ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/14575/22
адміністративне провадження № К/990/8089/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу №640/14575/22
за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Черній Іванна Володимирівна,
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року, постановлену суддею Гарником К.Ю.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - відповідач, ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті та реєстрації заяви-анкети ОСОБА_2 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
1.2. зобов`язати ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області при зверненні ОСОБА_1 із заявою/заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вирішити питання щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог пункту 2.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011.
2. Також 28.09.2022 на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області вчиняти дії щодо звернення з позовною заявою про примусове видворення ОСОБА_1 за межі України до набрання рішення законної сили у даній справі.
2.1. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача зазначила, що 04.07.2022 відповідачем прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни ОСОБА_1, яке позивач оскаржив до Дніпровського районного суду міста Києва (справа №755/5878/22). На переконання представника позивача, вказане рішення жодним чином не повинно мати значення для відповідача під час звернення позивача із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки прийняття рішення про примусове повернення позивача, жодним чином не впливає на його право на звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Також представник позивача вважає, що наразі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки в разі невжиття заходів забезпечення в цій справі, до позивача може бути застосована процедура примусового видворення за межі України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а підстав для висновку про очевидну протиправність спірного рішення із доводів заяви позивача також не встановлено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. Від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Черній Іванна Володимирівна, 06.03.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 640/14575/22, у якій сторона позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
5.1. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та його інтересам до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, оскільки, в разі не вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення із позовною заявою про примусове видворення ОСОБА_1 за межі України, відносно позивача буде застосована процедура примусового видворення за межі України та подальше прийняття рішення у даній адміністративній справі не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки в такому разі позивач уже перебуватиме поза межами України, та, відповідно буде позбавлений можливості звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
5.2. Представник позивача переконує, що заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою та витребувано із Київського окружного адміністративного суду справу № 640/14575/22.
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2023 повторно витребувано із Київського окружного адміністративного суду справу № 640/14575/22.
6.2. Матеріали адміністративної справи № 640/14575/22 надійшли до Верховного Суду 12.05.2023.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23.05.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
8. Від ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області до Суду 31.03.2023 надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить відмовити у її задоволенні з огляду на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити в силі.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
10. Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною другою цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
11. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
12. Колегія суддів зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
13. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
14. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
15. Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
16. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
17. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.