ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 348/1997/20
провадження № 51-1017км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12020090200000467, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2020 року приблизно о 04 год. 00 хв., в темну пору доби, будучи у стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, перебуваючи за кермом автомобіля марки "Skoda Oktavia", із реєстраційним номером НОМЕР_1, перед початком руху узбіччям дороги, що поруч із зупинкою громадського транспорту по вул. Шевченка у селищі Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, проявив неуважність та не переконався в безпечності виконання маневру розвороту, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, із узбіччя проїжджої частини вказаної вулиці розпочав рух автомобілем на проїжджу частину дороги.
Внаслідок зазначених дій водій автомобіля марки "Skoda Oktavia" ОСОБА_6 вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який потрапив під передні колеса автомобіля, що спричинило притискання його тіла між днищем автомобіля та дорожнім покриттям.
У подальшому водій ОСОБА_6 декілька разів здійснив маневр автомобілем вперед і назад та шляхом волочіння тіла потерпілого об дорожнє покриття, завдавши додаткові тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
Після чого ОСОБА_6, усвідомивши, що здійснив наїзд на пішохода, покинув його та залишив місце вчинення злочину.
Своїми діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.п. 2.3 "б", "д", 2.9 "а", 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
В результаті порушення водієм ОСОБА_6 вимог ПДР сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер о 05:20 год. 22 липня 2020 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає помилковим рішення судів про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. При цьому зазначає, що ухвалою апеляційного суду від 01 грудня 2021 року було скасовано вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та зазначено, що під час нового розгляду слід вважати, що за тих же обставин призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК не може вважатися належно обґрунтованим. Вказує, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 415 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді. Зазначає, що при новому розгляді справи суд, не встановивши додаткових обставин, безпідставно застосував до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК. Також вказує, що змінилася думка потерпілої щодо міри покарання. А саме, попередньо потерпіла просила суд суворо не карати ОСОБА_6 та призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, а вже під час нового судового розгляду вона звертала увагу суду на помилковість своєї попередньої позиції та просила обрати обвинуваченому покарання згідно з чинним законодавством, проте така обставина залишилось поза увагою апеляційного суду при новому розгляді. При цьому зазначає, що розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції відбувся незаконним складом суду, оскільки судді ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше брали участь у розгляді цього ж кримінального провадження і в ухвалі апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в достатньо категоричній формі висловили свою думку щодо неприпустимості призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК. Посилається на те, що всупереч вимогам статей 50, 65 КК суди не врахували ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставини вчинення злочину та його суспільну небезпечність, дані про особу обвинуваченого, а також вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що суд апеляційної інстанції, хоча і дослідив матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, але належної оцінки їм не надав. На думку прокурора, поза увагою суду залишились обставини вчинення злочину та його наслідки, а саме те, що ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та порушивши низку вимог ПДР, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, в результаті чого останній помер. Крім того, зазначає, що ОСОБА_6, здійснивши наїзд на пішохода, намагаючись уникнути відповідальності, органи поліції не повідомляв, натомість залишив місце вчинення злочину. Вказує на те, що всупереч вимогам статей 370, 419 КПК апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, не дав на них відповідей, належно не мотивував свого рішення.
Захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 подав заперечення, в якому просить ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Крім того, від адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів кримінального провадження довідку про склад сім`ї ОСОБА_6 від 10 квітня 2023 року № 1Б/344; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 07 квітня 2023 року; характеристику від 29 березня 2023 року № 1Б/44, копію висновку КТ поперекового відділу хребта ОСОБА_11, копію довідки КНП "Надвірнянська ЦРЛ" від 11 квітня 2023 року, виданої ОСОБА_12 .
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ст. 433 КПК).
У пунктах 1, 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно
до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6, його розгляд здійснено судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються і не заперечуються.
Доводи касаційної скарги прокурора, який посилаючись на положення п. 4 ч. 1
ст. 75 КПК, вказує на постановлення апеляційним судом ухвали незаконним складом суду є необґрунтованими.
Так, обґрунтовуючи відповідні доводи своєї касаційної скарги, прокурор зазначає, що судді ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вже брали участь у складі колегії суддів Івано-Франківського апеляційного суду, якою ухвалою від 01 грудня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 було скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно ж із п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність безсторонності має визначатися для цілей ст. 6 п. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України").
Відповідно до ч. 11 ст. 31 КПК суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження (у тому числі й матеріалів провадження за скаргою) визначається у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 КПК.
Якщо ж стороною кримінального провадження чи учасником судового провадження заявлено відвід складу суду, то у такому випадку суд має чітко дотримуватись вимог § 6 глави 3 КПК, яка регламентує поняття відводу, підстави та порядок його вирішення.
Водночас ст. 76 КПК визначено, у яких випадках не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні.
Разом з тим, ні в статтях 35, 76 КПК, ні в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 02 квітня 2015 року № 25, не міститься жодної заборони щодо проведення автоматизованого розподілу судових справ в загальному порядку між суддями, які вже попередньо брали участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, за наслідками якого було скасовано рішення суду першої інстанції та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою від 01 грудня 2021 року колегією суддів Івано-Франківського апеляційного суду за участю суддів ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було скасовано вирок місцевогосуду щодо ОСОБА_6 і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду в судовому засіданні суддя ОСОБА_9 заявив самовідвід, в якому ухвалою колегії суддів апеляційного суду
від 15 листопада 2022 року було відмовлено. Крім того, прокурором було заявлено відвід суддям ОСОБА_9 та ОСОБА_8, який також був розглянутий та вирішений відповідно до вимог КПК.
Доводи ж прокурора зводяться щодо недопустимості участі суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні, оскільки вони вже брали участь у складі колегії суддів Івано-Франківського апеляційного суду та висловили у судовому рішенні свою позицію щодо призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК.
Разом з тим, будь-яких інших обґрунтувань чи обставин, які би вказували на недотримання суб`єктивного критерію неупередженості і безсторонності суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під час розгляду вказаного кримінального провадження прокурор ні в апеляційній, ні в касаційній скаргах не наводить.
Таким чином, обставин, які би виключали участь суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під час нового апеляційного розгляду, а також підстав для заборони повторної участі цих суддів у даному кримінальному провадженні не встановлено, а тому колегія суддів касаційного суду вважає, що судом апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження не порушені вимоги статей 35, 75 і 76 КПК.