ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 335/1807/15-к
провадження № 51-3621км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080060000501, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 01 березня 2013 року Нікопольським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 06 січня 2015 рокуумовно-достроково на 10 місяць 21 день,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року ОСОБА_7 визнано невинуватим за частинами 2 і 3 ст. 185 КК та виправдано його у зв`язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим.
Органомдосудовогорозслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 30 січня 2015 року приблизно о08:35 він, перебуваючи вприміщенні міської клінічної лікарні № 10 за адресою бул. Шевченка, 25 ум. Запоріжжі, діючиповторно, зкорисливих мотивів, шляхом вільного доступу,проник до приміщення палати№ 2, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму3309,17 грн, чим спричинив їйматеріальну шкодуна вказану суму.
9 лютого 2015 року приблизно о16:20 ОСОБА_7, перебуваючи натретьому поверсів будинку АДРЕСА_2, діючиумисно, повторно, зкорисливих мотивів,проник до квартири 312, звідкитаємно викрав майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму524,50 грн, чим спричинив йомуматеріальну шкодуна вказану суму.
10 лютого 2015 року приблизно о17:35 ОСОБА_7, перебуваючи білябудинку 192 на просп. Леніна у м. Запоріжжі, познайомивсяз потерпілим ОСОБА_10, який був у стані алкогольного сп`яніння, та почав з ним спілкуватися. Післятого, як потерпілий заснув, ОСОБА_7 упевнившись, щовін спить і не бачить його дій, діючи повторно, зкорисливих мотивів, таємно викрав з кишені куртки потерпілого мобільнийтелефон "Nokia Asha 305", аз безіменного пальцяправої руки- золоту обручку 585 проби, спричинивши потерпіломуматеріальну шкодуна загальну суму3544,80 грн.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 22 серпня 2022 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог стверджує, що рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_7 безпідставно виправдано. Вважає, що місцевий суд не дав належну оцінку доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, а своє рішення обґрунтував на показаннях ОСОБА_7, ігноруючи докази сторони обвинувачення. Стверджує, що місцевий суд неправильно виклав у тексті вироку показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та перекрутив їх зміст і використав ці показання для визнання письмових доказів (протокол огляду місця події, протоколи впізнання обвинуваченого за фотознімками) недопустимими. Зазначає, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, не перевірив належним чином його доводи з приводу необґрунтованого виправдання ОСОБА_7, помилково погодився з висновками місцевого суду та безпідставно залишив його апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК. Також зазначає, що вирок суду проголошено за відсутності потерпілих, а матеріали провадження не містять відомостей про те, що вони були належним чином повідомлені про виклик у судове засідання, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиціїучасників судовогопровадження
Прокурор касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримав, а захисник і виправданий вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 370 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.