П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 464/5215/17
провадження № 51-4021км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника - адвоката ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої особи
Управління комунальної власності
Департаменту економічного розвитку
Львівської міської ради ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140000000552,за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженця м. Стаханова Стахановського району Луганської області,мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вирокомСихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2021 року ОСОБА_8 визнано невинуватим і виправдано за ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачувався.
2. Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у використанні завідомо підроблених документів (ч. 4 ст. 358 КК), заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб (ч. 4 ст. 190 КК), а також у вчиненні правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (ч. 1 ст. 209 КК).
3. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 03 березня 2016 року, перебуваючи в нотаріальному офісі на АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою реєстрації права власності нежитлових приміщень на першому поверсі будівлі, підвалу під індексом l-l-l-9, розташованих на АДРЕСА_3, вартістю 2 467 760 грн подав нотаріусу ОСОБА_9 завідомо підроблені документи: копію розпорядження Галицької районної адміністрації м. Львова № 475 від
02 листопада 2002 року "Про розгляд заяви ОСОБА_8" та реєстраційне посвідчення, видане 05 грудня 2002 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, яке записане в реєстрову книгу за № 1 за реєстровим № 10124, а саме його дублікат, який видано 05 червня 2012 року, документ з інформацією Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" без номера і дати про те, що станом на
2012 рік зазначені приміщення зареєстровані на праві приватної власності за ним.
4. Того ж дня ОСОБА_8 за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування особами шляхом подання для державної реєстрації права власності приватному нотаріусу ОСОБА_9 завідомо підроблених документів незаконно обманом набув право приватної власності та заволодів вищевказаними нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_3, чим спричинив шкоду територіальній громаді міста Львова в особливо великому розмірі на суму 2 467 760 грн.
5. 27 квітня 2016 року ОСОБА_8, перебуваючи в тому ж нотаріальному офісі, уклав і посвідчив у приватного нотаріуса ОСОБА_9 договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 396, про продаж ОСОБА_10 за 240 244 грн вищевказаних нежитлових приміщень в особливо великих розмірах, одержаних 03 березня 2016 року внаслідок вчинення шахрайства, і в такий спосіб легалізував (відмив) незаконно здобуте майно.
6. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення за допомогою належних і допустимих доказів не довела факту вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачувався ОСОБА_8 , у зв`язку з чим виправдав його на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
7. Львівський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2022 року залишиввиправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду незаконними і необґрунтованими у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що висновок суду першої інстанції не містить належного аналізу та спростування наданих стороною обвинувачення доказів, суд допустив вибірковість в оцінці доказів без належної правової оцінки всіх досліджених доказів у їх сукупності, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_8 . Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 23, 370, 404, 419 КПК, оскільки апеляційний суд за наявності неповноти судового розгляду не здійснив повторного дослідження доказів, не оцінив доказів в їхній сукупності, не дав вичерпних та переконливих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог статей 22, 89, 94 КПК і невідповідності його висновків фактичним обставинам справи, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою. На думку прокурора, апеляційний суд не звернув уваги на доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що місцевий суд не дав належної оцінки ряду письмових доказів, які свідчили про вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому злочинів, зокрема, документам, вилученим з Управління державної реєстрації Львівської міської ради, у тому числі реєстраційній справі об`єкта нерухомості на вул. Зеленій, 202 у м. Львові з електронним носієм інформації; безпідставно визнав недопустимими доказами ряд копій документів: розпорядження Галицької районної адміністрації м. Львова № 475 від 02 листопада 2002 року, реєстраційного посвідчення № 10124 від 05 грудня 2002 року, рішення Стаханівського районного суду Луганської області від 23 червня 2009 року, паспорта ОСОБА_8 та інших доказів через неподання прокурором ані оригіналів цих документів, ані постанови про виділення вказаних матеріалів із іншого кримінального провадження, а також безпідставно визнав недопустимим доказом відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області через невідкриття її стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК. Крім того, касатор стверджує, що апеляційний суд безпідставно визнав необґрунтованими доводи прокурора про те, що суд першої інстанції виклав у вироку показання ОСОБА_8, які відрізняються від показань, які він надав під час судового розгляду.
Позиції учасників судового провадження
9. Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 27 січня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
10. Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_8 - без зміни.
11. Представник потерпілої особи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ОСОБА_7 просила задовольнити касаційну скаргу прокурора, скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
12. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
13. Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 та представника потерпілої особи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ОСОБА_7, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
14. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
15. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
16. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.