ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5680/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників: Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії - Дусановського С.К.; Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Суденка Р.В.; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
на рішення Господарського суду міста Києва 15.12.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022
у справі № 910/5680/21
за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
про стягнення 19 891 760,73 євро, що станом на 07.04.2021 за курсом НБУ становить 654 399 144,49 грн,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (далі - Департамент, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - АТ "Промінвестбанк", відповідач) про стягнення 19 891 760,73 євро, що станом на 07.04.2021 за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 654 399 144,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов Контракту №EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000-км.11+500 позивач перерахував на кореспондентський рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 19891760,73 євро для подальшого перерахування цих коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - Товариство), відкритий у АТ "Промінвестбанк". При цьому, позивач стверджував, що подальша доля авансового платежу йому не відома, у зв`язку з чим визначив відповідача тією особою, яка набула грошові кошти без достатньої правової підстави та вказув на те, що відповідач повинен повернути ці кошти в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/5680/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані відсутністю правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України, оскільки отримувачем усіх спірних коштів, перерахованих позивачем, є Товариство, а не АТ "Промінвестбанк", який виступає Гарантом за зобов`язаннями третьої особи щодо забезпечення авансового платежу.
Судами зазначено, що матеріали справи не містять жодних достовірних відомостей стосовно того, що відповідачем вчинялися будь-які дії, направлені на набуття, привласнення або акумуляцію тих платежів, що надходили на кореспондентський рахунок, відкритий в іноземному банку, та кінцевим бенефіціаром яких (по усім платіжним дорученням) виступало саме Товариство. При чому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що Товариство зверталося до позивача (Департаменту) з вимогою чи претензією протягом дії Контракту про зобов`язання здійснити перерахунок коштів тощо.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові додатково спростував доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про обрання неефективного способу захисту у зв`язку з перебуванням АТ "Промінвестбанк" у процедурі ліквідації, встановивши, що Департамент звернувся з цим позовом у квітні 2021 року, а оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено 15.12.2021, тобто до відкликання на підставі рішення Правління НБУ від 25.02.2022 № 90-рш/БТ банківської ліцензії у відповідача та початку процедури його ліквідації.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Департамент (далі також скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва 15.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 зі справи № 910/5680/21, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287, пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позивач посилається на неврахування судами при розгляді цієї справи правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо тлумачення та застосування у подібних правовідносинах статті 1212 ЦК України, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо правил преюдиціальності, викладених у постанові від 18.02.2020 у справі №927/923/18, вибірково послався на обставини справи №910/9928/19, які не підлягають доказуванню на підставі частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме не врахував встановлені судами обставини щодо перерахування Департаментом грошових коштів авансового платежу саме на кореспондентський рахунок АТ "Промінвестбанк". При цьому недопустимість часткового та вибіркового застосування преюдиціальних фактів підтверджується правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20 та від 21.01.2021 у справі № 906/1077/19;
У контексті порушення процесуальних норм також стверджує про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи на підставі частини другої статті 207 ГПК України, що призвело до неповного встановлення судом обставин справи та неповного дослідження доказів, що стало підставою для прийняття незаконного рішення. У апеляційній скарзі позивач звертав увагу на вказане процесуальне порушення, однак апеляційний суд взагалі не надав оцінку цьому доводу. Такі обставини є самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в силу пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
На переконання скаржника, судами допущено й інші порушення норм процесуального права, що, серед іншого, полягають у залишенні поза увагою обставин того, що АТ "Промінвестбанк", на підставі належних та допустимих доказів, не спростував факту перерахування коштів авансового платежу саме на його кореспондентський рахунок як в межах справи № 910/9928/19, так і в межах цієї справи. Крім того, відповідачем не було надано доказів щодо подальшого перерахування зазначених коштів на рахунок Товариства.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Позиція відповідача
Відповідач (АТ "Промінвестбанк") подав відзив, в якому просив касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На переконання відповідача, посилання скаржника на висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 № 910/17324/19, є "вирваними з контексту" та нерелевантними до цієї справи.
