), необхідно встановити чи проживають та користуються відповідачі спірним майном, чи мають вони інше житло, оцінити доводи щодо співмірності втручання у право на мирне володіння майном з дотриманням балансу між правами учасників спору.
Посилається на те, що, враховуючи незадовільний стан предмету іпотеки, непроживання в ньому зареєстрованих осіб, суди повинні були зробити висновок про те, що особи, які зареєстровані або проживають у предметі іпотеки мають інше житлове приміщення для проживання.
Звертає увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_1 неправомірно, без згоди банку, зареєструвала за вказаною адресою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень АТ КБ "ПриватБанк" зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 442/328/19-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/21, від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц, від 23 листопада 2022 року у справі 209/2032/14-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також АТ КБ "ПриватБанк" вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
26 лютого 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № MKD7GA0000000004, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 29 575 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 лютого 2023 року (а. с. 15-18).
Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 26 березня 2021 року становить 45 277,79 доларів США, з яких: 15 016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10 418,24 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом; 19 410,13 доларів США - пеня за несвоєчасність зобов`язань за договором (а. с. 7-10).
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 26 лютого 2008 року уклали договір іпотеки № MKD7GA0000000004, згідно з яким, ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30 кв. м, житлова площа - 34,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить останній на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Даним договором іпотеки обумовлена ціна предмету іпотеки, яка дорівнює 181 800,00 гривень (а. с. 23-25).
29 березня 2021 року позивачем було надіслано позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцяти денний строк з дня отримання вимоги. У разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобов`язання банк вимагає добровільно звільнити нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12-14).
Відповідно до довідки Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 19 жовтня 2021 року про склад сім`ї та реєстрацію осіб у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, за зазначеною адресою є зареєстрованими, але фактично не проживають: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 74).
Згідно з фотознімками та актом обстеження умов проживання встановлено, що будинок за АДРЕСА_1 знаходиться у незадовільних умовах, в аварійному стані, без вікон, дверей та меблів, в приміщенні ніхто не живе більше 10 років (а. с. 91).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.