Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 676/1822/22
провадження № 51-3865 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022242000000210 за обвинуваченням
ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Броварі Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2014 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 22 березня 2017 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2022 року ОСОБА_8 засуджений за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишені без задоволення, а вирок міськрайонного суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він у лютому 2022 року у приміщенні дитячої кімнати будинку по АДРЕСА_2, будучи співмешканцем матері малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, достовірно знаючи, що останній є малолітнім, має хворобу, пов`язану з порушенням інтелектуального розвитку у поєднанні з тяжкими мовленнєвими порушеннями, використовуючи безпорадний стан потерпілого, який внаслідок малолітства не розумів характер та значення вчинених з ним дій, застосовуючи фізичне та психологічне насильство, умисно, з метою задоволення статевої пристрасті з потерпілим, який не досяг статевої зрілості, використовуючи фізичну перевагу, користуючись його нездатністю чинити опір та не зважаючи на прохання останнього припинити свої дії, вчинив із потерпілим дії сексуального характеру, а саме орально проник у тіло малолітнього, з використанням своїх геніталій, тобто зґвалтував його.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Зазначає, що у справі відсутня постанова про призначення законним представником малолітнього його дідуся, крім того, таке призначення є незаконним, оскільки у потерпілого є мати, яка не позбавлена батьківських прав.
Суд не усунув розбіжності щодо кількості епізодів зґвалтувань.
Під час судового розгляду у суді першої інстанції був змінений порядок дослідження доказів без з`ясування думки учасників процесу.
Судовий розгляд відбувався за відсутності потерпілого та його представника, а про розгляд справи у суді апеляційної інстанції останніх взагалі не було повідомлено, що є істотним порушенням вимог КПК України.
В решті наводить доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники у судовому засіданні підтримали викладені у скарзі доводи та просили її задовольнити, скасувати судові рішення й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
З огляду на наведені положення процесуального закону, неповнота судового розгляду та невірне, на думку касатора, встановлення фактичних обставин не може бути предметом перевірки Суду. Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи наведеної норми закону, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченогоч. 4 ст. 152 КК України. З позицією місцевого суду погодилася й апеляційна інстанція.
Так, суд у вироку, окрім інших доказів, послався на показання малолітнього потерпілого ОСОБА_9, який у присутності психолога, вихователя та педагога розповів обставини скоєних щодо нього дій. Ці показання узгоджуються із показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які також підтвердили наведені обставини та стверджували, що обвинувачений постійно бив та ображав потерпілого ОСОБА_9, тому останній дуже боявся його.
Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які були присутні під час допиту малолітнього потерпілого, підтвердили, що він давав показання щиро, фактично ділився спогадами.
Психолог ОСОБА_17, будучи допитаним у суді пояснив, що малолітній потерпілий розповідав обставини скоєння відносно нього сексуального насильства таким чином, що він був безпосереднім учасником події, а не спостерігачем, мав бажання розповісти про подію, деталізував обставини.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта, малолітній потерпілий ОСОБА_9 виявляє легку розумову відсталість, внаслідок чого, а також з урахуванням свого малолітнього віку не міг усвідомлювати характер та значення вчинюваних із ним дій. При цьому ОСОБА_9 не схильний до фантазування та навіювання, може правильно сприймати зовнішні факти об`єктивної дійсності (зовнішній зміст подій). Тобто, судом було встановлено, що потерпілий міг сприймати та об`єктивно переказувати фактичні обставини скоюваних відносно нього дій, здатний висвітлити зовнішню сторону злочину (місце вчинення, особу злочинця, послідовність дій), проте внаслідок свого віку та психічного стану не міг розуміти їх значення. Тому суд обґрунтовано взяв до уваги показання потерпілого стосовно фактичних обставин вчинених проти нього протиправних дій.