Відповідач, серед іншого, зазначає, що жодних обставин щодо того, що він зберігає на своєму кореспондентському рахунку кошти чи/та не перерахував їх на користь Бенефіціара (Товариство), рішенням суду у справі № 910/9928/19 не встановлено; аналогічно у цій справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що доказів зберігання коштів чи не перерахування таких коштів позивачем не надано.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу Департаменту, просив у її задоволенні відмовити з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
За доводами Фонду, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що Товариством не було отримано спірних коштів, а твердження про безпідставне утримання АТ "Промінвестбанк" спірних коштів є припущенням.
Також фонд стверджує, що початок процедури ліквідації АТ "Промінвестбанк" унеможливлює стягнення з нього коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, вимога про стягнення коштів з відповідача не відповідає ефективному способу захисту, оскільки у разі задоволення цієї позовної вимоги вона не може бути виконана примусово, а майнова сфера позивача не буде відновлена.
Касаційне провадження
30.12.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищезазначена касаційна скарга Департаменту.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2022 касаційну скаргу Департаменту у справі №910/5680/21 передано колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Бенедисюка І.М. (головуючого), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 касаційну скаргу Департаменту залишено без руху з огляду на неналежне обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.01.2023 до касаційного суду надійшла заява про усунення недоліків та касаційна скарга у новій редакції.
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва 15.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 зі справи № 910/5680/21; призначено її розгляд на 09.03.2023 о 10:40 год.
Ухвалою Верховного Суду від 09.03.2023 відкладено розгляд справи №910/5680/21 та повідомлено її учасників про наступне судове засідання 23.03.2023 о 10:20 год.
14.03.2023 колегією суддів подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 910/5680/21, мотивовану порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, оскільки спір у справі виник із недоговірних зобов`язань, що належить до спеціалізації судової палати для розгляду справ про банкрутство, до якої вищезазначені судді не входять.
Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2023 заяву суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П. про самовідвід у справі № 910/5680/21 задоволено; касаційну скаргу у цій справі передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.03.2023 № 29.2-02/699 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5680/21 у зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/5680/21 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів справу № 910/5680/21 за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду міста Києва 15.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022; призначено її до розгляду на 05.05.2023 о 11:15 год. у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги Департаменту до 17.05.2023 о 11:15 год.
Судове засідання 17.05.2023 відбулось за участю представників Департаменту, АТ "Промінвестбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які надали пояснення у справі. Інший учасник справи (Товариство) явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасника судового процесу, який не з`явився.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
З наявних у справі матеріалів судами встановлено, що 12.12.2013 між Департаментом (Замовник, позивач у цій справі) та Товариством (Підрядник, третя особа у цій справі) укладено Контракт № EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000-км.11+500 (далі - Контракт).
Відповідно до пункту 4.2. Контракту Підрядник отримує (за свій рахунок) забезпечення виконання Контракту для належного виконання зобов`язань на суму, зазначену у Відомостях про Контракт, та у валюті(-ах) Контракту або у вільно конвертованій валюті, прийнятій для Замовника. Якщо сума не вказана у Відомостях про Контракт, цей пункт не застосовується. Підрядник надає забезпечення виконання Контракту Замовнику протягом 28 днів після отримання листа про прийняття і надсилає копію Інженеру. Забезпечення виконання Контракту видається банком або фінансовою установою, що мають високу репутацію, обраними Підрядником, і складається за формою, до додається до Спеціальних умов, як передбачено Замовником у Відомостях про Контракт, або в іншій форм, затвердженій Замовником.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що 12.12.2013 АТ "Промінвестбанк" (Гарант) видав банківську гарантію за вимогою на забезпечення авансового платежу № GА/13/2106/SS.
Відповідно до умов банківської гарантії Гарант безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару (Департаменту) у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 20 356 027,70 Євро, включаючи 10 178 013,85 Євро та євро-еквівалент суми 23 024 702,93 Ларі, після одержання Банком належної вимоги Бенефіціара, що підтверджується заявою Бенефіціара, або в самій вимозі, або в окремому підписаному документі, що супроводжує або ідентифікує вимогу, про те, що Принципал (Товариство): (a) використав авансовий платіж на цілі, інші, ніж витрати та мобілізацію щодо Робіт, або (b) не повернув авансовий платіж відповідно до умов Контракту, із зазначенням суми, яку Принципал не повернув.
