Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 307/1370/20
провадження № 51 - 794 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у кримінальному провадженні № 12020070160000365 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128; ч. 3 ст. 135 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2021 року ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ст. 128 КК України на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 135 України на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
За вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 10 квітня 2020 року приблизно о 18:50, перебуваючи на вул. Заводській в смт Тересва Тячівського району Закарпатської області, умисно, завдав по одному удару кулаком в обличчя та ногою у груди потерпілого ОСОБА_11, після чого, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, умисно, спричинив потерпілому ще удар в обличчя, урезультаті чого ОСОБА_11 впав на землю, при цьому вдарившись задньою частиною голови об дорожнє покриття, отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Надалі ОСОБА_8 після спричинення вищевказаних тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає ОСОБА_11 без допомоги у безпорадному стані та те, що він позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, хоча мав реальну можливість надати йому допомогу, умисно залишив потерпілого, тим самим поставив його у небезпечний для життя стан, що спричинило смерть ОСОБА_11 11 квітня 2020 року у районній лікарні.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2021 року - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про те, що досліджені в судовому засіданні докази доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128; ч. 3 ст. 135 КК України. Наголошує, що матеріалами провадження підтверджено те, що ОСОБА_8 не міг передбачити, що заподіяння ним легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 можуть бути небезпечними для життя останнього, як і не мав жодних підстав вважати, що потерпілий перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження. На думку захисника, досліджені у місцевому суді докази підтверджували протиправні дії засудженого, які необхідно було кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 119 КК України. Вказує про недопустимість доказів, а саме висновку судово-медичного експерта № 61 від 30 квітня 2020 року, протоколу огляду предмета та перегляду відеозапису від 13 квітня 2020 року. Стверджує, що висновок експерта є неповним, необґрунтованим, та таким, що суперечить матеріалам провадження. Експерт, роблячи свої висновки не в повному обсязі, дав оцінку всім виявленим у ОСОБА_11 тілесним ушкодженням, які стали причиною його смерті. При цьому експерту не було надано всіх матеріалів провадження, які могли вплинути на об`єктивність його висновків. До того ж, як видно з протокольної частини висновку, у ній міститься посилання на медичну документацію - історію хвороби ОСОБА_11 № 2425, разом із цим у цьому дослідженні відсутні відомості про надання цих документів експерту. Захисник звертає увагу на те, що згідно з ч. 4 ст. 69 КПК України експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Також захисник вказує на те, що у матеріалах провадження відсутні відомості про отримання медичних документів органом досудового розслідування шляхом реалізації своїх повноважень з дотриманням положень КПК України. Крім того, медичні документи, на підставі яких було проведено судово-медичну експертизу, не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. На думку захисника, зазначені обставини свідчать про недопустимість висновку експерта. Окремо звертає увагу на те, що протокол огляду предмета (лазерного компакт-диска) та перегляду відеозапису від 13 квітня 2020 року не відповідає вимогам ст. 104 КПК України. Зазначає, що походження вказаного лазерного компакт-диска невідоме, в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про його отримання (вилучення) органами досудового розслідування в установленому КПК України порядку. При цьому згідно із заявою ОСОБА_12 вбачається, що він добровільно видав слідчому відеозапис від 10 квітня 2020 року, однак, не зрозуміло, що саме було видано слідчому, який саме відеозапис та якого кримінального провадження це стосувалося. У судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_12 підтвердив, що ніяких документів він не складав, а лише підписав лист, який надав слідчий. Зазначає про те, що апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону та залишив оскаржуваний вирок без змін.
На вказану касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_13 подав письмове заперечення, у якому вказує, що оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_8 є обґрунтованими та вмотивованими, відповідають вимогам процесуального закону, а тому просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, вважали оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, просили залишити їх без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі, окрім іншого, захисник ОСОБА_7 зазначає про незаконність ухвали апеляційного суду і вважає, що таке рішення постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства.
Зокрема, захисник вказує про те, що перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд в ухвалі не надав на них відповідей, не зазначив, чому вважає такі доводи необґрунтованими, при цьому свого рішення належним чином не вмотивував та не навів переконливих аргументів на підтвердження своїх висновків, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.