Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 529/1036/21
провадження № 51-1630 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021170440000797, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Івонченці, Полтавського району, Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,
за касаційною скаргоюзасудженого ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 25 травня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення та витрат на правничу допомогу, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн, а всього 14 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року вирок Диканського районного суду Полтавської області від 25 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладенням обов`язків згідно ст. 76 КК України скасовано.
Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання за ч. 1 ст. 122 КК України на один рік обмеження волі.
Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2021 року, приблизно о 15 год., приїхавши за адресою: с. Климківка Полтавського району Полтавської області, де перебував ОСОБА_8 разом із дітьми за місцем колишнього проживання, на ґрунті виниклих неприязних відносин, умисно, взявши дерев`яну палицю наніс один удар ОСОБА_8 по голові ззаду, від чого останній впав та коли потерпілий намагався піднятися вдарив ще один раз дерев`яною палицею по спині. Після того, як ОСОБА_8 піднявся, ОСОБА_7 правою рукою почав викручувати долоню лівої руки потерпілого, чим спричинив тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, та легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, призначивши йому покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 року обмеження волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, як було визначено Диканським районним судом Полтавської області, та покласти обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Під час перегляду вироку апеляційного суду просить врахувати, що він раніше не судимий, вчинений злочин є нетяжким відповідно до положень ст. 12 КК України, відсутність тяжких наслідків від вчиненого діяння, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, малолітньої дитини, те що він не ухилявся від слідства та суду, не притягувався до будь-якої відповідальності, завдана злочином моральна шкода та витрати на правову допомогу, які поніс потерпілий, згідно вироку місцевого суду, наразі повністю відшкодовані потерпілому, з яким вони примирилися.
Вважає, що застосування ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням, буде в даному випадку сприяти меті покарання, виправленню засудженого та попередженню вчиненню нових злочинів.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від засудженого ОСОБА_7 на адресу Суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Від представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 надійшло клопотання про касаційний розгляд без потерпілого та його представника, та в якому вони не заперечують проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу засудженого, просила її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просила залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 438 КПКУкраїни є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за кримінальне правопорушення є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження. Реалізуючи принцип індивідуалізації покарання, необхідно в остаточному підсумку враховувати діяння, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення й перевиховання конкретного засудженого.