Вимога може бути пред`явлена після надання Гаранту довідки банку Бенефіціара (Департаменту), що підтверджує, що вищевказаний авансовий платіж був зарахований Принципалу на його рахунок № НОМЕР_1 у АТ "Промінвестбанк".
У подальшому Додатком № 1 від 17.03.2017 строк пред`явлення банківської гарантії був продовжений до 24.07.2019.
Судами встановлено, що Департамент звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Промінвестбанк" про стягнення 18 388 910,51 євро, що станом на 25.07.2019 за курсом НБУ становило 522 707 686,69 грн. Позов був мотивований тим, що відповідач, як гарант, не виконав умови банківської гарантії, виданої позивачеві на забезпечення виконання Товариством зобов`язань за контрактом № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013 (далі - Банківська гарантія).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/9928/19 у задоволенні позову було відмовлено повністю. Зазначене рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та постановою Верховного Суду від 09.08.2021 у справі № 910/9928/19.
При цьому, під час провадження № 910/9928/19 судами було встановлено, що на виконання положень пункту 14.2 розділу Контракту "Загальні Умови", позивачем на кореспондентський рахунок відповідача було перераховано авансовий платіж у розмірі 19 891 760,73 євро для подальшого перерахування на рахунок Товариства № НОМЕР_1, відкритий у АТ "Промінвестбанк". Перерахування авансового платежу відбувалось на підставі платіжних доручень наступними траншами: 24.12.2013 - 1035052,26 євро; 27.12.2013 - 7590383,21 євро; 27.12.2013 - 7090851,41 євро; 31.12.2013 - 980074,17 євро; 31.12.2013 - 158984,03 євро; 08.01.2014 - 1552578,38 євро; 09.01.2014 - 1483837,27 євро.
На момент розгляду спору судове рішення у справі № 910/9928/19 набрало законної сили, тому встановлені під час вказаного господарського провадження обставини не підлягають доказуванню в межах цієї справи.
Окрім зазначених вище обставин, судовими рішеннями у справі №910/9928/19 (між тими самими сторонами) встановлено факти, що мають істотне значення та не підлягають доведенню під час вирішення цього спору, а саме:
- 05.12.2017 у зв`язку з неповерненням Товариством авансового платежу відповідно до умов Контракту позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 18 229 819,45 євро. При вчинені вимоги платежу позивач використав факсимільне відтворення підпису особи на документі;
- 14.12.2017 відповідач надіслав відповідь на вимогу, відповідно до якої відмовився виконати умови Банківської гарантії через відсутність довідки з банку позивача з підтвердженням, що авансовий платіж був зарахований на визначений рахунок третьої особи у АТ "Промінвестбанк", а також посилаючись на використання позивачем факсимільного відтворення підпису при оформленні вимоги щодо виконання Банківської гарантії;
- 16.02.2018 листом № 2-05/470 банк позивача підтвердив, що авансовий платіж був перерахований на кореспондентський рахунок відповідача для подальшого перерахування на рахунок Товариства № НОМЕР_1;
- 15.03.2018 позивач звернувся до відповідача із повторною вимогою щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 18 388 910,51 євро та надав лист від банку позивача від 16.02.2018 за № 2-05/470;
- 30.03.2018 позивач отримав відмову відповідача на повторну вимогу від 15.03.2018;
- 16.10.2018 листом № 2-05/3573 банк позивача зазначив, що матиме змогу надати довідку з підтвердженням, що авансовий платіж був зарахований на визначений рахунок третьої особи у АТ "Промінвестбанк" лише після отримання достовірного підтвердження, що авансовий платіж було зараховано відповідачем на відповідний рахунок третьої особи (із зазначенням сум та дат);
- 14.03.2019 позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, а саме - про розкриття відповідачем інформації щодо фактичного зарахування авансового платежу на підставі Контракту на рахунок Товариства № НОМЕР_1, відкритий у АТ "Промінвестбанк";
- рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2019 у справі №761/10850/19 зазначена заява позивача про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, задоволена в повному обсязі.
