Постанова
Іменем України
15 травня 2023 року
м. Київ
справа № 200/26797/15-ц
провадження № 61-7622св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С.,
Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовну заяву мотивовано тим, що з грудня 2003 року по листопад
2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання 18 листопада 2008 року шлюбу вони продовжували проживати однією сім`єю і в цей період 12 квітня 2010 року придбали квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що він за власні кошти зробив ремонт у цій квартирі
на загальну суму 93 770,00 грн, придбав меблі та побутову техніку на суму 154 000,00 грн.
Посилаючись на те, що з лютого 2013 року сторони почали проживати окремо, домовленості щодо добровільного поділу спільного сумісного майна досягнуто не було, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 2/3 частини вказаної квартири, а за відповідачем відповідно 1/3 її частину. Крім того, позивач просив визнати за ним право власності
на кухонний стіл вартістю 4 000,00 грн, холодильник - 4 000,00 грн, комплект гостинної - 16 000,00 грн, м`які меблі - 22 000,00 грн, телевізор - 7 000,00 грн, комплект спальні - 24 000,00 грн, всього на загальну суму 77 000,00 грн.
Справа неодноразово розглядалась судами першої, апеляційної
та касаційної інстанцій.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 09 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не заявляв вимог про встановлення факту проживання із відповідачем однією сім`єю після розірвання шлюбу, окремого рішення про встановлення цього факту суду не надав, а тому суд вважав, що він позбавлений можливості вирішити питання щодо поділу спірного майна без встановлення вказаного факту.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня
2017 року в частині стягнення судових витрат скасовано. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому, оскільки доказів понесення відповідачем судових витрат у зв`язку
із розглядом цієї справи матеріали справи не містять, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України
2004 року не сприяли всебічному та повному дослідженню доказів,
не надали оцінку доводам сторін про те, що відповідач у межах кримінального провадження визнала факт спільного проживання
з позивачем після розірвання шлюбу у період придбання спірного майна для спільного використання. Ці фактичні обставини справи мають суттєве значення для її вирішення, проте суди першої та апеляційної інстанцій
не надали належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності
та залишили поза увагою, що доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю належних
та допустимих доказів на підтвердження набуття квартири
АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у період спільного проживання з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу. Оскільки право сторін на рівні частки у спірному майні
як спільній сумісній власності презюмується, суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири.
При цьому суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити
у задоволенні позовних вимог щодо поділу меблів та побутової техніки, оскільки такі є складовими спірної квартири та позивачем
на підтвердження придбання такого майна особисто ним за його власні кошти не надано доказів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада
2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши факт придбання спірного майна під час проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах, дійшов обґрунтованого висновку, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірної квартири, оскільки загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що підстав для відступу від рівності часток позивачем
не доведено, а презумпцію спільності майна подружжя відповідачем
не спростовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись
на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема
на необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3
частини статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що підставою для повернення справи
на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 05 червня 2019 року зазначав, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам сторін про те, що відповідач в межах кримінального провадження
№ 12013040640000968 визнала факт спільного проживання з позивачем після припинення шлюбу у період спірного використання. Проте, на думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, замість надання цим доказам відповідної оцінки, що мало полягати у критичному ставленні
у зв`язку із тим, що відібрані вони не судом, а лише слідчим, то судами попередніх інстанції надано навпаки преюдиційне значення.
В оскаржуваних рішеннях не наведено жодної правової оцінки та мотивів
їх прийняття чи відмови у прийнятті.
На думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, суди першої
та апеляційної інстанцій не мали правових підстав для встановлення факту проживання позивача із відповідачем однією сім`єю після розірвання шлюбу, оскільки позивач такої вимоги не заявляв. Сам факт перебування
у близьких відносинах чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав
і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Також вважає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки щодо походження коштів для придбання спірної квартири.
На думку представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, позивач пропустив позовну давність, а тому наявні підстави для відмови
у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 листопада 2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а. с. 6).
12 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбала нерухоме майно, а саме: квартиру
АДРЕСА_1 (а. с. 10-15).
Ціна ремонту вказаної квартири становила 93 770,00 грн, а ціна придбаних
у цю ж квартиру меблів - 154 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень (а. с. 16-27).
Згідно із постановою про закриття кримінального провадження
№ 12013040640000968, що відкрито за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 356 КК України, за заявою ОСОБА_2 від 12 лютого 2013 року про вчинення ОСОБА_1 самоправних дій у квартирі АДРЕСА_1, підставою для закриття вказано
те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 відновила з ОСОБА_1 шлюбні стосунки, вони живуть разом і спірну квартиру у 2010 році придбали за спільні кошти, документально оформивши на її ім`я (а. с. 110, 113, 114, 118).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження