1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

іменем України

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 753/6136/22

провадження № 51-127км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

засудженої ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100020003074, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, зареєстрованої в АДРЕСА_1, фактично проживаючої по АДРЕСА_2

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду міста Києва від 06 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено:

- за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна.

За положеннями ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 03 травня 2022 року до 29 червня 2022 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосовано до ОСОБА_7 приписи ст. 75 КК України та звільнено останню від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона у невстановлений органом досудового розслідування день та час, у невстановленої особи незаконно придбала і зберігала, з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.

В подальшому, 20 грудня 2021 року, ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний намір на збут придбаного наркотичного засобу, перебуваючи по АДРЕСА_3, за кошти у сумі 800 гривень, незаконно збула ОСОБА_8 психотропну речовину, обіг якої заборонено - амфетамін, загальною масою 0,357 г.

Крім цього, ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона у невстановлений органом досудового розслідування день та час, у невстановленої особи, повторно незаконно придбала і почала незаконно зберігати, з метою подальшого збуту, психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.

Далі, ОСОБА_7 03 травня 2022 року, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний намір на збут придбаного наркотичного засобу, перебуваючи по АДРЕСА_4, за кошти у сумі 800 гривень, повторно незаконно збула оперативному покупцю ОСОБА_8 психотропну речовину, обіг якої заборонено - амфетамін, загальною масою 0,138 г.

Крім того, ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона, діючи повторно, у невстановлений час та місці незаконно придбала у невстановленої досудовим розслідуванням особи та, діючи умисно, незаконно зберігала психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,022 г, яку 03 травня 2022 року в період часу з 20:00 до 22:11 було вилучено з її сумочки під час особистого обшуку, проведеного по вул. Кошиця, 3-А в м. Київ.

Київський апеляційний суд ухвалою від 06 жовтня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Аргументуючи свою позицію зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне врахування одних і тих же обставин як при застосуванні ст. 69 КК України, так і при застосуванні ст. 75 КК України, що, на думку прокурора є недопустимим.

Крім цього, стверджує, що без належної відповіді залишились його аргументи про безпідставне незастосування додаткового покарання у виді конфіскації майна обвинуваченої.

Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Захисник ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_9 просили залишити судове рішення без зміни як законне, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Апеляційним судом повною мірою дотримано цих вимог кримінального процесуального закону.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_7, подав апеляційну скаргу в якій стверджував про неправильне застосування вимог статей 59, 75 КК України і не співмірність призначеного обвинуваченій покарання її протиправним діянням внаслідок м`якості.

Касаційна скарга прокурора за своїм змістом аналогічна доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення і також стосується питань призначення покарання, які пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

При цьому поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.


................
Перейти до повного тексту