ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 759/19636/21
провадження № 51-717 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 3 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100080001912, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Херсоні, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше судимого, останній раз - 22 грудня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 6 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 25 липня 2021 року у період часу з 3 по 5 год, більш точного часу не встановлено, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_8, що на АДРЕСА_3, під час розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_9, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин з останнім, діючи умисно, наніс ОСОБА_9 не менше восьми ударів по голові та тулубу останнього, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду щодо кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК є необґрунтованими. Крім того, на думку ОСОБА_7, стороною обвинувачення не було надано достатні докази його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, відтак його вина не доведена "поза розумним сумнівом". Також зазначає, що судом безпідставно не було допитано свідка ОСОБА_10 . Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам кримінального процесуального закону відповідних доводів сторони захисту не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
При цьому, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Проте, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не погоджувався із висновком суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Мотивуючи таку свою позицію він зазначав, що висновок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та зроблений внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження і без належного з`ясування дійсних обставин події. Також місцевим судом не було надано належної оцінки показанням свідків сторони захисту які, на його думку, доводять невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину. Крім того, без належної уваги місцевого суду залишилось те, що жоден із свідків сторони обвинувачення не були очевидцями подій, а також не вказали на ОСОБА_7 як на особу, котра завдала тяжкі тілесні ушкодження, що стали причиною смерті останнього. При цьому захисник наголошував, що під час проведення слідчих дій за участі свідка ОСОБА_10 та самого ОСОБА_7 жоден з них не вказував про період часу в який відбувались події вчинення злочину. Свідок ОСОБА_10 з приводу обставин смерті свого цивільного чоловіка ОСОБА_9, а саме нанесення ОСОБА_7 йому ударів, викладених нею під час слідчого експерименту 26 липня 2021 року, судом допитана не була.
Залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційної скарги не перевірив і не дав на них вичерпних відповідей.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказував, що стороною обвинувачення не спростовані показання ОСОБА_7 щодо місця перебування останнього під час нанесення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть. Суд першої інстанції послався у вироку як на беззаперечний доказ винуватості ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, на протоколи слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_10 та самого ОСОБА_7 щодо обставин подій, які містять суперечності, а також не відповідають показанням останнього та доказам, які покладені судом в обгрунтування обвинувачення. Захисник у суді апеляційної інстанції просив повторно дослідити письмові докази, допитати свідків, в тому числі, й свідка ОСОБА_10, для уточнення показань і з метою усунення розбіжностей, про що й заявляв відповідне клопотання.