Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 212/9846/21
провадження № 51-2800 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021041730000791, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Чернігова, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 17 січня 2020 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 15 липня 2020 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі (звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки), вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 05 квітня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 05 квітня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року остаточно призначено покарання у виді 5 років 9 місяців позбавлення волі.
Вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 15 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 ухвалено виконувати самостійно.
Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня його затримання, тобто з 27 жовтня 2021 року.
Скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Ухвалено залишити обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятора до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року вказаний вище вирок змінено.
Постановлено виключити з вироку посилання на призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, а також самостійне виконання вироку Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 15 липня 2020 року.
Визначено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, а початок строку відбування покарання рахувати з моменту його затримання.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 27 жовтня 2021 року до 21 жовтня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
В решті вирок залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він приблизно о 18 год 58 хв 10 жовтня 2021 року, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3, зайшов до приміщення магазину "Напівфабрикати" ФОП " ОСОБА_8", останній побачив, що за торгівельним прилавком магазину нікого немає та в цей час у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів належних ОСОБА_8 (яка є власницею даного магазину).
Так, того ж дня, приблизно о 19 год 00 хв ОСОБА_6, знаходячись в указаному магазині, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю уваги власника магазину та відсутністю інших можливих свідків та очевидців, повторно, перехилившись за прилавок робочого місця продавця магазину, за допомогою фізичної сили рук відчинив шухляду прилавку, де зберігалися грошові кошти належні ОСОБА_8, тобто проник до сховища, звідки таємно викрав грошові кошти у розмірі 5000 грн, після чого зник, розпорядившись викраденими грішми на власний розсуд та обернувши їх на свою користь.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 5000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 05 квітня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року скасувати і призначити новий розгляд провадження за обвинувачення ОСОБА_6 в суді першої інстанції. Вважає, що указані вирок та ухвала є незаконним, необґрунтованим та ухваленими з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що суди нижчих інстанцій неправильно оцінили показання свідка ОСОБА_10 щодо походження грошей у засудженого ОСОБА_6 .
Вважає, що в його діях немає складу злочину, оскільки він не мав корисливого мотиву під час вчинення дій які йому інкриміновано.
Стверджує, шо судами нижчих інстанцій не були враховані його вимоги в частині оскарження кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.
Вважає, що суд апеляційної інстанції погіршив його становище зарахувавши в строк покарання, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, покарання у виді 3 років позбавлення волі, призначене вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали касаційні вимоги, заявлені у поданій засудженим касаційній скарзі, та просили їх повністю задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від інших учасників судового провадження не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України зазначено, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
На думку колегії суддів, зазначені вимоги закону під час розгляду цього провадження судами нижчих інстанцій були виконаними.
Оцінивши викладені у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що вони ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом у повному обсязі та є взаємоузгодженими між собою.
Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у сховище, вчинена повторно.
Твердження засудженого про те, що у його діях відсутній склад злочину, оскільки він не мав корисливого мотиву під час вчинення дій, які йому інкриміновано, а також в частині надання неправильної оцінки судами нижчих інстанцій показань свідка ОСОБА_10 щодо походження грошей у засудженого, єнеобґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції провів оцінку доказів згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Так, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується наступними доказами: показаннями засудженого ОСОБА_6, який не заперечував, що 10 жовтня 2021 року зайшов до магазину "Напівфабрикати" та взяв гроші; показань свідка ОСОБА_10 - брата засудженого, який повідомив, що останній 10 жовтня 2021 року показав йому гроші, приблизно 5000 гривень, та розповів де їх взяв; показаннями потерпілої ОСОБА_8 - власника та продавця магазину; показаннями свідка ОСОБА_11, яка зазначила, що працювала в продуктовому магазині "Напівфабрикати", а також те, що власниця магазину ОСОБА_8, після крадіжки грошей з каси магазину, попросила її розповсюдити в соціальній мережі фото крадія, якого було зафіксовано на відеокамеру спостереження. А також те, що через декілька днів їй подзвонив чоловік і наполягав, щоб фото було вилучено з соцмережі, а заява про вчинення злочину забрана з поліції, натомість він поверне гроші.