Отже, обґрунтовуючи правомірність власних вимог у межах провадження у справі №910/5680/21, позивач зазначав, що відповідач, всупереч вимогам законодавства, відмовився від виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2019 у справі № 761/10850/19 та жодної інформації, що містить банківську таємницю, не розкрив. З огляду на наведене позивач підсумував, що подальша доля авансового платежу, після його зарахування на кореспондентський рахунок відповідача, не відома, а тому є підстави вважати, що відповідач набув авансовий платіж у розмірі 19 891 760,73 євро без достатньої правової підстави, через що позивач просив стягнути ці кошти в порядку статті 1212 ЦК України.
Поряд із наведеним, суди попередніх інстанцій встановили, що:
- позивач здійснював перерахування суми у розмірі 19 891 760,73 євро саме в якості авансового платежу своєму контрагенту за Контрактом - Товариству, який є підрядником згідно умов Контракту;
- сплата авансового платежу дійсно відбувалася окремими траншами, однак у кожному платіжному дорученні, якими позивач підтверджує факт перерахування частини авансового платежу, одним-єдиним бенефіціаром (тобто, кредитором та кінцевим отримувачем) визначено виключно Товариство. Крім того, у кожному із вищевказаних платіжних доручень безальтернативно зазначався номер рахунку бенефіціара, який є повністю ідентичним номеру банківського рахунку, що погоджений сторонами за умовами Банківської гарантії - № НОМЕР_1, та який належить Товариству, що не заперечується учасниками справи;
- в усіх наданих позивачем SWIFT-повідомленнях так само у якості клієнта-бенефіціара вказано виключно Товариство, з зазначенням одного-єдиного номеру банківського рахунку кінцевого отримувача № НОМЕР_1, власником якого є саме Товариство, а не відповідач. Лише той факт, що вказаний рахунок відкрито у АТ "Промінвестбанк" жодним чином не вказує на те, що зазначена банківська установа мала достатньо підстав та реальну можливість якимось чином набути спірні грошові кошти наприкінці 2013 року, та продовжувати зберігати їх у себе понад 7 років за рахунок іншої особи у розумінні глави 83 ЦК України;
- у кожному платіжному дорученні в якості посередника (intermediary) не зазначено АТ "Промінвестбанк" як окрему банківську установу, а вказано виключно рахунок "ностро" 949829600, відкритий банком-кореспондентом Deutsche Bank AG, Frankfurt Am Main Germany. Натомість, матеріали справи не містять жодних достовірних відомостей стосовно того, що відповідачем вчинялися будь-які дії, направлені на набуття, привласнення або акумуляцію тих платежів, що надходили на кореспондентський рахунок, відкритий в іноземному банку, та кінцевим бенефіціаром яких (по усім платіжним дорученням) виступало саме Товариство. Від третьої особи у справі так само не надходило жодних підтверджень того, що відповідач безпідставно набув та станом на момент розгляду даної справи продовжує зберігати грошові кошти у загальному розмірі 19 891 760,73 євро, які перераховувалися підрядникові в якості авансового платежу за Контрактом у період з грудня 2013 року по січень 2014 року.
Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного суду від 12.03.2020 у справі № 761/10850/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.11.2020, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2019 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Департаменту відмовлено. Таким чином, станом на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва із цим кондикційним позовом, відповідач не мав правових підстав виконувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2019 у справі № 761/10850/19 щодо розкриття банківської таємниці, оскільки таке рішення було скасовано.
Судами також встановлено, що наголошуючи на факті припинення дії Контракту в жовтні 2017 року, позивач (у якості підтвердження цих обставин), посилався на висновки Північного апеляційного господарського суду, що містяться у постанові від 24.05.2021 у справі № 910/6915/19. Однак, постановою від 21.10.2021 Верховним Судом було скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/6915/19 в частині розгляду первісного позову Департаменту до АТ "Промінвестбанк" про стягнення 6 785 342,57 євро. Відтак застосування фактів та обставин, що були встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 910/6915/19, як таких, що не підлягають доведенню в розумінні частини четвертої статті 75 ГПК України, є неможливим з огляду на скасування зазначеної постанови.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога Департаменту до АТ "Промінвестбанк" про стягнення на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Такі зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).