ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 161/8641/20
провадження № 51-2894 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
потерпілого ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_10, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 липня 2022 року та касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030010004383, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Красноволя Маневицького району Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК):
- не відлучатись за межі території України без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України (в разі наявності).
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь КП "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради 60126,40 (шістдесят тисяч сто двадцять шість) грн 40 коп витрат на лікування потерпілого.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 завдану моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 у дохід держави 6409 (шість тисяч чотириста дев`ять) грн судових витрат по справі за проведення судових експертиз.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 липня 2022 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2021 року відносно ОСОБА_7 - змінений.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину, і виконає передбачені ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК обов`язки, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 200 000 грн відшкодування моральної шкоди.
В решті вирок суду - залишений без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 24 листопада 2018 року близько 23 год, у темну пору доби, керуючи технічно справним автомобілем марки "SEAT Ibiza" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на вул. Рівненській, у напрямку пр. Відродження, зі сторони Київського Майдану у місті Луцьку, зі швидкістю приблизно 50 км/год, здійснюючи підйом на шляхопровід вул. Рівненської, всупереч вимогам пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, через що невчасно вжив заходи для зменшення швидкості руху, та, як наслідок, допустив зіткнення з автомобілем марки "Volkswagen Polo" реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, який, виконуючи вимоги п. 12. 3 Правил дорожнього руху України, зупинився попереду на проїжджій частині дороги шляхопроводу вул. Рівненської.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_7 своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив водію автомобіля марки "Volkswagen Polo", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, травматичною плащевидною підгострою субдуральною гематомою тім`яно-лобної ділянки справа, яка призвела до компресії та дислокації структур головного мозку.
У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 пунктів 2. 3 (б), 12. 1, 12 .3 Правил дорожнього рухуУкраїни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На думку прокурора, при застосуванні ст. 75 КК апеляційним судом не враховано та не надано оцінки тому, що засуджений не розкаявся у вчиненні злочину, судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання.
На думку прокурора, апеляційний суд не врахував, що потерпілий внаслідок ДТП від отриманих тілесних ушкоджень втратив працездатність, став інвалідом, а засуджений навіть не розкаявся у скоєному.
Прокурор вважає, що висновки апеляційного суду про міцні соціальні зв`язки засудженого не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 370, 419 КПК, допустивши суперечності, оскільки не встановив підстав для пом`якшення покарання в мотивувальній частині ухвали та без зазначення таких підстав дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги захисника частково, пом`якшивши покарання.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Потерпілий зазначає, що суди попередніх інстанцій по-різному оцінюють одні й ті самі дані, які характеризують засудженого.
На думку потерпілого, апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою, що засуджений вину у вчиненому не визнав та не розкаявся, заперечуючи свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції не виконав вимоги ч. 3 ст. 333 КПК, необґрунтовано відмовивши в задоволенні клопотань захисника про проведення слідчої дії в рамках судового розгляду.
Захисник вважає, що апеляційним судом порушено право засудженого на справедливий та законний судовий розгляд, оскільки судом досліджено звукозаписи судових засідань суду першої інстанції поза межами судового засідання апеляційного суду.
На думку захисника, поза увагою суду першої інстанції залишилось, що органами досудового розслідування порушено вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 240 КПК внаслідок залучення ОСОБА_7 до слідчого експерименту 25 грудня 2019 року в якості свідка, а не підозрюваного, що, на думку захисника, суперечить висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17. Зазначає про порушення органами досудового розслідування вимог ч. 1 ст. 242 КПК, чим обмежено право засудженого на поставлення питань перед автотехнічною експертизою.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційні скарги прокурора та потерпілого, просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення; захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу захисника, касаційні скарги прокурора та потерпілого просив залишити без задоволення; потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги потерпілого та прокурора, касаційну скаргу захисника просили залишити без задоволення.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Прокурор та потерпілий висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК не оспорюють.
Викладені в касаційних скаргах прокурора та потерпілого доводи зводяться до незгоди із застосуванням до засудженого положень інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.